худоби (корови, бики плідники, буйволи та яки (крім робочих), жеребці-плідники та племінні кобили (неробочі), кобили, пере-ведені на табунне утримання, верблюди-плідники та матки (неробочі), олені-матки та самці (рогачі), кнури та свиноматки, вівцематки, кози, барани та ін.). Об'єктом основних засобів цієї групи звичайно є кожна доросла тварина.
Субрахунок 108 "Багаторічні насадження" призначений для обліку бага-торічних насаджень, до яких належать штучні багаторічні насадження незалеж-но від їх віку: плодово-ягідні насадження всіх видів (дерева та кущі), озеленю-вальні та декоративні насадження на вулицях, площах, у парках, садах, скверах, на території установ, у дворах житлових будинків, живі огорожі, снігоза-хисні та полезахисні смуги, насадження для укріплення пісків та берегів річок, яро-балочні насадження та ін.; штучні насадження ботанічних садів та інших науково-дослідних установ та навчальних закладів для наукових цілей та інші штучні багаторічні насадження.
Об'єктами багаторічних насаджень вважаються окремі сквери, парки, сади, частина закріпленої за підприємством вулиці або території, що має зелені насадження, незалежно від їх кількості, віку і породи.
На субрахунку 109 "Інші основні засоби" ведеться облік основних засобів, які не включені до наведених вище субрахунків рахунка 10 "Основні засоби".
Рахунок 11 "Інші необоротні матеріальні активи" має такі субрахунки:
111 "Бібліотечні фонди"
112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи"
113 "Тимчасові (нетитульні) споруди"
114 "Природні ресурси"
115 "Інвентарна тара"
116 "Предмети прокату"
117 "Інші необоротні матеріальні активи"
На субрахунку 111 "Бібліотечні фонди" ведеться облік бібліотечних фондів, до яких включається наукова, художня та навчальна література, спеціальні види літератури та інші видання.
Облік бібліотечних фондів звичайно ведеться тільки в грошовому вигляді загальною сумою.
На субрахунку 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи" ведеться облік: *
спеціальних інструментів і спеціальних пристосувань, вартість яких погашається нарахуванням зносу за встановленою підприємством ставкою (нормою);*
інших інструментів, приладів, інвентарю тощо, облік яких через незначну
вартість недоцільно вести за кожним окремим об'єктом. Вартісні ознаки таких предметів визначаються підприємством самостійно.
На субрахунку 113 "Тимчасові (нетитульні) споруди" ведеться облік експлуатаційних тимчасових (нетитульних) споруд.
На субрахунку 114 "Природні ресурси" ведеться облік придбаних природних ресурсів для наступного видобутку (нафти, газу тощо).
На субрахунку 115 "Інвентарна тара" ведеться облік наявності та рух) інвентарної тари.
На субрахунку 116 "Предмети прокату" ведеться облік активів, призначених для видачі на прокат.
На субрахунку 117 "Інші необоротні матеріальні активи" відображають-ся інші необоротні матеріальні активи, які не облічуються на інших субрахунках рахунка 11.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності встановлює П(С)БО 8 "Нематеріальні активи".
Необоротні активи відображаються в бухгалтерському обліку за первісною або переоціненою вартістю.
Первісна вартість - це історична (фактична) собівартість необоротних ак-тивів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, спла-чених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних ак-тивів.
До первісної вартості необоротних активів включаються такі витрати:*
суми (без непрямих податків), що сплачують постачальникам активів;*
суми, що сплачують підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт;*
реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, здійснені у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів та інших нео-боротних матеріальних активів;*
суми ввізного мита;*
суми непрямих податків, сплачені у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів, які не відшкодовуються підприємству;*
витрати зі страхування ризиків, пов'язаних з доставкою основних засобів;*
витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;*
інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання у запланованих цілях.
Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості необоротних активів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.
Всі об'єкти основних фондів (ОФ) піддані фізичному і моральному зносу, тобто під впливом різних факторів утрачають свої властивості, робляться непридатним і не можуть далі виконувати свої функції. Фізичний знос може бути частково відшкодований за рахунок ремонту, реконструкції і модернізації. Моральний знос виявляється в тому, що основні фонди по усіх своїх характеристиках поступаються новітнім зразкам. Тому періодично виникає необхідність заміни основних фондів, особливо їхньої активної частини. При цьому в сучасній економіці головним фактором, що визначає необхідність заміни є моральний знос.
У момент придбання основних фондів і прийняття їх на баланс підприємства величина основних фондів кількісно збігається з вартістю основних фондів. Надалі, у міру участі основних фондів у виробничому процесі їхня вартість роздвоюється: одна її частина, рівна зносу, переноситься на готову продукцію, інша — виражає залишкову вартість діючих основних фондів.
Перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку спричинив зміни в обліку необоротних активів підприємства. Зокрема, значні зміни сталися в обліку основних засобів у зв'язку з набранням чинності П(С)БО 7 "Основні засоби", яке затверджене наказом Мінфіну України №92 від 27.04.2000 р., зареєстроване Мінюстом України 18.05.2000 р. за №288/4509 та набрало чинності з 1 липня 2000 року. З введенням у дію цього стандарту додалося роботи постійно діючим інвентаризаційним комісіям, оскільки на них покладаються обов'язки зі встановлення вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів (п. 5 П(С)БО 7).
Окремою "подією" для підприємства є визначення строку корисного використання (експлуатації) основних засобів (див. пункти 23 - 25 П(С)БО 7). У бухгалтерській пресі з'явилися різні міркування щодо того, хто (бухгалтер, інженер-експлуатаційник, керівник підприємства) повинен визначати такі строки. На мою думку, така робота (за умови фахового (а отже, ефективного) підходу до використання основних фондів) не до снаги спеціалісту якогось певного профілю.
Для здійснення таких розрахунків потрібні знання не тільки економічних процесів на підприємстві. Треба досконало знати технічні характеристики об'єкта амортизації і специфіку технологічних процесів, в яких задіяні ті