Основним обов'язком лізингоотримувача є своєчасна виплата лізингових платежів. Цьому питанню присвячується окремий поділ договору.

У залежності від форми платежу розрізняють:

- грошові платежі, коли платежі провадяться за рахунок коштів; компенсаційні

- платежі, коли розрахунок провадиться або товарами, або шляхом надання зустрічної послуги лізингодавачу ;

- змішані платежі, коду поряд із грошовими виплатами припускаються платежі товарами або послугами.

У залежності від застосовуваного методу нарахування лізингових платежів розрізняють:

- платежі з фіксованою загальною сумою. Лізингова плата в цьому випадку містить у собі амортизаційні відрахування від вартості арендованого устаткування, плата за користування позиковими засобами, суму комісійної винагороди лізингодавачу і плату за надані їм додаткові послуги згідно з угодою;

- платежі з авансом (депозитом), коли лізингоотримувач майна спочатку надає лізингодавачу аванс у момент підписання угоди у встановленому розмірі, а потім після підписання акта приймання-решти виплачує періодично внесками загальну суму лізингового платежу (за мінусом авансу);

- мінімальні платежі, що складають суму всіх лізингових платежів, які повинний зробити лізингоотримувач за весь період лізингу, а також суму, що він повинний сплатити, якщо має намір придбати майно у власність після закінчення терміна лізингу.

По періодичності виплат виділяють:

- періодичні платежі (щорічні, щоквартальні, щомісячні), що сплачуються по узгодженому сторонами графіку, який додається до лізингової угоди;

- одночасні платежі, застосовувані в сполученні з періодичними внесками випадках, якщо угоді передбачена виплата авансу.

З урахуванням фінансового стану і платіжних можливостей лізингоотримувача в договорі можуть встановлюватися різноманітні засоби сплати лізингових платежів, у відповідності з якими розрізняють платежі:

- рівними частками;

- із розмірами, що збільшуються; такі платежі застосовувані в основному лізингоотримувачами з нестійким фінансовим становищем, коли на початковому етапі лізингу користувачу зручніше вносити лізингову плату невеличкими внесками, а потім у міру освоєння устаткування і нарощування темпів випуску виробленої на ньому продукції збільшувати їх;

- с розмірами, що зменшуються, (прискорені платежі); використовуються лізингоотримувачами зі стійким фінансовим становищем, коли в початковий період лізингу користувач віддає перевагу погасити велику частину своєї заборгованості лізингодавачу.

У сучасній українській практиці вироблений наступний метод ведення розрахунків по лізингових угодах, що включає наступні складові:

З = А + В + Кр + Стр + Д, (1.1)

де З - загальна сума лізингових платежів за весь період договору лізингу;

А - сума амортизації лізингового майна за період дії договору;

В - комісійна винагорода лізингодавцю;

Кр - плата лізингодавцю за кредитні ресурси, використані їм для придбання майна;

Стр - сума, виплачувана за страхування лізингового майна, якщо воно було застраховано;

Д - інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

Лізингові компанії, особливо ті, що забезпечують лізингоотримувачей новим, технічно прогресивним устаткуванням, несуть наступні ризики по лізингових операціях:

фінансові (неплатоспроможність лізингоотримувачей, затримки платежів, зміни оподатковування власників і т.д.);

організаційні (відсутність механізму нейтралізації ризиків у лізингових контрактах, невірні дії керівників і співробітників лізингових компаній);

технічні (поломки, аварії, передчасний знос унаслідок порушень лізингоотримувачем правил експлуатації);

форс-мажорні (випадкова загибель об'єкта лізингу, розкрадання, знищення в результаті воєнних дій і т.д.).

Однак на первісному етапі формування лізингової компанії найбільш значущим є економічний ризик, обумовлений загальними макроекономічними показниками розвитку різних сегментів народного господарства. Одним з його складових, що піддаються чисельному відображенню, є ціновий ризик, що виражається в динаміку рівня цін на вироблену продукцію і надані послуги, у тому числі і послуги лізингу. Його урахування дозволяє прогнозувати потік очікуваних доходів від проведеної діяльності, з метою обрання правильної концепції розвитку, що забезпечує максимальний доход, що особливо істотно на первісній стадії формування підприємства.

Таким чином, ефективність лізингової угоди багато в чому визначається стабільністю в конкретному сегменті ринку надання лізингових послуг, а також термінами й умовами дії лізингового контракту. Однак дотепер не існує чіткої методики визначення можливого ризику недоодержання планованих доходів лізингової діяльності, у залежності від перерахованих вище факторів. У визначенні ступеня ризику зацікавлені як лізингодавець, так і лізингоотримувач, з метою встановлення обґрунтованої взаємовигідної величини лізингових платежів і форми їхнього одержання.

Важливою проблемою є визначення ефективності лізингових проектів, особливо на етапі вибору того або іншого варіанта. Один із підходів до визначення ефективності проекту лізингу запропонований Б. Мариниченко.

, (1.2)

где Сліз — вартість об’єкту лізингу;

ЧПі — чистий прибуток 1-го періоду;

Кn ліз — лізинговий коефіціент; n — срок лізингу; і — період лізингового договору (і=1, 2, .... n).

Чистий прибуток при цьому визначається на основі балансу грошових надходжень і витрат, що розробляється в складі бізнес-плану при підготовці лізингового проекту. Якщо значення Кn ліз перевищує нерівність (граничну ефективність проекту) необхідно враховувати ступінь ризику реалізації проекту.

Ще одним показником, що характеризує ефективність лізингової операції, є показник інтегрального економічного ефекту, розроблений Г. Холодним і Ю. Коронатовой.

, (1.3)

где – загальна сума лізингових платежів за період дії лізингового договору, приведена до першого року лізингу;

- одноразові витрати лізингодавця в році t, грн.;

— поточні витрати лізингодавця в році t, грн.;

Нt — податки, виплачувані лізингодавцем у році t, грн.;

Вt – виручка від реалізації майна, що повертається лізингодавцю в році t, грн.;

аt — коефіцієнт дисконтування (чинник часу), що представляє собою очікувану норму прибутку від капітальних вкладень у лізингову операцію в році t: at = 1/(1+i)t, де i – розрахунковий розмір ставки дисконту.

Дані методики, незважаючи на ретельне пророблення, мають односторонній характер, тому що визначають економічний ефект тільки для лізингодавця. Економічний ефект для лізингоодержувача можна представити як наступну нерівність:

, (1.4)

де Со.в.ф. – вартість об'єкта основних виробничих фондів;

К(%) — процент по кредиту;

Слік — вартість ліквідації об'єкта основних виробничих фондів;

Пліз –