Прийняття рішення

Прийняття рішення є заключною і найвідповідальнішою процедурою в оцінці ризиків фінансово-господарської діяльності. При виборі стратегії поведінки і в “процесі прийняття конкретного рішення доцільно розрізняти і виділяти певні області (зони ризику) залежно від рівня можливих (очікуваних) втрат в фінансово-господарській діяльності” Лапуста М. Риски в предпринимательской деятельности. — М.: ИНФРА-М, 1998.

Так, на основі узагальнення результатів досліджень багатьох авторів по проблемі кількісної оцінки ризиків фінансово-господарської діяльності підприємств розроблена і пропонується емпірична шкала ризику, яку можна використовувати при його кількісній оцінці (табл. 1).

Таблиця 1

Емпірична шкала ризику

№ | Величина ризику/(якість інформації) | Найменування градацій ризику | Характеристика

1 | 0,1-0,2 (0,9-1,0) | Мінімальний | Можливість негативних наслідків дуже мала, відсутні фактори, які негативно впливають на фінансово-господарську діяльність підприємства. (Інформація дуже високого рівня). Рішення приймається

2 | 0,2-0,3 (0,8-0,9) | Малий | Можливість негативних наслідків достатньо мала (незначна), відсутні фактори негативно діючі на фінансово-господарську діяльність підприємства. (Інформація високої якості) Рішення приймається.

3 | 0,3-0,4 (0,7-0,8) | Середній | Можливість негативних наслідків незначна, проявляються фактори, негативно впливаючі на фінансово-господарську діяльність підприємства. (Інформація гарної якості). Рішення приймається

4 | 0,4-0,6 (0,5-0,7) | Високий | Значна можливість негативних наслідків, реально існує обмежена кількість факторів, які негативно впливають на фінансово-господарську діяльність підприємства. (Інформація задовільної якості). Рішення приймається після детального аналізу по мінімізації і нейтралізації негативних факторів.

5 | 0,6-0,8 (0,5-0,3) | Максимальний | Висока вірогідність негативних наслідків, реально існує значна кількість факторів, які негативно впливають на фінансово-господарську діяльність підприємства, виникає загроза втрати вкладених коштів. (Інформація низької якості). Рішення може прийматися після детального аналізу по мінімізації і нейтралізації негативних факторів.

6 | 0,8-1,0 (0,3-0,1) | Критичний | Вірогідність негативних наслідків дуже висока (критична), існуює максимальна кількість факторів, які негативно впливають на фінансово-господарську діяльність підприємства, реальна втрата вкладених коштів і банкрутство. (Відсутність інформації) Рішення не приймається.

Прийняття рішення складається з трьох етапів:

Перший - попереднє прийняття рішення. Попереднє прийняття рішення виконується на основі середньоарифметичного значення окремого виду ризику і якості інформації окремо по кожній операції алгоритму прийняття рішення.

Другий – аналіз критичних значень. На цьому етапі проводиться аналіз тих складників ризику, значення яких перевищує критичну величину. Необхідність даної дії в виявленні і відокремленні тих складників, вірогідність ризику яких дуже велика, що може призвести до втрати всіх вкладених коштів і банкрутству підприємства.

Третій – прийняття кінцевого рішення. Прийняття кінцевого рішення виконується на основі результатів попереднього рішення і аналізу критичних значень.

Прикладні способи оцінки ризику

В числі прикладних способів оцінки ризику і побудови кривої назвемо статистичний, експертний, розрахунково-аналітичний.

Статистичний засіб полягає в тому, що вивчається статистика втрат, які мали місто в аналогічних видах підприємницької діяльності, встановлюється частота появи визначених рівнів втрат. Визначаючи частоту виникнення якогось рівня втрат шляхом ділення числа випадків втрат на загальне число випадків, варто включати в загальне число і ті випадки, коли втрат не було, а був виграш. Інакше показники можливостей втрат виявляться завищеними.

Експертний спосіб, відомий під назвою метода експертних оцінок, стосовно підприємницького ризику може бути реалізований шляхом обробки думок досвідчених підприємців або спеціалістів.

Розрахунково-аналітичний спосіб побудування кривої розподілення можливостей втрат і оцінки на цій основі показників підприємницького ризику базується на теоретичних уявленнях. На жаль, прикладна теорія ризику добре розроблена тільки відносно страхування та ігрового ризику. Елементи теорії ігр можна застосовувати до всіх видів підприємницького ризику, але прикладні математичні методи оціночних розрахунків виробничого, комерційного, фінансового рзиків на основі теорії ігр ще не створені.

Методи управління фінансовими ризиками

Хеджирування – використання одного інструменту для зниження ризику, пов’язаного з негативним впливом ринкових факторів на ціну іншого, пов’язаного в першим інструменту, або на грошові потоки, які ним генеруються. В якості хеджируваного активу може виступати товар або фінансовий актив, який є або планується придбати або виготовити. Інструмент хеджирування вибирається таким чином, щоб неблагоприємні зміни ціни хеджируваного активу або пов’язаних з ним грошових потоків компенсувалися змінами відповідних параметрів хеджириючого активу. Приведемо приклад.

Виробник бензину купує нафту і планує продати вироблений із неї товар через три місяці. Проте, він побоюється, що за цей час ціни на нафту (а разом з ними, і на бензин) знизяться, що призведе до недоотримання ним прибутку, а, можливо, і до збитків. Щоб знизити ризик, він заключає форвардний контракт на поставку бензину зі строком виконання через три місяці.

В цьому прикладі виробник бензину застрахував себе від зниження цін на нафту, однак, разом з тим, позбавився можливості отримати додатковий прибуток від можливого підвищення цін.

Стратегії хеджирування

Стратегія хеджирування – це сукупність конкретних інструментів хеджируванння і способів їх використання для зниження цінових ризиків. Усі стратегії хеджирування основані на паралельному русі ціни “спот” і фьючерської ціни, результатом якого є можливість повернути на строковому ринку збитки, понесені на ринку реального товару.

Існують два основних типи хеджирування – хедж продавця і хедж покупця. Хедж покупця використовується у тих випадках, коли підприємець планує купити в майбутньому партію товару і намагається зменшити ризик, пов’язаний з можливим зростанням цін. Базовими способами хеджирування майбутньої ціни придбання товару є покупка на строковому ринку фьючерського контракту, опціону типу “колл” або продаж опціону типу “пут”.

Хедж продавця використовується в протилежній ситуації, тобто при необхідності обмежити ризики, пов’язані з можливим зниженням ціни товару. Способом такого хеджирування є продаж