розрахунками усередині. Складання одного варіанта фінансового плану без ЕОМ є складним процесом, а ситуаційне моделювання припускає в деяких моментах складання десятків і більше родинних фінансових планів.
Більшість фінансових моделей, що застосовуються менеджерами корпорацій, відносяться до методів моделювання, спрямованих на прогнозування наслідків альтернативних фінансових стратегій при різних вихідних припущеннях. Ці моделі включають як моделі загального характеру, практично не дуже складні, так і моделі, що містять сотні рівнянь і взаємозалежних перемінних.
Більшість великих компаній застосовують одну фінансову модель або мають доступ тільки до одної. Іноді можна зустріти використання декількох моделей: розгорнуту модель, що інтегрує планування інвестицій і оперативне планування, і більш просту модель, сфальцьовану на аналізі наслідків фінансової стратегії, а також модель, спеціально призначену для аналізу передбачуваних злиттів.
Причина популярності саме таких моделей полягає в їхній простоті і практичності. Вони підтримують зусилля менеджерів, що розробляють прогнозні форми фінансових звітів, полегшуючи цю процедуру. Моделі автоматизують значну частину їхньої роботи, що звичайно буває найбільш трудомісткою і вимагає багато часу.
В даний час для вирішення досить складних питань, що виникають у фінансовому плануванні, використовуються стандартні програми, засновані на роботі користувача з електронними таблицями, наприклад, Excel.
Більшість компаній відносяться серйозно до фінансового планування і виділяють значні ресурси на ці цілі. Що ж вони одержують в обмін на ці зусилля?
Матеріальний продукт усього процесу - фінансовий план, що описує фінансову стратегію компанії і прогнозує її результати за допомогою прогнозних фінансових звітів: балансового, звіту про прибутки і збитки, про джерела і використання фондів. План формулює фінансові цілі й еталони для оцінки положення компанії. Звичайно він також дає обґрунтування обраної стратегії і пояснення того, як поставлені цілі повинні бути досягнуті.
План - це кінцевий результат. Однак процес його розробки цінний сам по собі. По-перше, планування змушує фінансового менеджера розглядати сукупний ефект інвестиційних рішень разом з результатами фінансових рішень. По-друге, планування змушує фінансового менеджера вивчати події, що можуть перешкодити успіху компанії і запасатися стратегіями, що розглядаються як запасний засіб реагування у випадку появи несподіваних обставин.
В процесі поточного фінансового планування на підприємствах розробляються звичайно наступні види фінансових планів:
план доходів і витрат по основній господарській діяльності;
план надходження і витрат коштів;
балансовий план;
план формування і використання фінансових ресурсів.
Ступінь деталізації показників кожного з видів фінансового плану визначається підприємством самостійно з урахуванням специфіки його діяльності, а також діючі практики організації й управлінського досвіду.
Розробка плану доходів і витрат по основній господарській діяльності є первісним етапом поточного планування фінансової діяльності підприємства. Метою розробки цього плану є визначення суми чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства в планованому періоді. Основними показниками цього плану є:
обсяг виробництва продукції (товарів, послуг);
сума і рівень доходів від реалізації продукції;
сума постійних витрат;
сума і рівень змінних витрат;
ставки і суми основних податкових платежів;
сума балансового і чистого прибутку підприємства.
Типова форма плану доходів і витрат підприємства по основній господарській діяльності представлена в табл. 1.
Таблиця 3.1.
Типова форма плану доходів і витрат підприємства
Показники | Квартали, тис. грн. | Разом за рік,
тис. грн
I | II | III | IV
1. Валовий доход від реалізації продукції
2. Сума податків і зборів, що входять у ціну продукції
3. Чистий доход від реалізації продукції (рядок 1-рядок 2)
4. Витрати виробництва (обігу) Разом
у тому числі:
4.1. Сировина і матеріали.
4.2. Транспортні витрати.
4.3. Витрати на оренду і утримання основних фондів.
4.4. Амортизація основних фондів і нематеріальних активів.
4.5. Витрати по сплаті відсотків за кредит.
4.6. Витрати на рекламу.
4.7. Витрати на тару.
4.8. Витрати на оплату праці.
4.9. Інші витрати.
4.10. Податкові платежі, що включаються до складу витрат
5. Валовий прибуток від реалізації продукції (рядок 3 - рядок 4)
6. Податкові платежі, що сплачуються з прибутку
7. Чистий прибуток (рядок 5 - рядок б)
Для підприємства важливо знати стан своїх фінансових ресурсів не тільки за визначений період, але і на конкретну дату. Діюча система і терміни платежів до державного бюджету, порядок розрахункыв з постачальниками, терміни виплати заробітної плати робітникам та службовцям, умови оплати позичок банкам вимагають від підприємства постійно враховувати співвідношення обсягу фінансових ресурсів, що надходять, з їх витратами не тільки в цілому за визначений період (рік, квартал, місяць), але й у розрізі конкретного часу їхнього надходження і потреби в них. Таку інформацію підприємство може одержати, склавши платіжний календар.
Платіжний календар - це інструмент оперативного планування фінансової діяльності підприємства. Як правило, він розробляється на місяць з розбивкою на декади і тижні. У ньому визначаються очікувані на той або інший відрізок часу грошові потоки в усіх напрямках їхнього надходження і витрат, а також можливість підприємства вчасно виконати усі свої фінансові зобов'язання.
Для складання платіжного календаря необхідно мати наступне інформаційне забезпечення:
плани по випуску і реалізації продукції, робіт, послуг;
кошториси витрат на виробництво і договори на постачання матеріальних ресурсів;
терміни виплати заробітної плати і премій робітникам та службовцям підприємства;
погоджені з податковою інспекцією терміни внесення платежів до бюджету держави і позабюджетних державних фондів;
кредитні договори з банками з термінами одержання і повернення кредитів і оплати відсотків за користування ними;
дані бухгалтерського обліку про стан дебіторської і кредиторської заборгованості;
виписки з банківських рахунків - розрахункового, позичкового, бюджетного й інших;
оперативні матеріали відділів постачання і збуту, інших функціональних підрозділів про надходження засобів на підприємство у відповідний термін або