Монополістична конкуренція у трактуванні сучасної зарубіжної економічної теорії - це така модель ринку, для якої властивою є відносно велика, але значно менша, ніж за умов чистої конкуренції, кількість підприємств, що випускають диференційовану продукцію. Це дає змогу порівняно легко проникати в галузь, але вимагає від фірми значних зусиль для реклами та використання торговельної марки.

Олігополія (від гр. "oligos" - незначний; "poleo" - продаю) є конкуренція, при якій декілька великих фірм монополізують виробництво і збут основної маси продукції і ведуть між собою переважно нецінову конкуренцію.

Поліполія (досконала конкуренція) існує в таких сферах діяльності, де функціонують досить багато дрібних продавців і покупців ідентичного (однакового) товару, і тому жоден з них не в змозі вплинути на ціну товару.

Тут ціна визначається вільною грою попиту та пропозиції відповідно до ринкових законів їхнього функціонування. Цей тип називають «ринок вільної конкуренції».

Існування величезної кількості покупців і продавців означає, що жоден з них не володіє більшою інформацією про ринок, чим інші продавці. Прийшовши на ринок, продавець застає вже сформований рівень цін, змінити який поза його владою, - адже ринок сам диктує ціну в кожен момент часу. Така ситуація дозволяє новим продавцям на рівних умовах (ціна, технологія, юридичні умови) із вже існуючими продавцями приступити до виробництва продукції. З іншого боку, продавці можуть і спокійно залишити ринок, що означає можливість безперешкодного виходу з ринку. Свобода «ринкового» переміщення створює умови для того, щоб на ринку завжди відбувалася зміна кількості виробників. У той же самий час у продавців, що залишилися, як і раніше відсутня можливість контролювати ринок, оскільки вони представляють дрібне виробництво і їх дуже багато.

Тепер сформулюємо основні характеристики ринку, досконалої конкуренції:*

велика кількість дрібних продавців і покупців,*

продукт, що продається однорідний у всіх виробників і покупець може вибрати будь-якого продавця товару для здійснення покупки,*

неможливість контролю над ціною й обсягом купівлі-продажу створює умови для постійного коливання цих величин під впливом зміни ринкової кон'юнктури,*

повна свобода «входу» на ринок і «виходу».

У реальній економічній дійсності ринок досконалої конкуренції в чистому теоретичному значенні практично не зустрічаються. Він являє собою так називану «ідеальну» структуру, припускаючи, що вільна конкуренція існує скоріше як абстрактна ідея, до якої реально існуючі ринки можуть лише в більшому або меншому ступені прагнути. Але все ж таки в економічній практиці існують ринки деяких товарів, які більш за все підходять під критерії даної ринкової структури (наприклад, ринок цінних паперів або ринок сільськогосподарської продукції). Тут кількість продавців і покупців настільки великий і вони досить «малі», що за рідкісним винятком жодна людина або група не в змозі контролювати ринок по окремих видах цінних паперів або сільськогосподарської продукції. Причому товари на цих ринках у всіх виробників цілком ідентичні й останні володіють повною інформацією про зміни на ринку. Усе це підтверджує необхідність використання для такого ринку особливої - «біржової» - форми організації.

При наявності конкуренції на ринку виробники з метою одержання максимального прибутку прагнуть знизити витрати виробництва на одиницю продукції. В результаті цього створюється можливість зниження ціни, що збільшує обсяг продажів у виробника і його доход. Найефективнішим способом досягнення цього є використання науково-технічних удосконалень і новинок у виробництві. Впровадження науково-технічних досягнень дозволяє збільшити продуктивність праці, що саме і веде до майбутнього зниження ціни, що приносить, однак, фірмі-новатору великий доход.

Конкуренція створює у виробників стимули до постійної розмаїтості пропонованих товарів і послуг для завоювання ринку. Розширення асортименту пропонованої до продажу продукції відбувається також за рахунок диференціювання окремого продукту. Виробники ведуть постійну боротьбу за покупця на ринку. Результатом такої боротьби є політика стимулювання збуту, що всіляко і усебічно вивчає споживчий попит і створює нові форми і методи реалізації товару. Усе це, з одного боку, збільшує прибутки фірми, а з іншої, задовольняє всі бажання і потреби покупця. У підсумку виграє і споживач, і суспільство в цілому.

«Досконалим конкурентом» є той, хто може продавати усе, що він хоче, по існуючій ринковій ціні, але не в змозі впливати на неї убік підвищення або зниження. У свою чергу «цілком конкурентною галуззю» є така галузь, що складається винятково з численних досконалих конкурентів.

Висновки

Конкуренція означає суперництво між суб'єктами ринкового господарства за найбільш вигідні умови виробництва, продажу і купівлі товарів. Такий вид економічних відносин функціонує тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні і ні від кого не залежні суб'єкти господарської системи. У такому самому становищі повинні бути і покупці товарів.

Конкурентна боротьба за економічне процвітання і виживання є економічним законом ринкового господарства.

Пронизуючи всю систему виробництва й споживання товарів і послуг, конкуренція здійснюється в багатьох формах, які з розвитком суспільства стають дедалі різноманітнішими.

Конкуренція може бути внутрігалузева, міжгалузева, міжнародна.

У сучасній економічній науці розглядаються дві основні форми конкуренції: чиста або "досконала" та обмежена або "недосконала".

Досконала або чиста конкуренція - це така модель ринку, при якій вплив кожного учасника економічного процесу на загальну ситуацію настільки малий, що ним можна знехтувати. Модель чистої конкуренції має наступні характерні ознаки. По-перше, при ній на ринку знаходиться багато