Правовий режим формування статутного фонду господарського товариства регламентується статтями 12, 16, 38, 52 Закону "Про господарські товариства" і статутними документами самого товариства. При цьому варто врахувати, що вклад у статутний фонд може виражатися не обов'язково в грошовій формі. Стаття 13 цього Закону передбачає, що внеском можуть бути будинки, споруди, устаткування, інші матеріальні цінності, а також цінні папери й інші майнові права (у тому числі на інтелектуальну власність).

Таким чином, статутний фонд - не обов'язково гроші на банківському рахунку, а оцінений у грошовому вираженні внесок учасників (засновників) у майно суб'єкта, що хазяює. Порядок оцінки внесків учасників визначається в установчих документах, якщо інше не передбачено законодавством України.

При формуванні статутного фонду підприємства забороняється використовувати бюджетні засоби, а також суми, отримані в кредит або під заставу.

Величина статутного фонду закріплюється в Статуті підприємства й Установчому договорі. Підтримка визначеного співвідношення між обсягами статутного фонду і загальним обсягом виробничо-господарської діяльності є ознакою фінансової стійкості підприємства.

Величина статутного фонду показує розмір тих коштів - основних і оборотних, котрі інвестовані в процес виробництва.

Статутний фонд (капітал) не є єдиним фінансовим фондом підприємства. Крім нього створюється резервний фонд і інші фонди фінансування. Однак, статутний фонд займає особливе положення серед всіх інших фондів організації. В момент створення - це стартовий капітал підприємства, одне з важливих умов ведення його діяльності і гарантія права на здійснення такої.

Статутний фонд може мати різні обсяги і час від часу може збільшуватися або зменшуватися (але не нижче законодавчо встановленого мінімуму).

Фінансові ресурси підприємства формуються переважно за рахунок прибутку, одержуваного в результаті реалізації виготовленої продукції (надання послуг), і амортизаційних відрахувань. Поряд з ними джерелами фінансових ресурсів можуть бути виторг від реалізації або здачі в оренду майна підприємства, різні цільові надходження, довгострокові позики й ін.

Значна частина фінансових ресурсів може бути мобілізована на фінансовому ринку шляхом продажу акцій, облігацій і інших видів цінних паперів, що випускаються даним підприємством, або шляхом залучення інвестицій.

Підприємства можуть одержувати фінансові ресурси від господарських об'єднань, до яких вони входять, тільки у випадках, якщо це передбачено механізмом використання відповідних грошових фондів; від вищестоящих організацій - тільки за умови збереження галузевих структур; від органів державного управління - тільки у вигляді бюджетних субсидій на строго обмежений перелік витрат.

Разом з тим, в умовах функціонування ринку цінних паперів з'являються такі види фінансових ресурсів, як дивіденди і відсотки по цінних паперах інших емітентів, що знаходяться в портфелі даного підприємства, а також прибуток від проведення фінансових операцій, у тому числі і з цінними паперами.

2.2 Формування та використання оборотних засобів

Основні виробничі фонди є матеріально-технічною основою виробничого процесу будь-якого підприємства. В умовах ринку первісне формування основних фондів, їхнє функціонування і розширене відтворення відбувається при особистій участі фінансів, за допомогою яких утворяться і використовуються грошові фонди цільового призначення, що направляються на придбання, експлуатацію і відновлення засобів праці.

Первісне формування основних фондів на знову створюваних підприємствах відбувається за рахунок основних засобів, що є частиною статутного фонду. Основні засоби - це грошові кошти, інвестовані в основні фонди виробничого і невиробничого призначення.

У момент придбання основних фондів і прийняття їх на баланс підприємства величина основних засобів чисельно дорівнює вартості основних фондів. Надалі, в міру участі останніх у процесі виробництва їхня вартість підрозділяється на дві частини, перша з яких, рівна зносу, переноситься на вартість готової продукції, а друга - відбиває залишкову вартість діючих основних фондів підприємства.

Вартість зносу основних фондів, перенесена на готову продукцію, в міру реалізації останньої накопичується в грошовій формі в спеціальному амортизаційному фонді, що формується за допомогою щорічних амортизаційних відрахувань і використовується для простого і частково - для розширеного відтворення основних фондів. Напрямок амортизаційних відрахувань на розширене відтворення основних фондів обумовлений специфікою їхнього нарахування і витрат: нарахування здійснюється протягом усього нормативного терміну служби основних фондів, а необхідність у витратах настає лише після їхнього фактичного вибуття. Таким чином, до моменту заміни вибулих з експлуатації основних фондів нарахована амортизація є тимчасово вільною і може бути використана як додаткове джерело розширеного відтворення.

Величина амортизаційного фонду розраховується щорічно шляхом множення балансової вартості основних фондів на норму амортизації. Тому велике значення мають економічно обґрунтовані норми амортизації, що дозволяють забезпечити повне відшкодування вартості основних фондів, що вибувають з експлуатації, а також установити справжню собівартість виробленої продукції, оскільки амортизаційні відрахування є її складовим елементом.

Нараховані амортизаційні відрахування через фонд виробничого розвитку використовуються на повне відновлення основних фондів. Відбувається воно у формі капітальних вкладень, за допомогою яких не тільки завершується кругообіг авансованої раніше вартості, але і здійснюється додаткове інвестування засобів у зв'язку з розширенням виробництва й удосконалюванням його матеріально-технічної бази.

У складі власних фінансових ресурсів підприємства, використовуваних на капітальні вкладення, важливе місце займає прибуток. Направлення його частини на фінансування капітальних вкладень дозволяє безпосередньо ув’язати джерела відтворення основних фондів з результатами виробничої діяльності. Це у свою чергу підсилює матеріальну зацікавленість підприємств у досягненні кращих результатів виробництва, тому що саме від них залежить своєчасність і повнота формування фінансових джерел капітальних витрат.

Поряд із прибутком для фінансування капітальних вкладень використовуються також засоби фондів соціального розвитку і житлового будівництва, доходи від реалізації вибулого майна, здачі майна в оренду й ін.

Виділення бюджетних засобів на капітальні витрати здійснюється через цільові субсидії (інвестиційні асигнування), субвенції й інвестиційні податкові кредити.

Важлива роль у