Загальна характеристика цін на промислову продукцію.

Одним з найважливіших економічних важелів підвищення ефективності виробництва є ціна, що впливає на виробництво, розподіл, обмін і споживання.

Ціна — грошове вираження вартості товару, економічна категорія, яка дозволяє побічно вимірити витрачений на виробництво товару суспільно необхідний робочий час.

При товарних відносинах ціна виступає як сполучна ланка між виробником і споживачем, тобто є механізмом, що забезпечує рівновагу між попитом та пропозицією, а отже, між ціною і вартістю.

Відповідно до закону попиту та пропозиції ріст цін і перевищення їх над реальною вартістю товару є наслідком виникнення дефіциту в результаті скорочення кількості, що надходить на ринок товару. В умовах його надлишку, коли пропозиція перевищує попит, виробник знижує ціни, що часом не тільки не забезпечують запланований рівень прибутку, але можуть бути також нижче собівартості товару.

За допомогою цін порівнюються витрати і результати господарської діяльності підприємства, економічно улаштовуються найбільш вигідні варіанти здійснення капітальних вкладень, стимулюються виробництво і споживання, а також якість товару.

Слід зазначити, що цінова політика значною мірою залежить від типу ринку.

На ринку чистої конкуренції функціонує велика кількість виробників (продавців), що реалізують продукцію за ринковими цінами. Ніхто з виробників у такій ситуації не в змозі змінити ціну убік росту, тому що покупці можуть задовольнити свої потреби за ринковими цінами. Таким чином, на ринку діє в основному ринкова ціна.

Ринок монополістичної конкуренції характеризується безліччю покупців і продавців, а також великим розкидом цін на аналогічні товари, що порозумівається тим, що той самий товар може відрізнятися якістю, витратами на його експлуатацію, зовнішнім оформленням і т.д. Широко використовується ціна спробного продажу, у результаті якого виробник може одержати інформацію, необхідну для модернізації тих чи інших параметрів товару і створення продукції, що відповідає вимогам ринку.

На олігополістичному ринку діє порівняно невелика кількість продавців, оскільки новому виробнику складно перебороти конкуренцію товаровиробників, що міцно закріпилися на ринку і які володіють різними засобами для усунення з ринку конкурентів, що з'являються, наприклад тимчасове зниження цін.

Ринок чистої монополії представлений одним виробником. Ціна на товари встановлюється в залежності від цілей державної чи приватної монополії. Цей ринок ґрунтується на монопольній ціні, що передбачає встановлення більш високих цін для товарів власного виробництва і знижених цін на товари інших виробників.

Від ринку, на якому реалізується продукція, залежить політика цін товаровиробника, тому при її формуванні варто враховувати:

тип ринку, установлюваний виходячи з конкурентноздатності товару, тому що стратегія ціноутворення в значній мірі обумовлена позицією товару на ринку;

назад пропорційну залежність ціни від попиту. Для встановлення ціни використовується коефіцієнт цінової еластичності попиту. На основі ціни виробник зможе визначити величину виторгу;

кінцевий результат господарської діяльності промислового підприємства — прибуток. У зв'язку з тим, що прибуток залежить від поточних витрат виробництва, що течуть витрати повинні бути розраховані з незначною часткою погрішності, тому що чим менше поточні витрати виробництва, тим більше прибуток, і навпаки, при росту витрат прибуток скорочується;

конкурентноздатність товару. При зіставленні техніко-економічних показників, що характеризують конкурентноздатність товару, можна установити інтервали цін.

Таким чином, установлення ціни є умовою для позиції свого товару щодо пропозицій конкурентів.

Система цін і тарифів включає:

ціни промисловості: оптові ціни підприємства, оптові ціни промисловості;

ціни сільського господарства: закупівельні ціни на продукцію сільського господарства;

ціни торгівлі: роздрібні ціни, ціни колгоспного ринку, ринкові ціни продуктів харчування і товарів народного споживання;

транспортні тарифи: тарифи залізниць, водяного й автомобільного транспорту і т.п.;

комунальні тарифи: квартирна плата, плата за енергію, газ і ін.

При формуванні оптових цін на промислову продукцію використовуються поточні витрати виробництва (собівартість), нормативний прибуток, податок на додаткову вартість.

Слід зазначити, що поточні витрати виробництва є основними при встановленні цін, але на цьому процес ціноутворення не завершується. Для розкриття сутності ціни необхідно досліджувати взаємозв'язок витрат і споживчої вартості, тому що саме споживча вартість визначає верхню границю ціни. Споживач товару не буде платити великою кількістю споживчих вартостей власного виробництва за ту саму кількість, незважаючи на те, що витрати на їхнє відтворення зросли.

Кожен виробник, природно, прагне до зниження поточних витрат виробництва на виготовлення тієї ж кількості споживчої вартості чи їхньому збільшенню при тих же витратах, що дозволить йому здобувати більшу кількість промислових товарів інших найменувань у розрахунку на одиницю своїх витрат.

У залежності від характеру обороту, що обслуговується, розрізняють три основних види цін на промислову продукцію.

Оптова ціна підприємства — це ціна, яка передбачає відшкодування поточних витрат виробництва й одержання прибутку. На підставі цієї ціни визначаються:

виторг від реалізації продукції як добуток ціни кількість;

прибуток на одиницю продукції як різниця між оптовою ціною і її собівартістю.

Оптову ціну підприємства визначають по формулі:

Цопт. перед. = Сп (1+Rcc),

де Сп — повна планова собівартість одиниці продукції, грн.;

Rсс — рівень рентабельності, розрахований по собівартості, тобто прибуток, отриманий від реалізації річного обсягу продукції, що приходиться на 1 грн. річних поточних витрат, яку можна визначити по формулі:

Rcc = (Rпр ПФср)/Сп

де Rпр – рівень рентабельності підприємства в частках одиниці;

ПФср — середньорічна вартість виробничих фондів, тобто основного й оборотного капіталу;

Сп — повна планова собівартість річного обсягу виробництва і реалізації продукції.

Оптова ціна промисловості формується на основі оптової ціни підприємства і додаткового включення в ціну витрат, прибутку збутових організацій і податку на додаткову вартість.

Оптові ціни на продукцію промисловості можна підрозділити на двох груп:

-