Норма відсотка залежить від співвідношення попиту та пропозиції, що визначаються багатьма факторами:

- масштабами виробництва;

- розмірами грошових нагромаджень і заощаджень усього суспільства;

- співвідношенням між розмірами кредитів, наданих державою, і його заборгованістю;

- темпами інфляції: при посиленні інфляції процентні ставки ростуть;

- циклічними коливаннями виробництва;

- його сезонними умовами;

- ринкової кон’юнктури і ринковими коливаннями;

- державним регулюванням процентних ставок;

- міжнародними факторами, а саме: неврівноваженістю платіжних балансів, коливаннями валютних курсів, валютними кризами, рухом капіталів, війною процентних ставок (наприклад, у 80-х роках).

У зв'язку з вищесказаним можна укласти, що зміна норми відсотка зв'язано з ринковим механізмом, а також залежить від державного регулювання.

Позичковий відсоток виконує двох функцій: перерозподіл частини прибутку підприємств або доходів особистого сектора і регулювання виробництва шляхом раціонального розміщення позичкових капіталів.

Цікава динаміка кредиту в період циклічних коливань. Позичковий капітал обслуговує в основному кругообіг функціонуючого капіталу, закономірності його руху обумовлені циклічними коливаннями виробництва. У період пожвавлення промислового підйому збільшення обсягу позичкового капіталу відстає від розширення виробництва і товарообігу, попит на позичковий капітал і норма відсотка зростають. Під час криз скорочення виробництва і надлишок дійсного капіталу сполучиться з гострою недостачею позичкового капіталу і різким підвищенням норми відсотка. У період депресії, коли частина продуктивного капіталу приймає грошову форму, нагромадження позичкового капіталу обганяє нагромадження дійсного, знижується середній прибуток і норма відсотка.

Необхідно відзначити, що в даний час дане вище визначення кредиту не завжди підходить до йому, тому що Маркс не міг передбачити всіх змін, що відбуваються в кредитній сфері за наступний період, зокрема - появи нових форм кредитів, розширення складу учасників, що роблять операції на відкритому ринку. Так, наприклад, позичка, одержувана робітником або службовцем у банку, не може бути визначена як кредит з названих вище позицій, так само як і покупка приватною особою автомобіля з погашенням заборгованості за споживчим кредитом протягом двох-трьох років, протягом яких покупець є позичальником.

Особливе місце займає в сучасних умовах комерційний кредиту-постачання товарів одною компанією іншої на умовах відстрочки платежу, а також лізинг - оренда підприємством машин, устаткування, транспорту з погашенням заборгованості в плині декількох років. Ці форми теж важко визначити з погляду руху позичкового капіталу.

З приведених вище прикладів можна укласти, що саме поняття "кредит" змінюється, воно не може вже розкритися колишнім визначенням як форма переміщення позичкового капіталу від кредитора до позичальника. У сучасних умовах кредитною угодою можна назвати будь-яку економічну або фінансову операцію, що приводить до виникнення заборгованості одного з учасників.

Погашення заборгованості виробляється боржником у грошовій формі одноразово або на виплат, причому в загальну суму платежу, крім боргу, включається надбавка у вигляді відсотка.

Оборотні кошти - це сукупність коштів, авансованих для створення і використання оборотних виробничих фондів (Обпф) і фондів звертання (ФО) з метою забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції.

Обпф беруть участь у процесі виробництва однократно, цілком і відразу (на відміну від ОФ) переносять свою вартість на продукт, що знову виготовляється.

Обпф представлені:

Фонди звертання включають: готову продукцію, грошові кошти, дебіторську заборгованість.

Оборотні кошти - це не фінансова категорія. Оптимальну потребу в джерелах оборотних коштів, тобто норматив, визначають на основі трьох методів:

1. Аналітичний метод. Аналізуються фактичні дані про величину оборотних коштів за попередній період, виключають непотрібні, вносять виправлення в зв'язку зі зміною умов виробництва і постачання і визначають норматив на планований рік.

2. Метод коефіцієнтів. За допомогою коефіцієнтів вносять виправлення в норматив попереднього року. Наприклад, прогнозують, що обсяг перевезень зросте на 5%, а норма запасу знизиться на 2%. У цьому випадку норматив оборотних коштів повинний збільшитися в 1,05 * 0,98 = 1,029.

3. Метод прямого рахунка (основний метод). Потреба розраховується по кожній статті оборотних коштів.

3.1. Потреба в коштах для створення матеріальних запасів.

Нд = Р * tн / Т , де

tн - норма запасу в днях;

Р - витрата матеріалу за період, руб.;

Т - тривалість планового періоду в днях.

tн = tтз+ tтр+ tскл+ tотпр+ tгар

tтз- поточний запас матеріалів, визначається тривалістю середньозваженого інтервалу між суміжними постачаннями;

tтр- транспортний запас, визначається часом перебування оплачених матеріалів у шляху і тривалістю документообігу по оплаті рахунків постачальника.

tтр= lпост / Sгр - (tб+ lпост / Sg) , де

lпост - відстань між постачальником і складом одержувача;

Sгр - середньодобова швидкість доставки вантажу;

tб - час поштового пересилання документів у банк і їхні обробки в банку;

Sg - швидкість доставки документів (іноді транспортний запас визначають шляхом розподілу фактичних залишків по балансовій статті “Матеріали в шляху” на середньодобову витрату матеріалів).

tскл - час на розвантаження, сортування, складську обробку визначають відповідно до технічних норм по кожній операції;

tотпр - час на комплектацію і відпустку матеріалів у виробництво визначається відповідно