У рамках аналізу здійснюється експертна діагностика фінансово-господарського стану підприємства, аналізуються його сильні і слабкі сторони. На підставі результатів причинно-наслідкового аналізу, відповідно до класичної моделі санації, робляться висновки про санаційну здатність підприємства, доцільність чи недоцільність санації відповідної господарської одиниці.

Рис. 1.2. Класична модель санації.

Окремим аналітичним блоком у класичній моделі виділене формування стратегічних цілей і тактики проведення санації.
При визначенні цілей санації варто враховувати, що кожне підприємство має обмежені ресурси, обмежені можливості збуту продукції і повинне здійснювати свою діяльність у рамках правового полю держави, у якому воно розташовано. Мети повинні бути реальними і піддаватися кількісному і якісному виміру. Головною стратегічною метою санації є відновлення ефективної діяльності підприємства в довгостроковому періоді. Для досягнення цієї мети варто погодити тактичні цілі, а саме:

сферу діяльності, асортимент продукції і її споживачів;

основні вартісні цільові показники (виручка, прибуток, ліквідність);

соціальні цілі.

Тільки за умови досягнення консенсусу щодо тактичних цілей між сторонами, відповідальними за прийняття рішень, можна досягти головної стратегічної мети санації.

Стратегія являє собою узагальнену модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей шляхом координації
і розподілу ресурсів компанії. Кінцева мета в санаційній стратегії складається в досягненні довгострокових конкурентних вигод, що забезпечили б компанії високу рентабельність.

Наступним елементом класичної моделі санації є
її проект, що розробляється на базі санаційної програми
і містить техніко-економічне обґрунтування санації, розрахунок обсягу фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкретні графіки і методи мобілізації фінансового капіталу, терміни освоєння інвестицій і їхню окупність, оцінку ефективності санаційних заходів, а також прогнозовані результати виконання проекту.

Важливим компонентом санаційного процесу є координація
і контроль за якістю реалізації запланованих заходів. Менеджер підприємства повинний вчасно виявляти і використовувати нові санаційні резерви, а також приймати об'єктивні кваліфіковані рішення для подолання можливих перешкод при здійсненні оздоровчих заходів. Відчутну допомогу в цьому випадку може зробити оперативний санаційний контролінг, що синтезує в собі інформаційну, планову, консалтингову, координаційну і контрольну функції. Завданнями санаційного контролінгу є ідентифікація оперативних результатів, аналіз відхилень і підготовка проектів рішень щодо використання виявлених резервів і подолання додаткових перешкод.

Аналіз фінансово-господарського положення повинний охоплювати два аспекти: виробничо-господарську діяльність і фінансовий стан. Наводяться дані про фактичний фінансовий і майновий стан підприємства (фактичний обсяг реалізації, величина прибутку чи збитку, рівень заборгованості, коефіцієнти платоспроможності, ліквідності, фінансового леверіджу).

Як правило, ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце, якщо на початку і в кінці звітного кварталу, що передував поданню заяви про порушення справи про банкрутство, мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття (Кп) і коефіцієнт забезпечення власними засобами (Кз) у кінці звітного кварталу менше їх нормативних значень - 1,5 і 0,1 відповідно.

Коефіцієнт покриття характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів і визначається, як відношення суми оборотних коштів до загальної суми поточних зобов'язань за кредитами банку, інших позикових коштів і розрахунків з кредиторами.

Коефіцієнт покриття визначається за формулою:

Кп = [оборотні активи] / [поточні зобов`язання]. (1.1)

Коефіцієнт забезпечення власними засобами характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової сталості, і визначається, як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів до вартості наявних у підприємства оборотних активів – виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів.

Коефіцієнт забезпечення власними засобами визначається за формулою:

Кз = ([власний капітал] + [необоротні активи]) /[оборотні активи]. (1.2.)

Коефіцієнт загальної ліквідності (рівень платоспроможності, коефіцієнт покриття балансу, поточний коефіцієнт покриття, коефіцієнт поточної ліквідності) показує загальну забезпеченість підприємства обіговими коштами для ведення господарської діяльності і своєчасного погашення термінових зобов?язань.

Коефіцієнт загальної ліквідності = [оборотні активи + витрати майбутніх періодів]/[поточні зобовўязання]. (1.3.)

Критичне значення коефіцієнта загальної ліквідності дорівнює 1, що свідчить про достатню суму всіх обігових коштів, якої вистачить для розрахунку за поточні борги.

Коефіцієнт швидкої ліквідності показує, наскільки короткострокові зобов'язання покриті найбільш ліквідними активами підприємства. До останніх належать грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції, розрахунки з дебіторами, інші оборотні активи, тобто загальна вартість оборотних активів зменшується на найменш ліквідну їх частину - запаси.

Коефіцієнт швидкої ліквідності ==[оборотні активи - запаси - витрати майбутніх періодів] /[поточні зобов'язання] (1.4.)

Згідно з міжнародними стандартами коефіцієнт швидкої ліквідності не повинен опускатися нижче 1. Виходячи з характерної для всіх українських підприємств нестачі обігових коштів коефіцієнт швидкої ліквідності для них має бути дещо нижчим, нормальним вважається його значення 0,6-0,8. [14]

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує спроможність підприємства миттєво погасити свої термінові борги. Для його розрахунку з поточними зобов'язаннями зіставляються активи, що не потребують продажу для розрахунку грішми з кредиторами (грошові кошти) чи можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (поточні фінансові інвестиції).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності ==[грошові кошти та їх еквіваленти + поточні фінансові інвестиції] / [поточні зобов'язання] (1.5.)

Теоретично достатнім вважається значення коефіцієнта абсолютної ліквідності в межах 0,2 - 0,25, тобто поточні зобов'язання, терміни погашення яких настають неодночасно, мають бути забезпечені щонайменше на 20% абсолютно ліквідними активами. [14]

Другою групою показників, що цікавлять переважно власників підприємства, є показники структури капіталу. Вони характеризують співвідношення джерел фінансування діяльності підприємства (власних і позикових) і дають змогу визначити