tгар - гарантійний страховий запас, 50% від поточного

tгар = 0,5 * tтк

3.2) Норматив незавершеного виробництва

Ннз = П * З * tn * Кг

П - виробнича програма (одноденний випуск продукції в одиницях);

С - планова собівартість одиниці продукції, руб.;

tn - тривалість виробничого циклу;

Кг - коефіцієнт готовності.

2. Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства

Розміщення оборотних коштів підприємства має високий рівень впливу на його фінансовий стан.

Аналіз стану власних оборотних коштів полягає у визначенні їхньої наявності на початок і кінець звітного періоду і перевірці їхнього використання. Сума джерел власних і прирівняних до них засобів при правильному їхньому використанні повинна покривати вкладення підприємства в основні засоби і необоротні активи, а також у нормовані оборотні кошти в межах установленого нормативу.

Для визначення наявності власних оборотних і прирівняних до них засобів необхідно з підсумку роздягнула I пасиву балансу, у якому відбивають джерела власних і прирівняних до них засобів (стійкі пасиви приймаються тільки в частині, спрямованої на покриття нормативу), виключити підсумок розділу I активу, у якому відбивають основні засоби і необоротні активи. У результаті порівняння отриманої суми з установленим для даного підприємства нормативом (підсумок роздягнула II активу) визначається надлишок або недолік власних оборотних коштів.

Головними факторами, що визначають наявність власних оборотних коштів, є статутний фонд у частині оборотних коштів, прибуток і її використання, зміна сум стійких пасивів. Протягом року на збільшення (зменшення) статутного фонду в частині оборотних коштів надходять (списуються) визначені суми. На наличие оборотних коштів впливає сальдовий результат цих операцій, а також зміна засобів, що знаходяться в обороті підприємства і врахованих у покриття його нормативу. На підприємствах, не переведених на повний госпрозрахунок і самофінансування, на наличие оборотних коштів впливає також відхилення фактичних витрат, зроблених за рахунок прибутку від планових розрахунків. На підприємствах, переведених на повний госпрозрахунок і самофінансування, усі витрати здійснюються за рахунок фондів, утворених від розрахункового прибутку по встановлених нормативах. Тому цей фактор на зміну наявності оборотних коштів не впливає.

Деталізація факторів, що впливають на стан оборотних коштів, зв'язана з розшифровкою основних сум, що вплинули на зміну стійких пасивів у покриття нормативу. На підприємстві зменшення стійких пасивів зв'язано зі зміною умов кредитування

Визначений на кінець року недолік (надлишок) власних оборотних коштів коректується за результатами перерахунків по фактичному прибутку, що виробляються після закінчення звітного періоду. Шляхом порівняння належних сум і фактично внесених платежів із прибутку визначається сума, на яку коректується розмір недоліку власних оборотних коштів, обчислений по балансі. Якщо сума належних платежів більше фактично внесених, то розмір власних оборотних коштів зменшується, а якщо менше - збільшується.

На підприємстві може мати місце також відволікання частини оборотних коштів на меті, не передбачені планом і не мають законних джерел покриття. Таке відволікання називають іммобілізацією оборотних коштів.

Аналіз іммобілізації оборотних коштів полягає у виявленні іммобілізованих сум або неправильного використання засобів цільового призначення. Для цього зіставляють статті активу і пасиву балансу, які кореспондують друг зі другом. До іммобілізації також відносяться: перевищення розрахунків з робітниками та службовцями позичкам на індивідуальне житлове будівництво та інші нестатки (роздягнув III активу) над позичками, фактично виданими банком (роздягнув III пасиву); витрати, не перекриті засобами спеціальних фондів і цільового фінансування (роздягнув III активу) зайво внесена в банк сума амортизаційних відрахувань (роздягнув III активу); розрахунки з особами по відшкодуванню матеріального збитку і нестачі і утрати від псування товарно-матеріальних цінностей, не списані з балансу у встановленому порядку (роздягнув III активу).

Іммобілізація - свідчення порушення фінансової дисципліни, оскільки вона являє собою перевитрату коштів у порівнянні з наявними джерелами цільового призначення. Тому фінансові органи приділяють особливу увагу розкриттю причин її утворення. Установи банку, виявляючи іммобілізацію, застосовують економічні санкції, домагаючись відновлення іммобілізованих сум в обороті.

Іммобілізація може негативно вплинути на фінансове становище підприємства, оскільки відволікання засобів з обороту погіршує платоспроможність.

Аналіз нормованих оборотних коштів

Нормовані оборотні кошти включають запаси сировини й інших товарно-матеріальних цінностей для забезпечення виробничого процесу, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів і готову продукцію, інші нормовані засоби. Мінімальна потреба в зазначених запасах покривається нормативом власних оборотних коштів.

Перевищення фактичних запасів над нормативом називають наднормативними запасами.

Аналіз нормованих оборотних коштів заснований на зіставленні фактичних запасів із плановими і дослідження причин відхилень від плану.

Нормативи граничного рівня запасів товарно-матеріальних цінностей передбачають, як правило, зниження потреби в приросту запасів у порівнянні з планованими темпами росту реалізації продукції, робіт і послуг, а також залучення в господарський оборот надпланових зайвих і невикористовуваних залишків матеріальних цінностей. У межах обсягу запасів виходячи з цього співвідношення йому може бути наданий кредит банку понад норматив власних оборотних коштів.

Хоча установи банку в даний час кредитують загальні залишки запасів і витрат і наднормативні непрокредитовані запаси по окремих статтях нормованих оборотних коштів не можуть бути визначені, важливо зіставляти фактичні запаси з нормативам. Це необхідно для визначення обґрунтованості нормативу при одночасній перевірці складу фактичних запасів.

Банком не приймається до кредитування та частина виробничих запасів, що не відповідає потребам виробництва або тривалий час не утягує у виробництво. Зайві і непотрібні матеріальні цінності вимагають додаткових витрат на збереження, а іноді приводять до втрат споживчих властивостей.

По незавершеному виробництву