В Україні передбачені дві схеми складання МОБ.

У першій схемі аналізуються підсумки діяльності галузей, під якими розуміються сукупність однорідних закладів, тобто підрозділів підприємств, що знаходяться в одному місці і зайнятих у виробництві однорідної продукції. Такі галузі називаються «господарськими» галузями у відмінності від «чистих» галузей.

В другій схемі аналізуються потоки товарів, згрупованих по «чистим» галузях. «Чисті» галузі містять товари даного виду незалежно від того, у якій «господарській» галузі вони зроблені. Наприклад, «чиста» галузь «Сільське господарство» включає сільськогосподарські продукти, зроблені в сільському господарстві як основну продукцію, а також сільськогосподарські продукти, зроблені як негалузеву продукцію в інших галузях економіки.

«Господарські» галузі, де одиницею класифікації є заклад, крім основної продукції роблять деяку кількість вторинної (непрофільної) продукції. Наприклад, «господарська» галузь «Сільське господарство» крім сільськогосподарських продуктів може робити і промислову продукцію.

При розробці МГБ його показники можуть бути оцінені в цінах кінцевого споживання (покупців), у цінах виробників і в «основних» цінах.

2. Економічні індикатори, їх призначення та досвід використання.

Макроекономічні показники - зведені, усереднені по економіці в цілому показники обсягів виробництва і споживання, доходів і витрат, структури, ефективності, рівня добробуту, експорту й імпорту, темпів економічного росту й ін. Макроекономічні показники відбивають загальні тенденції в економіці.

Економічні показники (індикатори) – величини чи характеристики, що показують стан економіки. Їхня динаміка задається статистичним рядом, який розраховується, як правило щотижня, щомісяця або щокварталу значень, що допомагає знайти тенденції розвитку економіки і пророчити її майбутнє. Короткострокові процеси і явища, що відбиваються на стані економіки, дуже різноманітні. Деякі з них регулярно повторюються у визначений час року, як, наприклад, різке збільшення обсягу роздрібних продажів напередодні Нового року. Серед інших важливих для економічного життя подій можна виділити страйки і незвичайні погодні умови, початок і припинення воєн, загальний спад ділової активності, початок економічного підйому чи спекулятивного бума. Оскільки різні фактори діють від декількох тижнів до декількох років, дуже важливо мати інформацію, регулярно обновлювану.

2.1. Загальні економічні показники.

Серед економічних індикаторів першорядне значення мають показники стану і результатів функціонування економіки в цілому, що часто називають агрегованими показниками. Імовірно, найбільше широко використовуваним показником такого роду є валовий внутрішній продукт (ВВП). Він представляє вартість усіх товарів і послуг, зроблених на території країни фермами, фабриками і заводами, шахтами, електростанціями, залізницями, роздрібними магазинами, державними організаціями, банками й іншими виробничими одиницями. Іншим важливим агрегованим показником стану економіки є чисельність зайнятих, котра оцінюється щомісяця. З ним тісно взаємозв’язаний третій показник – число безробітних.

2.2. Виправлення на сезонні коливання.

При аналізі цих і деяких інших показників майже завжди бажано вичленити регулярні сезонні коливання значень з інших коливань. Дана операція виробляється шляхом розрахунку значень річних сезонних коливань на основі даних минулих років і наступного внесення виправлень у поточні значення або вирахування з них. Багато показників публікуються з виправленням на сезонні коливання, інші – без такого виправлення. Одне з переваг обліку виправлень полягає в тому, що він дозволяє зіставляти поточні значення не тільки зі значеннями відповідного місяця минулого року, але і зі значеннями попереднього чи будь-якого іншого місяця. Нескоректовані на сезонні коливання дані звичайно зіставляються з торішніми даними для того ж місяця. Однак у тих випадках, коли виникає необхідність швидко і точно виявити нову тенденцію в економіці, особливого значення набувають порівняння даних за більш короткі, чим рік, проміжки часу. Отже, потрібно використовувати дані, скоректовані на сезонні коливання.

2.3. Компоненти.

Валовий внутрішній продукт. Після внесення виправлень на сезонні коливання звичайно виробляється аналіз компонентів агрегованих економічних показників. Наприклад, ВВП може бути спочатку розділений на три складові частини: продаж кінцевим споживачам усередині країни, чистий експорт і зміна товарно-матеріальних запасів. Фактори, що визначають нагромадження товарно-матеріальних запасів, не збігаються з тими, що обумовлюють коливання обсягу продажів кінцевим споживачам. Збільшення чи зменшення нагромадження цих запасів часто на один чи два квартали випереджає ріст або падіння обсягу кінцевих продажів. Далі, продаж кінцевим споживачам можна розділити на продажі домашнім господарствам, підприємницьким фірмам (машини й устаткування), державі й іноземним покупцям.

2.4. Зайнятість.

Важливо розділити галузі економіки на ті, у яких рівень зайнятості звичайно залишається досить стабільним, такі, як сільське господарство (крім сезонних коливань), державний сектор, роздрібна торгівля чи фінансовий сектор, і ті, у яких рівень зайнятості випробує значні коливання, такі, як обробна промисловість, будівництво, гірничодобувна промисловість або вантажний транспорт. Крім того, варто розрізняти відносно стабільні з погляду зайнятості професії і спеціальності і менш стабільні (насамперед зв'язані з некваліфікованою працею). Якщо в результаті економічного спаду збільшується безробіття серед працівників стабільних професій чи галузей, є підстави думати, що ситуація стає небезпечною.

Як інший приклад відзначимо, що ріст безробіття також можна оцінювати зовсім по-різному, у залежності від того, відбувся він через приплив на ринок праці людей, що вперше шукають роботу, наприклад випускників шкіл, чи ж викликаний збільшенням числа людей, що втратили роботу.

2.5. Поширення.

Спостереження за динамікою окремих компонентів агрегованих показників дуже корисно ще по одній причині. Дослідження економічного циклу показують, що глибокі економічні спади й енергійні підйоми захоплюють більш широке коло галузей і підприємств, чим відносно помірні спади і підйоми. Звідси випливає, що сфера поширення коливань – наприклад, обмірювана числом компаній, прибутки яких зросли, щодо числа компаній, прибутки яких упали, – є значимим показником розмаху циклічних коливань. Крім того, установлено, що скорочення сфери росту ділової активності звичайно починається за 6–12 місяців до того, як