Згідно Закону України «Про страхування» примусова санація передбачає:

проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, у тому числі обов'язкової аудиторської перевірки;

відновлення заборони на вільне користування майном страховика і прийняття страхових зобов'язань без дозволу Комітету зі справи нагляду за страховою діяльністю;

відновлення обов'язкового для виконання графіка здійснення розрахунків із застрахованими;

ухвалення рішення про ліквідацію чи реорганізацію страховика.

З приведеного широкого спектра думок про сутність поняття санації можна синтезувати єдине визначення. Таким можна вважати визначення, дане відомими закордонними економістами (Н. Здравомислов, Б. Бекенферде, М. Гелінг), передовими фахівцями з питань виходу підприємств із фінансової кризи: санація – це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, прибутковості і конкурентноздатності підприємства-боржника в довгостроковому періоді. Тобто, санація – це сукупність усіх можливих заходів, що здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення. Приведене визначення втілює комплексний підхід до розглянутого поняття, є універсальним і усебічно висвітлює економічну сутність санації підприємств. Економічний зміст поняття «санація» розглянуто на рис. 1.1. Для повного розкриття змісту санації варто конкретизувати види заходів, що проводяться в рамках фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання.

Рис. 1.1. Економічний зміст поняття «санація».

Особливе місце в процесі санації займають заходи фінансово-економічного характеру, що відображають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації і використання внутрішніх
і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, отримані
на умовах позики чи власності; на зворотній чи безповоротній основі.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків
і усунення причин їхнього виникнення, відновлення чи збереження ліквідності і платоспроможності підприємств, скорочення усіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу і формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничого характеру.

На практиці досить часто із санацією ідентифікується поняття «реструктуризації». Реструктуризація суб'єкта господарювання –
це проведення організаційно-економічних заходів, спрямованих на зміну його структури, системи керування, форми власності, організаційно-правових форм, що здатні відновити прибутковість, конкурентноздатність і ефективність виробництва.

Можна стверджувати, що «санація» є більш широким поняттям, чим «реструктуризація». Реструктуризацію доцільно починати на ранніх стадіях кризи. Вона спрямована переважно на подолання причин стратегічної кризи і кризи прибутковості. А санація містить у собі як реструктуризацію (заходи
щодо відновлення прибутковості і конкурентноздатності), так
і заходи фінансового характеру (спрямовані на відновлення ліквідності і платоспроможності).

1.2. Основні напрямки фінансового оздоровлення АТ

Сутність підприємництва завжди сполучена з невизначеністю досягнення його кінцевих результатів, а значить і з ризиком втрат.

З взаємозумовленості фактора ризику і прибутку формується найважливіше фінансове поняття механізму виникнення кризи. Це формулювання можна одержати, виходячи з аналізу балансу якого-небудь акціонерного підприємства. Джерелами його капіталу (пасив балансу) є кошти акціонерів (власний капітал товариства) і кредити, а також інші форми фінансових зобов'язань підприємства (наприклад, заборгованість постачальникам), що виникають автоматично і не несуть відсоткових відрахувань.

Акціонери і кредитори розраховують на винагороду, що відповідає сформованим ринковим умовам, процентним ставкам і дивідендам по облігаціях, акціям, іншим видам фінансових зобов'язань. Очевидно, що їхні розрахунки можуть виправдатися лише у випадку наявності прибутку від діяльності даного товариства для здійснення очікуваних платежів.

Середньозважені очікувані платежі у відсотках до акціонерного капіталу і є “вартістю капіталу”. А так як чекання акціонерами винагороди забезпечуються відповідною фактичною прибутковістю фірми, прибутковістю використання її активів, те одна з перших ознак банкрутства і буде укладатися в падінні прибутковості підприємства, зокрема нижче вартості його капіталу.

Таке співвідношення відображає ту обставину, що дивіденди, виплачувані підприємством, перестають відповідати сформованим ринковим умовам, і вкладення коштів у дане підприємство стає неефективним для інвестора. З падінням вартості акціонерного капіталу падає ціна акції і збільшується ризик неповернення коштів, тому що змінюється відношення очікуваних платежів до позикового капіталу. Кредитори (власники облігацій, інших документів, що реєструють видачу позики) одержують фіксовані суми, визначені кредитними договорами, але відносна вигідність їхніх вкладень у дане товариство зменшується.

У зв'язку з відносним падінням прибутковості підприємства і можливих труднощів в оплаті витрат виникає дефіцит наявних коштів. Цей дефіцит збільшується, якщо кредитори вважають занадто небезпечним відновляти кредитування навіть при підвищеному відсотку, тому що зі зменшенням вартості власного капіталу підприємства ризик неповернення коштів збільшується. Тому дуже проблематичним стає можливість пролонгації кредитних договорів і їхня реструктуризація, і підприємству прийдеться виплатити не тільки відсотки, але і суму основного боргу.

Тоді може виникнути криза ліквідності, і підприємство ввійде в стан “технічної неплатоспроможності”. Уже на цій ступіні можливе звертання кредиторів у суд з метою визнання факту банкрутства.

Зниження прибутковості підприємства означає і зниження його ціни. Ціна підприємства - це приведені до дійсного часу потоки виплат кредиторам і акціонерам. Ціна може упасти нижче суми зобов'язань кредиторам. Це означає, що акціонерний капітал зникає, значить настає повне банкрутство - банкрутство акціонерів. Правда, тут можливі деякі уточнення. У зв'язку з падінням прибутковості і відповідним падінням ціни підприємства остання може упасти нижче ліквідаційної вартості активів. Тоді саме ліквідаційна вартість активів і буде розглядатися як ціна підприємства, тобто ліквідація підприємства стає вигідніше його експлуатації, і якщо ліквідаційна вартість підприємства менше ціни зобов'язань, то акціонери позбавляються свого капіталу, вкладеного в це підприємство.

Таким чином, процес, першою ознакою якого є відносне зниження прибутковості (і саме відносним, тому що один із критеріїв прибутковості