Останнім часом в Україні росте інтерес до лізингу: комерційні банки активно створюють спеціалізовані лізингові компанії, а держава формує правову базу для лізингової діяльності. Проте активність лізингодателей на Україні залишається усе ще вкрай низкою. Це пояснюється поруч причин, головна з який - відсутність сприятливого нормативно-правового поля для лізингововй діяльності. Крім того, діяльність різноманітних груп, що надають лізингові послуги, стримується особливими причинами.

Банки-резиденты, відповідно до українського законодавства, мають право виконувати лізингові операції тільки за рахунок власних коштів, що для них не надає особливого інтересу, тому що, будучи депозитними заснуваннями, вони в основному орієнтовані на виконання комерційних операцій за рахунок залучених коштів (внесків). Тому лізингові угоди здійснюються банками, як правило, виключно у випадках, коли вони приймають на свій баланс майно клієнтів, що виступало заставним забезпеченням прострочених позичок. Тут лізинг виступає в якості технічного інструмента, який дозволяє стягнути прострочену заборгованість шляхом використання застави.

Розвитку "банківського" лізингу до деякої міри перешкоджає і те, що для здійснення лізингових операцій банки повинні одержувати окрему ліцензію Національного банку.

Українські підприємства-виробники машин і устаткування, безумовно, бачать у лізингу перспективу просування своєї продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Особливий інтерес до лізингу у виробників транспортних засобів (літаки, автобуси, тролейбуси і морські суду) і сільськогосподарської техніки (трактора, комбайни). Проте ці підприємства зараз самі знаходяться в найтяжкому фінансовому положенні і через відсутність оборотних коштів не можуть фінансувати придбання своєї продукції на умовах лізингу. Тому приклади ефективного лізингу "від виробника" одиничні.

Аналогічна ситуація із самостійними лізинговими компаніями, створення яких не було міцно пов'язано з надійним джерелом фінансування лізингових угод (банком, страховою або інвестиційною компанією). Такі лізингові компанії, як правило, припиняли активну діяльність незабаром після створення або трансформувалися в торгові підприємства.

Для закордонних лізингодавці (банків, лізингових компаній, підприємств - виробників) є дві можливості надання лізингових послуг на українському ринку. Перша - через інвестування в лізинговий бізнес в Україні і ведення лізингової діяльності в статусі резидента України. Друга - шляхом здійснення міжнародних лізингових угод у статусі нерезидента. У обох випадках, особливо в другому, основними чинниками, що стримують діяльність закордонних лізингодателей на українському ринку, є:

- недостатнє знання особливостей ринку і складність оцінки ризиків;

- відсутність розгалуженої мережі, необхідної для здійснення експертизи і моніторингу лізингових угод;

- нестабільність і недосконалість законодательсной бази.

Найбільше поширення в Україні одержав міжнародний лізинг вантажних автомобілів, морських і повітряних судів, а останнім часом і комп'ютерної техніки. Лізингові умови постачання машин і устаткування пропонуються компаніями RENAULT, DAF, SCANIA, IBM, HP і ін.

Лізингові пропозиції закордонних компаній відрізняються від пропозицій внутрішнього ринку більш низькою вартістю послуг, а також значно більшою тривалістю періоду лізингу. При цьому в більшості випадків (на відміну від одержання іноземного кредиту) не потрібно надання гарантій уряду або гарантій першокласних закордонних банків.

В цілому, ситуація на ринку лізингових послуг України характеризується істотним перевищенням попиту над пропозицією і тенденцією, що намітилася, до переважного розвитку міжнародної форми лізингу. Вона пояснюється особливістю правового регулювання лізингових послуг в Україні.

При зберіганні цієї тенденції і подальшому вдосконаленні національного лізингового законодавства можна прогнозувати в майбутньому підвищений інтерес українських банків і лізингових компаній до здійснення лізингової діяльності в Україні з території інших країн, що мають більш сприятливе лізингове, податкове й інвестиційне законодавство, шляхом створення там лізингових філій (дочірніх компаній).

Розділ 2. Фінансово-економічна діагностика діяльності підприємства ТОВ «Альфапрінт»

2.1. Аналітична оцінка економічних результатів діяльності ТОВ «Альфапрінт»

Об’єкт дослідження – ТОВ «Альфапрінт» є підприємством поліграфічної галузі, яке було створене в 2000 р.

Основними завданнями діяльності ТОВ «Альфапрінт» є:

Створення, виробництво й розповсюдження поліграфічної продукції, інформаційної продукції, яка відбиває соціальні події, інтереси громадських та інших організацій та/або призначена для їх підтримки;

Допомога в створенні, діяльності та розвитку друкованих засобів масової інформації.

Досліджувана фірма знаходиться в м. Києві, де вона акумулює і систематизує заявки на поліграфічні послуги. ТОВ «Альфапрінт» орендує в друкарні виробничі приміщення й устаткування, розміщає багатотиражні замовлення: печатка етикеток, брошур, буклетів, календарів, наклейок і т.д. Також фірма самостійно виконує невеликі замовлення: виготовлення візиток, додрукарська підготовка, дизайн, верстка.

Підприємство має право здійснювати операції на території України й за кордоном в межах, що не суперечать його установчим документам та чинному законодавству України..

В своїй діяльності підприємство керується чинним законодавством України, затвердженими нормами та стандартами продукції, намагаючись постійно покращувати якість продукції та рівень обслуговування відвідувачів. З метою покращення обслуговування споживачів ТОВ «Альфапрінт» тісно співпрацює з органами виконавчої влади та організаціями споживачів на всіх рівнях.

Діяльність підприємства підлягає постійному суворому контролю з боку власників.

Управління діяльністю філіалів ТОВ «Альфапрінт» здійснюється централізовано. Всі рішення стосовно оформлення місць продажу, ціноутворення, асортименту, проведення рекламних та PR- акцій приймаються в головному офісі компанії (м. Київ), що, однак, не означає повної відсутності ініціативи з боку керівництва структурних підрозділів. Навпаки, кожна подана керівником або рядовим співробітником підрозділу пропозиція ретельно розглядається й, у випадку її обґрунтованості та доцільності впровадження в життя, перетворюється на конкретні заходи, з одночасним матеріальним та моральним стимулюванням ініціатора.

Організаційна структура підприємства має лінійний вид і характеризується наступним чином (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Організаційна структура підприємства ТОВ “Альфапрінт”.

Права і обов’язки юридичної особи підприємство отримує з дати його державної реєстрації. Підприємство має самостійний баланс, печатку зі своїм найменуванням, товарний знак та іншу символіку розрахунковий та