Для нормального функціонування підприємству поряд з основними засобами необхідні й оборотні кошти, що включають в себе виробничі запаси (сировина, матеріали, напівфабрикати, паливо, тара і т.п.), залишки незавершеного виробництва і витрати майбутніх періодів. Спожиті в процесі виробництва оборотні фонди вступають у сферу обігу вже в товарній формі (готова продукція на складі або відвантажена споживачеві), що потім - у міру реалізації готової продукції - переходить у грошову (грошові кошти в розрахунках, у касі підприємства і/або на його рахунках у банку). Товарна і грошова форми ресурсів, що знаходяться в сфері обігу, відноситься до фондів обігу.

Для забезпечення безперебійності процесу виробництва і реалізації продукції кожне підприємство повинне володіти одночасно й оборотними виробничими фондами і фондами обігу. Тому в момент введення в експлуатацію воно має потребу в такій кількості коштів у складі сформованого статутного фонду, що забезпечила б йому придбання матеріальних оборотних фондів і була достатньою для обслуговування процесу виробництва і реалізації продукції.

Грошові кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу, складають оборотні кошти підприємства.

Об'єднання оборотних фондів і фондів обігу в одному понятті засновано на економічній сутності оборотних коштів, покликаних забезпечити безперервність усього відтворювального процесу, у ході якого фонди обов'язково проходять як стадію виробництва, так і стадію обігу.

Оборотні кошти забезпечують поточні потреби підприємства. Їхньою характерною рисою є те, що при нормальному здійсненні підприємством господарської діяльності вони не залишають виробничу сферу: оборотні кошти не витрачаються, а авансуються в різні види поточних витрат підприємства. Обслуговуючи кругообіг виробничих фондів, оборотні кошти (гроші) приймають різні функціональні форми: матеріальну, продуктивну, товарну, повертаючись після закінчення кожного виробничого циклу до своєї вихідної грошової форми.

Ритмічна й ефективна робота підприємства багато в чому залежить від забезпеченості його оборотними коштами. Наприклад, недолік засобів, авансуємих на придбання матеріальних запасів, може стати причиною скорочення виробництва або невиконання виробничої програми. Однак, зайве відволікання засобів на поповнення запасів, що перевищує реальні потреби, приводить до іммобілізації (омертвлянню) ресурсів, неефективному їхньому використанню.

Таким чином, дуже важливо правильно визначити оптимальну потребу підприємства в оборотних коштах. Вона визначається шляхом нормування, основною метою якого є забезпечення максимального обсягу виробництва і реалізації продукції при мінімумі оборотних коштів.

Для формування оборотних коштів підприємство використовує як власні, так і позикові ресурси. Власні засоби відіграють головну роль в організації обороту фондів, оскільки підприємства повинні мати визначену майнову й оперативну самостійність для того, щоб вести справи рентабельно і нести відповідальність за прийняті рішення. Разом з тим залучення позикових засобів також має важливе значення, оскільки скорочує загальну потребу господарства в оборотних коштах, стимулює прагнення до ефективного їх використання.

По своїй сутності оборотні кошти - не фінансова, а загальноекономічна категорія. Тому величина грошових засобів, що знаходяться в обороті підприємства, не може бути віднесена до фінансових ресурсів. Проте саме фінансові відносини утворюють вихідну основу існування фонду оборотних коштів, а фінансові ресурси - базу для первісного формування і наступної зміни його розмірів.

Фінансові відносини в сфері функціонування оборотних коштів виникають у трьох випадках:

в ході утворення статутного фонду підприємства;

в процесі використання фінансових ресурсів для збільшення власних оборотних коштів;

при інвестуванні надлишку оборотних коштів у цінні папери.

Формування власних оборотних коштів відбувається в момент організації підприємства, коли створюється його статутний фонд. Джерела формування тут майже ті ж, що і для основних засобів: акціонерний капітал, пайові внески, стійкі пасиви, бюджетні засоби (для підприємств державного сектора) тощо.

Надалі первісна величина власних оборотних коштів може змінюватися в залежності від обсягу, умов і результатів господарської діяльності на даному підприємстві. Успішне виконання виробничої програми, економія матеріальних і фінансових ресурсів, підвищення якості продукції, безперебійна її реалізація і т.п. - усе це позначається на стані оборотних коштів та ефективності їх використання.

У свою чергу, забезпеченість підприємств оборотними коштами, ефективність їхнього використання впливають на відтворювальний процес, сприяючи його ритмічності і безперебійності. В остаточному підсумку ефективність використання оборотних коштів позначається на фінансових результатах діяльності підприємства. Тому фінансові служби підприємства повинні постійно відслідковувати стан оборотних коштів, структуру оборотних активів, стежити за результативністю їхнього використання.

У зв'язку з цим важливого значення набувають показники, що характеризують стан і ефективність використання оборотних коштів: наявність власних оборотних коштів, співвідношення між власними і позиковими ресурсами, платоспроможність підприємства, його ліквідність, оборотність оборотних коштів і ін.

Наявність власних оборотних коштів, співвідношення між власними і позиковими оборотними коштами характеризує ступінь фінансової стійкості підприємства, його положення на фінансовому ринку, можливості додаткової мобілізації фінансових ресурсів за допомогою випуску цінних паперів.

Платоспроможність підприємства визначається його можливістю вчасно і цілком виконувати зобов'язання по платежах, що випливають з торговельних, кредитних і інших операцій грошового характеру. Цей показник прямо впливає на форми й умови комерційних справ, у тому числі на саму можливість одержання кредиту й умови його надання (терміни, відсотки і т.п.).

Платоспроможність визначається за допомогою спеціальної системи коефіцієнтів, що враховують реальні і потенційні фінансові ресурси підприємства, співвідношення між його платежами і поточними грошовими надходженнями.

Платоспроможність в області боргових зобов'язань підприємства виражає його ліквідність - здатність підприємства в будь-який момент здійснювати необхідні витрати. Ліквідність залежить від величини заборгованості, а також від обсягу ліквідних засобів, до яких відносяться наявні кошти, ресурси на рахунках у банках,