Оцінка по співвідношенню “ціна - доход”

У даному підході як базу для оцінки акцій використовується річний доход підприємства в перерахуванні на один цінний папір. Передбачається, що ціна акції в даний час відома. Під терміном “доход” у застосуванні до вітчизняних форм звітності найчастіше вибирають чистий прибуток компанії. Тоді відношення “ціна - доход” виражається наступною формулою:    

)

де:
C(AII) - загальна вартість всіх акцій;

P(AII) - загальний доход (чистий прибуток);
C(1) - ринкова вартість однієї акції;

P(1) - доход на одну акцію (дивіденд).

Чисельне вираження даного відношення може бути використано як критерій для оцінки ефективності вкладення в акції підприємства і являє собою величину, що показує, у скількох разів річний доход перевищує ринкову вартість акції.

Для досліджуваного підприємства:

Відношення ціна/доход = 6,79

У випадку відсутності на біржі котирувань по аналізованих акціях для розрахунків може використовуватися ринкова вартість цінних паперів аналогічної компанії. У цьому випадку для того, щоб відбити знижену ціну продажу акцій, відношення “ціна - доход” звичайно зменшують приблизно на 30 відсотків.

Методика Британського інвестиційного банку S. G. Warburg

Центральним елементом даної методики є показник вартості підприємства (enterprise value - EV), що розраховується як сума заборгованості компанії і ринкової капіталізації емітованих акцій за винятком ринкової вартості всіх активів, не зв'язаних з основним бізнесом фірми. Таким чином, EV визначає сукупну ринкову вартість підприємства.

Далі, порівнюючи EV з розміром річного припливу коштів (cash flow - CF) до відрахування таких витрат, як відсоток за кредит, амортизація, податки, експерти S. G. Warburg одержують показник, подібний з p/c ratio, однак більш що адекватно відбиває ситуацію. Приміром, p/c ratio у німецької цементної компанії Hiedelberger складає 20,8, а EV/CF ratio – 7,7, що обумовлює привабливість акцій.

Експерти S. G. Warburg також коректують свої розрахунки з урахуванням фази економічного циклу в даній галузі. Це дозволяє виявити, чи є низький EV/CF ratio результатом скорочення притоку коштів в умовах погіршення ділової кон’юнктури підприємства чи стабільною довгостроковою тенденцією ринку.

Крім того, фахівці S. G. Warburg адаптували свою методику для аналізу компаній з швидким припливом фінансових ресурсів. Традиційний підхід до оцінки таких підприємств складається в прогнозуванні темпів росту припливу коштів з наступним коректуванням з урахуванням ставки відсотка, рівня інфляції, а також різних факторів ризику. Клієнт, що використовує результати таких досліджень, не має достатньої впевненості в обґрунтованості зробленого прогнозу, хоча змушений цілком покладатися на нього.

S. G. Warburg пропонує інший шлях вирішення проблеми, розділяючи аналіз на дві частин. Насамперед, на основі вивчення відповідного товарного ринку прогнозується можливий ріст притоку коштів. Потім на основі інформації про наявні в компанії активах оцінюється обсяг можливих інвестицій, які б потрібні були фірмі для забезпечення таких темпів припливу фінансів. Отримані результати дозволяють зрозуміти перспективи розвитку розглянутої компанії.

Методика факторного аналізу фірми “Дюпон де Немур”

В основу аналізу покладена жорстко детермінована факторна модель, що дозволяє ідентифікувати і дати порівняльну характеристику основних моментів, що впливають на зміну того чи іншого показника діяльності підприємства. Рентабельність компанії залежить від господарської діяльності, ресурсовіддачі і структури авансованого капіталу. Значимість виділених факторів зумовлюється тим, що вони узагальнюють усі сторони фінансово-господарської діяльності фірми.

Варто відмітити, що усім факторам присуща галузева специфіка, яку необхідно враховувати при проведенні експертизи. Так, показник ресурсовіддачі може мати відносно невелике значення у високотехнічних галузях, що відрізняються капіталоємністю, і навпаки, показник рентабельності господарської діяльності в них буде досить великий. Високе значення коефіцієнта фінансової залежності буде характерно для підприємств, які мають стабільні і прогнозовані надходження коштів за продукцію, що випускається. Це ж відноситься до структур з великою часткою високоліквідних активів: банкам, підприємствам торгівлі і збуту.

Окремо слід зупинити увагу на проблемі визначення ставки дисконтування d. Розглянемо більш детально природу цього параметру. В роботі Янч Э. Прогнозирование научно-технического прогрессап. М.: Экономика, 1989. –287 с. вказується на два способи визначення даної величини:

як відсоток, під який можна запозичати вільні кошти;

як відсоток, під який вільні кошти могли б бути інвестовані з тим, щоб вони забезпечили адекватні грошові надходження.

На величину дисконтної ставки впливає два фактори: інфляція і можливість альтернативного прибутку. Вплив інфляції враховують, застосовуючи формулу Фішера Завлин П.Н., Васильев А.В. Оценка эффективности инноваций : - СПб.: Издательский дом “Ьизнес-пресса. – 1998. – С.-99.:

, (21)

де: d0 – ставка дисконту без врахування інфляції;

Ri – ринкова ставка інфляції.

Проте, незважаючи на простоту (21), з врахуванням інфляції пов’язані певні труднощі. З однієї сторони часто досить важко точно спрогнозувати темпи інфляції, особливо в довгостроковій перспективі. Питання прогнозу інфляції виходять за межі фінансової оцінки і складає предмет макроекономічного прогнозування, оскільки потребує розрахунку прогнозованого обсягу емісії, мультиплікаторів кожного грошового агрегату, динаміки швидкості обертання грошової маси, величини лага між моментом емісії і моментом реакції економіки на збільшення грошової маси і багатьох інших моментів. У зв'язку з цим варто визнати, що в ідеалі експерт при складанні фінансового плану повинний використовувати вже готовий прогноз інфляції.

З іншої сторони, інфляційні процеси можуть неоднаково відображатися на витратах і доходах по інвестиційному проекту.

Навіть при гіпотетичній ситуації, коли ставка інфляція відсутня (незначна), дисконтна ставка не рівна нулю. В