3.1 Програма розробки та реалізації заходів по фінансовому оздоровленню ВАТ “Веркон”

Економічний потенціал підприємства в умовах ринкової економіки обумовлюється в чималому ступені його діловою активністю.

Головними якісними і кількісними критеріями ділової активності підприємства є: широта ринків збуту продукції, репутація підприємства, ступінь відповідності плану основним показникам господарської діяльності, забезпечення заданих темпів їхнього росту, рівень ефективності використання ресурсів (капіталу), усталеність економічного росту.

Господарська діяльність підприємства може бути охарактеризована різноманітними показниками, основними з який є обсяг реалізації продукції (робіт, послуг), прибуток, розмір активів підприємства (авансованого капіталу).

Оцінюючи динаміку основних показників, необхідно зіставити темпи їх зміни. Оптимальним є таке співвідношення, що базується на їх взаємозв'язку:

ТРБ > ТQР > TB > 100%,

де ТРБ, ТQР, TB - відповідно темпи зміни балансового прибутку, обсягу реалізації, суми активів (капіталу).[42]

У нашому випадку на аналізованому підприємстві темп зміни балансового прибутку ТРБ мав такі темпи змін: - 99,3% і 571,6% у 2001 – 2002 роках відповідно, що за 2 роки склало 472,3 відсотка.

Показник обсягу реалізації ТQР змінився таким чином: -24,3% у 2001 році, +32,8% - у 2002 році, загальне зростання за 2 роки склало 8,5 %.

Сума активів ТВ коливалась від – 13,2% у 2001 році, й 54,7% у 2002 році, а загальне зростання склало 41,5% (за 2 роки).

Тобто у 2001 році співвідношення виглядало таким чином:

- 99,3 < -24,3 < - 13,2, у 2002 році відповідно:

571,6 > 32,8 < 54,7,

за 2 роки: 472,3 > 8,5 < 41,5 відсотків.

Таким чином, сприятливе співвідношення показників не спостерігалося у жодному з років, що аналізуються. Це говорить про те, що підприємство не знаходиться в доброму фінансовому стані, а дане співвідношення означає: по-перше, прибуток збільшується більш високими темпами, чим обсяг продажів продукції, що свідчить про відносне зниження витрат виробництва й обертання; по-друге, обсяг продажів зростає менш високими темпами, чим активи (капітал) підприємства, тобто ресурси підприємства використовуються менш ефективно; і нарешті, по-третє, економічний потенціал підприємства не зростає в порівнянні з попереднім періодом (у 2001 році усі темпи росту мали від’ємні значення).

Розглянуте співвідношення у світовій практиці одержало назву "золоте правило економіки підприємства". Проте якщо діяльність підприємства потребує значного вкладення коштів (капіталу), що можуть окупитися і принести вигоду лише в більш-менш тривалій перспективі, те ймовірні відхилення від цього "золотого правила". Тоді ці відхилення не варто розглядати як негативні. До причин виникнення таких відхилень ставляться: додаток капіталу в сферу освоєння нових технологій виробництва, переробки, збереження продукції, модернізації і реконструкції чинних підприємств.

Однак ці зауваження не можна застосувати ні до кожного з розглянутих років, ні до загальної картини за 2 роки діяльності.

Економічний потенціал підприємств характеризується у світовій практиці ступенем усталеності економічного розвитку або росту.

Усталеність економічного росту дозволяє припустити, що підприємству не погрожує банкрутство. Цілком очевидно, що хитливий розвиток припускає можливість банкрутства. Тому перед керівництвом підприємства і менеджерами стоїть дуже серйозне завдання - забезпечити стійкі темпи його економічного розвитку.

Як відомо, збільшення обсягів діяльності підприємства (випуску і продажів продукції) залежить від зростання його майна, тобто активів. Для цього потребуються додаткові фінансові ресурси. Приток цих ресурсів може бути забезпечений за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування. До внутрішніх джерел ставиться насамперед прибуток, що спрямовується на розвиток виробництва (реінвестований прибуток) і нарахована амортизація. Вони поповнюють власний капітал підприємства. Але він може бути збільшений і ззовні, однак це може загрожувати самостійності підприємства в прийнятті управлінських рішень (дивідендної політики, фінансової стратегії й ін.). Додатковий приток фінансових ресурсів можна забезпечити завдяки притягненню таких джерел, як банківські кредити, позики, кошті кредиторів.

У той же час зростання позикових коштів повинно бути обмежено розумною (оптимальною) межею, тому що зі збільшенням частки позикового капіталу посилюються умови кредитування, підприємство несе додаткові витрати, отже можливо збільшення вірогідності банкрутства.

У зв'язку з цим темпи економічного розвитку підприємства в першу чергу визначаються темпами збільшення реінвестованих власних коштів. Вони залежать від багатьох чинників, що відбивають ефективність поточної і фінансової діяльності.[42]

Можливості підприємства по розширенню основної діяльності за рахунок реінвестування власних коштів визначається за допомогою коефіцієнта усталеності росту, що виражається у відсотках і обчислюється по формулі:

КУР = ( PR - Д ) / ВК * 100% = РПР / ВК * 100%,

де PR - чистий прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства;

Д - дивіденди, виплачувані акціонерам;

РПР - прибуток, спрямований на розвиток виробництва (реінвестований прибуток);

ВК - власний капітал (капітал і резерв).

По АТ “Веркон” КУР 2001 = -6,8%, КУР 2002 = -1,6 %.

Коефіцієнт усталеності економічного росту показує, якими темпами в середньому змінюється економічний потенціал підприємства. Можна сказати, що АТ “Веркон” поки що зменшує власне економічне зростання, зменшуючи економічний потенціал. Однак скорочення від’ємної величини коефіцієнту усталеності росту свідчить про деяке покращення економічної ситуації на аналізуємому підприємстві.

Для оцінки впливу чинників, що відбивають ефективність фінансово-господарської діяльності, на ступінь стійкого розвитку підприємства звичайно використовують таку модель:

КУР= PR * QP * B * СК * 100%

або

КУР = КПР * КQ * f * КФЗ

де КПР - характеризує дивідендну політику на підприємстві, що виражається у виборі економічно доцільного співвідношення між виплачуваними дивідендами (доходами власникам) і прибутком, реінвестованим у розвиток виробництва;

КQ - характеризує рентабельність реалізованої продукції (робіт, послуг);

f - характеризує ресурсо- або фондовіддачу;

КФЗ - коефіцієнт фінансової залежності, що характеризує співвідношення між позиковими і власними джерелами коштів.

Модель відбиває вплив як виробничої (другий і третій чинники), так і фінансової (перший