Виробники (продавці) | Середні і великі друкарні з могутнім комплексом післядрукарської доробки | Середні і великі друкарні, що має друкарське устатку-вання великого формату й устатку-вання з брошуюван-ня та скріплення | Малі і середні друкарні, що не мають спеціалізо-ваного устаткування і мають велику кількість ручної праці

Канали поширення продукції (метод продаж) | Метод особистих продаж (виробник-клієнт). Можлива наявність одного посередника | Метод особистих продажів (виробник-клієнт). Посередники відсутні | Розвинуті канали товароруху (вироб-ник–оптовик–розд-рібник–покупець)

Посеред-ники | Професійні посередники з високим рівнем спеціальної підготовки. Часто мають комплекс додрукарської підготовки | Відсутні | Професійні посередники, що мають розвинуті відділи продаж і (чи) власну роздрібну мережу

Ведучі оператори ринку (конку-ренти) |

Навряд чи знайдеться експерт, що однозначно визначить границі ринку рекламної, книжково-журнальної поліграфії і паперово-білової продукції. Причин тут декілька:

розмитість термінів і відсутність їхнього однозначного тлумачення. Наприклад, деякі оператори ринку відносять до рекламної поліграфії всю продукцію, аж до візиток. Ринок журнальної поліграфії досить різноманітний. Його сегментують і за якістю виконання, і за тиражами, і за призначенням видань, і за періодичністю їх виходу;

велика частка поліграфічних компаній, наприклад, розглядає паперово-білову продукцію як супутній, а не основний напрямок діяльності, і не виділяє його з загального грошового потоку;

ринок поліграфічних послуг у цілому знаходиться в аморфному стані. Основні оператори ринку не устоялися. Відносно низька конкуренція у всіх сегментах ринку й універсальність устаткування дозволяють досить швидко змінювати спеціалізацію друкарень і вид продукції, що випускається.

Конкуренція на ринку поліграфічних послуг досить висока, але трохи однобока. Вона обумовлена, як і скрізь на українському ринку, не великою кількістю пропозицій, а убогістю бюджету клієнта. Іншими словами, має місце криза псевдо надвиробництва в умовах нестачі мінімально необхідної купівельної спроможності клієнта.

Ця особливість ситуації на ринку і породжує фірми-одноденки, що, спекулюючи на бажанні клієнта заощадити якнайбільше, друкують з дуже низькою якістю і примітивною післядрукарською доробкою, «розбещуючи» тим самим і клієнта і кінцевого споживача.

На динаміку розвитку ринку поліграфії, як і на всіх інших ринках, значно позначаються загальноекономічні спади і підйоми. До серпня 1998 року темпи розвитку цього сегмента були досить непогані. Однак «серпнева криза» 1998 року привела до відходу провідних західних компаній з українського ринку чи істотному скороченню бюджетів на рекламу. Вітчизняний виробник промислової продукції на той час був дуже слабкий, і не зміг заповнити нішу, що утворилася, аж до поточного часу. У результаті загальної стабілізації економічної ситуації за останній рік, спостерігається деяке пожвавлення на поліграфічному ринку, але варто пам'ятати, що гроші на рекламу витрачаються в останню чергу, коли настають проблеми з продажами в умовах достатньої купівельної спроможності споживача.

Найчастіше в структурі поліграфічних замовлень замовляються проспекти, листівки, рекламні буклети, плакати, афіші та візитки (див. рис. 2.2).

Рис. 2.2. Структура поліграфічних замовлень.

Вітчизняний виробник товарів і послуг, що поки в'яло і неохоче виступає замовником через відсутність коштів, має досить слабке розуміння про те, що можна зробити з папером, крім як «зігнути». Але вітчизняний виробник – це саме той резерв, що існує в ринку поліграфії. Іншими словами, після того, як вітчизняний замовник «дозріє» до вкладення значних засобів у рекламу, ведучим операторам ринку прийдеться займатися ще і формуванням його смаку до гарних виробів.

Сезонні коливання ринку поліграфічних послуг – неминучий процес, з яким приходиться миритися. Пік продажів приходиться на осінь – початок зими і весну.

Ринок паперово-білової продукції має інший характер сезонності. Пік продажів приходиться на кінець весни і літо. Невеликий зріст спостерігається в січні. Це напрямок поліграфічних послуг саме й одержав свій розвиток у ТОВ «Альфапрінт», завдяки іншому характеру сезонності.

Основним джерелом подальшого розвитку компанії, на думку керівництва, є залучення нових клієнтів за рахунок проведення рекламно-маркетингових заходів і відповідного збільшення виробничих потужностей.

Загальну картину діяльності підприємства можна отримати з наступної таблиці.

Як видно з таблиці 2.2, витрати обігу за 2001 рік склали 121,2 тис.грн. Із них витрати на фінансування рекламної кампанії дорівнювали 42,20 тис.грн. Це дозволило ТОВ “Альфапрінт” отримати чистий прибуток в розмірі 45,6 тис.грн.

При такому рівні витрат на рекламу у ТОВ “Альфапрінт” рентабельність діяльності склала за 2001 році 11,6%.

За 2002 року показник чистого прибутку зріс на майже на 4 тис. грн. Однак показник рентабельності знизився на 3,2%.Якщо зіставити показники рентабельності витрат на рекламу за ці два періоди, то ми побачимо, що в 2002 році він дещо скоротився і склав 96,3% замість 108,1%. Тобто, це дає нам можливість зазначити що ефективність маркетингових заходів, в тому числі і рекламних, дещо знизилася.

Таблиця 2.2

Динаміка основних складових показників ТОВ “Альфапрінт” у 2001-2002 роках, тис. грн.

Показники | Період | Ланцюговий темп росту

2001 рік | 2002 рік

в тис.грн. | у %

1 | 2 | 3 | 4 | 5

Обсяг обороту | 1080,3 | 738,3 | -342,0 | 68,3

Валовий доход | 392,6 | 589,3 | 196,7 | 150,1

Балансовий прибуток | 65,1 | 70,7 | 5,6 | 108,5

Чистий прибуток | 45,6 | 49,5 | 3,9 | 108,5

Витрати обігу, в т.ч. | 121,2 | 143,8 | 22,6 | 118,6

витрати на оплату праці | 50,4 | 50,4 | 0,0 | 100,0

витрати на маркетинг | 46,8 | 56,5 | 9,7 | 120,7

з них витрати на рекламу | 42,2 | 51,4 | 9,2 |