Розглянемо основні методи хеджирування на прикладі ходжа продавця.

Хеджирування продажем фьючерських контрактів

Ця стратегія полягає в продажв на строковому ринку фьючерських контрактів у кількості, відповідній до об’єму хеджируваної партії реального товару (повний хедж) або в меншому (частковий хедж).

Контракт на строковому ринку зазвичай заключається в момент часу, коли:

продавець може з більшою долею впевненості прогнозувати собівартість партії товару, що реалізується.

на строковому ринку склався рівень цін, який забезпечує необхідний прибуток.

Наприклад, якщо виробник бензину хоче хеджирувати майбутню ціну його продажу, а затрати на переробку нафти можуть бути оцінені в момент її закупки, то в цей же момент здійснюється вхід у хедж, тобто відкриваються позиції на строковому ринку.

Хеджирування з допомогою фьючерських контрактів фіксує ціну майбутньої поставки товару, при цьому в разі зниження цін на ринку “спот” недоотриманий прибуток буде компенсований прибутком по проданим строковим контрактам (при зниженні фьючерської ціни проданий фьючерс приносить прибуток). Однак, іншою стороною медалі є неможливість скористатися ростом цін на реальному ринку – додатковий прибуток на ринку “спот “в цьому разі буде “з’їдений” збитками по проданим фьючерсам. Другим недоліком цього методу хеджирування є необхідність постійно підтримувати визначений розмір гарантійного забезпечення відкритих строкових позицій. При падінні ціни “спот” на реальний товар, підтримка мінімального розміру гарантійного забезпечення не є критичною вимогою, так як у цьому випадку біржових рахунок продавця поповнюється варіаційною маржею по проданим ф’ючерсним контрактам, однак при зростанні ціни “спот” (а разом з нею – і ф’ючерсної ціни) варіаційна маржа по відкритим строковим позиціям йде з біржового рахунку і може знадобитися внесення додаткових коштів.

Хеджирування покупкою опціону пут

Володар американського опціону “пут” має право (але не повинен) в будь-який момент продати фьючерський контракт по фіксованій ціні (ціні виконання опціону). Купивши опціон цього типу, продавець фіксує мінімальну ціну продажу, зберігши за собою можливість скористатися корисним для нього підвищенням ціни. При зниженні фьючерської ціни нижче ціни опціону, володар продає його, компенсуючи втрати на ринку реального товару, при підвищенні ціни, він відмовляється від свого права виконати опціон і продає товар по максимально можливій ціні. Однак, на відміну від фьючерського контракту, при купівлі опціону виплачується премія, яка зникає при відмові від виконання. Гарантійного забезпечення куплений опціон не потребує.

Хеджирування продажем опціону “колл”

Володар американського опціону “колл” має право (але не зобов’язаний) в будь-який момент часу купити фьючерський контракт по фіксованій ціні (ціні придбання опціону). Таким чином володар опціону може виконати його, якщо поточна фьючерська ціна вища за ціну виконання. Для продавця опціону ситуація протилежна – за отриману при продажі опціону премію він бере на себе зобов’язання продати на вимогу покупця опціону фьючерський контракт по ціні виконавця.

Гарантійний депозит по проданому опціону типу “колл”, розраховується аналогічно гарантійному депозиту на проданий фьючерський контракт.

Диверсифікація

Питання, як позбавитися від фінансових ризиків або суттєво їх знизити, сьогодні дуже актуальне. Одним з видів зниження ризику є диверсифікація. Двіерсифікация – це розширення сфери виробництва або торгівлі виробником або торговцем за рахунок включення в неї нових продуктів. диверсифікація може відбуватися шляхом придбання фірм, вже діючих на тих ринках, куди збирається проникнути компанія, або через розширення власних потужностей компанії. Диверсифікація часто використовується у тих випадках, коли треба знизити залежність одного ринку, об’єм якого зменшується, врівноважити сезонні коливання ринку або забезпечити простір для росту компанії.

Диверсифікація – це включення в портфель інвестицій цінних паперів широкого кола компаній з метою уникнути серйозних втрат у випадку спаду, який охватив лише один сектор економіки.

В разі, коли підприємець виконує велику кількість операцій, кожна з яких пов’язана як з суттєвим ризиком, так і з отриманням значного прибутку, сукупний ризик може виявитися набагато нижчим, ніж ризик кожної з таких операцій окремо.

Основні виводи, до який прийшла сьогодні класична портфельна теорія можна сформулювати наступним чином:

Ефективними є ті портфелі, які одночасно забезпечують і максимальній очікуваний прибуток при фіксованому рівні ризику і мінімальний ризик при заданому рівні прибутковості.

припускається, що інвестор обирає оптимальний портфель із портфелів, які складають ефективну сукупність.

оптимальний портфель інвестора ідентифікується з точкою торкання кривих байдужості інвестора з ефективною сукупністю.

диверсифікація зазвичай призводить до зменшення ризику, так як стандартне відхилення портфелю в загальному випадку буде меншим, ніж середньозважені стандартні відхилення цінних паперів, які входять в портфель.

співвідношення прибутковості цінної папери і прибутковості на індекс ринку як ринкова модель.

прибутковість на індекс ринку не відображає прибутковість цінної папери повністю. Непояснені елементи включаються в випадкову погрішність ринкової моделі.

в відповідності до ринкової моделі загальний ризик цінних паперів складається із ринкового і власного ризиків

диверсифікація призводить до усереднення ринкового ризику.

диверсифікація може значно знизити власний ризик.

Таким чином можна сформулювати наступні основні постулати, на яких побудована класична портфельна теорія:

ринок складається з конечного числа активів, прибутковість яких для заданого періоду вважається випадковою величиною

інвестор здатен виходячи зі статистичних даних, отримати оцінку очікуваних (середніх) значень прибутковості і їх попарних коваріацій ступенів можливої диверсифікації ризику.

інвестор може формувати будь-які допустимі (для заданої моделі) портфелі. Прибутковості портфелів є також випадковими величинами.

порівняння обираних портфелів основується тільки на двох критеріях – середній прибутковості і ризику.

інвестор не схильний до ризику в тому розумінні, що з двох портфелів з однаковою прибутковістю він обов’язково обере портфель з меншим ризиком.

Страхування

Поняття страхування фінансових інвестицій.

Розвитому фінансовому ринку притаманно багато способів страхового захисту. Одним з видів управління фінансовим ризиком є укладання договору