завірена нотаріально або державним органом, підписом керівника і печаткою Позичальника копія довідки про присвоєння статистичних кодів;

3. Заповнюється опитувальний лист клієнта, у якому відображаються загальні зведення про підприємство: підстава, засновники, історія розвитку, спеціалізація, обслуговуючи банки, аналіз поточного стану, торгова (виробнича) політика поточного року, реєстр акціонерів, залежні (дочірні) структури.

4. Бухгалтерська звітність:

форма № 1 (баланс) – на 01.01, на останню звітну дату (по річному звіті - додатку до балансу);

форма № 2 (звіт про прибутки і збитки);

облікова політика підприємства;

типові договори (зразки) з контрагентами;

розшифровка структури основних засобів;

розшифровка структури дебіторської заборгованості по термінах погашення, вважаючи від звітної дати;

розшифровка структури кредиторської заборгованості по термінах погашення, вважаючи від звітної дати;

заборгованість по кредитах банків;

дані про виручку від реалізації продукції, про рух коштів.

Після розгляду Кредитним Комітетом банку кредитної заявки і проведення оцінки фінансового стану потенційного позичальника, процес переходить у стадію ухвалення рішення. Відповідно до регламенту рішення вважається прийнятим у випадку, якщо всі члени Кредитного Комітету проголосували на користь кредитування і не більш одного члена Комітету утрималося. Лише після схвалення Кредитним Комітетом заявки про кредитування, сторони укладають угоду, домовленості про умови якої були досягнуті на стадії переговорів між банком і позичальником.

Конкретні процентні ставки, під якими надаються кредитні продукти банку, залежать від безлічі факторів: від виду кредитного продукту, терміну і валюти кредитування, порядку сплати відсотків, а також від фінансового стану самого позичальника. Кредити юридичним особам надаються як у гривнях, так і у валюті. Величина наданого кредиту встановлюється банком за узгодженням з позичальником у залежності від його платоспроможності, наданого забезпечення. Ставки за користування кредитними ресурсами встановлюються в залежності від ринкових умов, ризику і забезпеченості кредиту.

У випадку одержання кредиту підприємство зобов'язане погашати його і виплачувати відсотки з періодичністю, встановленої в договорі з банком. Також фірма несе витрати по покупці, доставці, монтажу і змісту устаткування.

Порівняємо особливості операції одержання кредиту з проведенням лізингової угоди.

Суб'єктами лізингової угоди є:

Лізингодавець – юридична особа, що за рахунок притягнутих чи власних коштів набуває в ході реалізації лізингової угоди у власність майно і надає його як предмет лізингу лізингоотримувачу за визначену плату, на певний строк і на визначених умовах у тимчасове володіння і користування з переходом чи без переходу до лізингоотримувача права власності на предмет лізингу;

Лізингоотримувач (об'єкт дослідження - ТОВ «Альфапрінт») - юридична особа, що відповідно до договору лізингу зобов'язано прийняти предмет лізингу за визначену плату, на певний строк і на визначених умовах у тимчасове володіння й у користування відповідно до договору лізингу;

Продавець (ЗАТ “ВПК”) - юридична особа, що відповідно до договору купівлі - продажу з лізингодавцем продає лізингодавцю в обумовлений термін вироблене (закуповуване) їм майно, що є предметом лізингу. Продавець зобов'язаний передати предмет лізингу лізингодавцю чи лізингоотримувачу відповідно до умов договору.

Для аналізу прав і обов'язків суб'єктів необхідно виділити юридичні характеристики договору лізингу. Даний договір є консенсуальним, тому що вважається укладеним з моменту, коли сторони дійшли згоди по всіх істотних умовах. Законодавча дефініція договору підкреслює його відплатний характер, указуючи на те, що майно надається лізингоотримувачу за плату, тобто договір лізингу завжди породжує зобов'язання по наданню майна в користування в обмін на одержання зустрічного задоволення у виді лізингових платежів.

Зміст договору лізингу нерозривно зв'язаний з його особливостями, у виді вимог, яким він повинний відповідати.

По-перше, це диспозитивна норма про приналежне лізингоотримувачу право вибору об'єкта лізингу і продавця лізингового майна. По-друге, указівка на підприємницький характер цілей, у яких лізингове майно використовується лізингоотримувачем. По-третє, уточнення конкретно-цільового характеру придбання лізингодавцем майна в продавця – призначення об'єкта для надання його на умовах лізингу. По-четверте, сума лізингових платежів за весь термін договору повинна включати повну (чи близьку до неї) вартість лізингового майна. По-п'яте, договір лізингу обов'язково повинний містити вказівку про інвестування коштів у предмет лізингу і підтверджуватися його передачею лізингоотримувачу.

Дані норми одержали відображення і конкретизацію в Законі “Про лізинг”.

1. Договір лізингу укладається в писемній формі.

2. У назві договору визначаються його форма, тип і вид.

3. Крім договору лізингу, зобов'язання сторін утворюються шляхом заключення з іншими суб'єктами лізингу обов'язкових і супутніх договорів. До обов'язкових договорів відноситься договір купівлі - продажу. До супутніх договорів відносять договір про залучення коштів, договір застави, договір гарантії, договір поручительства й ін.

4. Договір лізингу повинний містити наступні положення:

точний опис предмета лізингу;

обсяг переданих прав власності;

найменування місця, порядок передачі предмета лізингу;

термін дії договору лізингу;

порядок балансового обліку предмета лізингу;

порядок утримання і ремонту предмета лізингу;

перелік додаткових послуг;

загальна сума договору лізингу, розмір винагороди лізингодавця;

порядок розрахунків (графік платежів);

обов'язок страхування предмета лізингу від ризиків.

Розглянемо взаємини суб'єктів лізингової операції.

Лізингові операції відносяться до складних для правового регулювання операціям. Ця складність обумовлена, з одного боку, великим числом суб'єктів, що беруть участь, відносини між якими носять в основному двосторонній характер, з іншої, необхідністю забезпечення єдності і взаємозв'язку відносин усіх суб'єктів, що беруть участь, для реалізації лізингової операції в цілому.

Розглянемо основні відносини, що складаються між суб'єктами в ході реалізації лізингової операції, обмеживши склад суб'єктів наступними учасниками: фінансово-кредитна установа (комерційний банк), лізингодавець (лізингова компанія), лізингоотримувач, продавець майна (рис.2.3).

Рис. 2.3. Загальна схема