Програма фінансового оздоровлення акціонерного товариства (корпорації)

План

Вступ

Загальновизнано, що соціальне орієнтоване ринкове господарювання при всіх позитивних і негативних реаліях є прогресивною формою розвитку людства, а таке господарювання дає можливість вирішувати економічні та соціальні проблеми без обов'язкового доведення їх поглиблення до стану кризи. Однак для досягнення такого становища необхідно пройти довгий і складний шлях розвитку від перехідної економічної системи.

Умовою оздоровлення вітчизняної економічної системи є й оздоровлення суб'єктів господарської діяльності. Лише в такому випадку можна буде відновити платоспроможність і прибутковість основної маси платників податків, і, таким чином, оздоровити державну фінансову систему. Разом з тим оздоровлення економіки значною мірою залежить від своєчасної і по можливості безболісної ліквідації (реорганізації) неефективних виробничих структур, що не тільки не поповнюють бюджету держави, а і вимагають його постійної фінансової підтримки.

Одна з головних задач реформ – перехід до управління ресурсами підприємства на основі аналізу його фінансово-економічної діяльності.

Фінансовий стан характеризується системою показників, що відображають реальні і потенційні фінансові можливості фірми як об'єкта бізнесу, об'єкта інвестування капіталу, платника податків. Добрий фінансовий стан – це ефективне використання ресурсів, здатність цілком і в терміни відповісти за своїми обов'язками, достатність власних коштів для виключення високого ризику, добрі перспективи одержання прибутку й ін. Погане фінансове положення виражається в незадовільній платіжній готовності, у низької ефективності використання ресурсів, у неефективному розміщенні коштів, їхньої іммобілізації. Границею поганого фінансового стану підприємства є стан банкрутства, тобто нездатність підприємства відповідати за своїми обов'язками.

Вихід одних неефективних підприємств із фінансової кризи й ефективне застосування ліквідаційних процедур до інших ускладнюється дефіцитом теоретико-методичного забезпечення процесів санації (ліквідації) і відсутністю кваліфікованих фахівців у сфері керування санацією.

Метою даної роботи є обгрунтування програми фінансового оздоровлення підприємства для виходу з кризового стану на прикладі АТ «Веркон».

При дослідженні ставилися наступні задачі:

1. Розглянути сутність та шляхи подолання фінансової кризи на підприємстві.

2. Визначити основні напрямки фінансового оздоровлення АТ.

3. Розкрити теоретичні аспекти розробки програми фінансового оздоровлення.

4. Проаналізувати фінансово-господарську діяльність підприємства АТ “Веркон” і виявити недоліки у його діяльності.

5. Провести аналітичну оцінку розвитку кризових явищ на підприємстві.

6. Розробити заходи щодо покращення фінансово-господарського стану аналізуємого підприємства.

При написанні даної роботи використовувалися наступні методи дослідження: аналіз наукової літератури, бесіди з фахівцями, розрахунок фінансових показників.

Результати, отримані в результаті даного дослідження, можуть бути використані в практичній діяльності аналізуємого підприємства.

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи фінансового оздоровлення акціонерного товариства (АТ)

1.1. Фінансова криза на підприємстві: сутність та шляхи її подолання

В умовах дії ринкових відносин суб'єкти господарювання повинні постійно адаптуватися до змін попиту: розширювати асортимент, поліпшувати якість, знижувати собівартість і ціни, оптимізувати структуру витрат. Проте, в останні роки в Україні спостерігається стійка тенденція до зростання кількості фінансово неспроможних підприємств. У 2000-2002 роках, незважаючи на визначені позитивні зрушення в економіці, тенденція до збільшення частини збиткових підприємств збереглася: понад половина підприємств працювали збитково (табл.. 1.1).

Таблиця 1.1

Частка збиткових підприємств у галузях народного господарства України і динаміка реального ВВП (за даними 1992—2001 рр.) (%)

№

п/п | Галузі |

Роки

1992 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002

1. | Народне господарство (в цілому) | 9,5 | 22,2 | 53,4 | 54,5 | 55,7 | 53,2 | 51,6

2. | Промисловість | 3,7 | 11,5 | 45,1 | 53,9 | 51,9 | 51,4 | 51,2

3. | Сільське господарство | 0,7 | 28,7 | 80,1 | 70,0 | 84,0 | 87,2 | 87,4

4. |

Транспорт |

немає даних | 9,6 |

50,6 |

58,7 |

62,9 |

64,7 |

65,1

5. |

Зв'язок |

немає даних | 3,9 |

18,1 |

16,5 |

29,6 |

28,9 |

27,6

6. | Динаміка реального ВВП (у цінах 1990 р.) | -17,8 | -52,2 | -58,4 | -59,1 | -59,2 | -61,4 | -61,7

Ще однією негативною тенденцією, що є наслідком незадовільного фінансового стану більшості вітчизняних підприємств, є катастрофічне зростання їх кредиторської і дебіторської заборгованості. Близько 55% дебіторської і 60% кредиторської заборгованості є простроченими. Це є наслідком неплатоспроможності більшості суб'єктів господарювання. Неплатоспроможність, у свою чергу, є підставою для оголошення підприємства банкрутом. Як наслідок, значна кількість позовних заяв до арбітражних судів надходить у зв'язку з банкрутствами підприємств. Так, протягом 1998 року арбітражні суди збудили 6552 справи про банкрутство, з них 1691 закінчилася прийняттям постанови про визнання боржника банкрутом; у 1999 році ці цифри склали відповідно 9645 і 4107, у 2000 році — 12281 і 4525, а в 2001 році — 12618 і 6244, ця ж тенденція зберігається і нині. Помітимо, що банкрутство і ліквідація підприємства означають не тільки збитки для його акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а і зменшення податкових надходжень у бюджет, зростання безробіття, що, зрештою, може стати одним з факторів макроекономічної нестабільності.

Важливим є те, що серед підприємств, справи про банкрутство яких знаходяться на розгляді, значний відсоток складають такі, що тимчасово потрапили в скрутне положення. Вартість їхніх активів набагато вище, ніж їхня кредиторська заборгованість. За умови проведення санації (оздоровлення) чи реструктуризації ці підприємства можуть розрахуватися з боргами і продовжити діяльність. Проте, через недосконале законодавство, відсутності належного теоретико-методичного забезпечення санації, дефіцит кваліфікованого фінансового менеджменту, недостачу державної фінансової підтримки виробничих структур і через інші суб'єктивні й об'єктивні причини багато потенційно життєздатних підприємств, у тому числі тих, що належать до пріоритетних областей народного господарства України, стають