Наведені вище дані ще раз свідчать про посилення регіоналізації світової еко-номіки.

Групування країн в економічні блоки не означає безумовного прогресу в реалізації ідей вільної торгівлі або капітуляції перед протекціоністськими принципами. Дилема «вільна торгівля або протекціонізм» не перестає існувати. Вона переноситься на вищий рівень зовнішньоторговельних відносин, на якому приймаються рішення про вибір економічної політики групи держав щодо третіх країн. Характерно, що навіть у межах окремих торговельно-еко-номічних угруповань між окремими країнами виникають проти-річчя, які можуть призвести до «торговельних війн» (тріскові, виноградні, олійні «війни» між країнами—членами ЄС).

Країни—учасниці торговельно-економічних блоків, розумію-чи складність і суперечливість сучасної ситуації на світовому рин-ку, прагнуть відшукати шляхи для позитивного вирішення наяв-них проблем і протиріч.

Припускається, що глобальна зона вільної торгівлі може бути створена до 2020 р.

3. ДИНАМІКА І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО РИНКУ ІНВЕСТИЦІЙ

У сучасному світі практично не залишилося країн, не втягнутих у процеси міжнародного інвестиційного співробітництва. Стало аксіомою, що стійкий економічний розвиток неможливий без ефективної участі в світогосподарських процесах, у тому числі без активного використання переваг від залучення прямих інвестицій з-за кордону. Міжнародна міграція капіталу полегшується і тим, що за останні десятиліття одержали широке поширення уніфіковані норми державного регулювання інвестиційних процесів. Вони містяться як у двосторонніх міждержавних угодах про захист і заохочення капіталовкладень, так і в багатобічних домовленостях, діючих у рамках міжнародних економічних організацій, зокрема Всесвітньої торгової організації.

Проте, говорити про формування у світовому господарстві глобального інвестиційного простору, що функціонує по однаковим для всіх правилам гри, було б одночасно і перебільшенням, і спрощенням. Інтернаціоналізація господарського життя аж ніяк не усуває якісних розходжень між окремими складовими частинами світового господарства (розвинутими, що розвиваються і перехідними економіками). Національні економіки дійсно стають усе більш взаємозалежними, і багато в чому це відбувається саме завдяки міжнародним потокам капіталу. Але при цьому в країнах з різним рівнем економічного розвитку прямі іноземні інвестиції відіграють неоднакову роль. Це стосується і мотивації іноземних інвесторів, і тих цілей, що ставить перед собою приймаюча країна, і тієї політики стосовно іноземних інвестицій, що вона проводить.

Особливо помітно це стало наприкінці 90-х років. Як свідчать дані табл. 2.2, у 1997- 1999 р. темпи приросту притягнутих прямих іноземних інвестицій у цілому по світі різко прискорилися. Якщо в 1993-1996 р. залучені інвестиції збільшувалися в середньому на 20.2% у рік, то в 1997-1999 р. - на 84.1%. Ще більш вражаюче виглядають абсолютні показники. У середині 90-х років обсяг прямих іноземних інвестицій складав приблизно 350 млрд. дол. у рік. А вже в 1998 р. незважаючи на глобальну фінансову кризу, він збільшився до 644 млрд. дол. У 1999 р. відбулося подальше збільшення - до 865 млрд., а в 2000 р. - до 1.1 трлн. '????. 06.01.2001. ?. 20. Іншими словами, рівень середини 90-х років був перекритий у 2000 р. більш ніж утроє.

Таблиця 2.2

Динаміка імпорту капіталу на світовому інвестиційному ринку World Investment Report 1999: Foreign Direct Investment and the Challenge of Development. New York- Geneva, 1999. P. 477-480.

Країни - імпортери капіталу |

1986-1991 р. (середньор. показник) | 1992 р. |

1993р. |

1994 р. |

1995 р. |

1996 р. |

1997 р. |

1998р. |

1999р.

Усього |

159.3 |

175.8 |

217.6 |

243.0 |

339.8 |

358.9 |

464.3 |

643.9 |

865.0

Розвинуті країни |

129.6 |

120.3 |

138.9 |

141.5 |

208.4 |

211.1 |

273.3 |

460.4 |

636.0

у тому числі

Євросоюз |

63.2 |

83.3 |

80.9 |

71.6 |

115.5 |

108.9 |

126.2 |

230.0 |

269.0

США |

49.0 |

18.9 |

43.5 |

45.1 |

58.8 |

76.5 |

109.3 |

186.3 |

275.5

Японія |

0.6 |

2.8 |

0.2 |

0.9 |

0 |

0.2 |

3.2 |

3.1 |

12.7

Країни, що розвиваються |

29.1 |

51.1 |

72.5 |

95.6 |

105.6 |

129.8 |

72.6 |

165.9 |

208.0

у тому числі

Бразилія |

1.3 |

2.1 |

1.3 |

2.1 |

5.5 |

10.5 |

18.7 |

28.5 |

31.4

Мексика |

3.1 |

4.4 |

4.4 |

11.0 |

9.5 |

9.2 |

12.8 |

10.2 |

11.2

Аргентина |

1.2 |

4.0 |

2.5 |

3.1 |

5.3 |

6.5 |

8.1 |

6.5 |

23.2

Гонконг (КНР) |

1.7 |

2.0 |

1.7 |

2.0 |

3.3 |

5.5 |

6.0 |

14.8 |

23.1

КНР |

3.1 |

11.2 |

27.5 |

33.8 |

35.8 |

40.8 |

44.2 |

45.6 |

40.4

Індія |

0.2 |

0.2 |

0.6 |

1.0 |

2.1 |

2.4 |

3.4 |

2.6 |

2.2

Індонезія |

0.7 |

1.8 |

2.0 |

2.1 |

4.3 |

6.2 |

4.7 |

-0.4 |

-3.3

Продовження Таблиці 2.2

Південна Корея |

0.9 |

0.7 |

0.6 |

0.8 |

1.8 |

2.3 |

2.8 |

5.2 |

10.3

Малайзія |

1.6 |

5.2 |

5.0 |

4.3 |

4.2 |

5.1 |

5.1 |

2,7 |

3.5

Філіппіни |

0.5 |

0.2 |

1.2 |

2.0 |

1.5 |

1.5 |

1.2 |

1.7 |

0.7

Сінгапур |

3.6 |

2.2 |

4.7 |

8.4 |

7.2 |

7.9 |

9.7 |

5.5 |

7.0

Тайвань |

1.0 |

0.9 |

0.9 |

1.4 |

1.6 |

1-9 |

2.2 |

0.2 |

29.0

Таїланд |

1.3 |

2.1 |

1.8 |

1.3 |

2.1 |

2.3 |

3.7 |

7.4 |

6.1

Країни Центральної і Східної Європи |

0.7 |

4.4 |

6.1 |

5.9 |

14.3 |

12.4 |

18.5 |

17.5 |

22.9

Принципово важливо, що колосальний ріст масштабів прямого іноземного інвестування в останні роки XX ст. був забезпечений майже винятково за рахунок взаємного обміну капіталами між розвинутими країнами. Прямі іноземні інвестиції в економіку держав, що розвиваються, збільшувалися аж до 1997 р., коли вони склали 172.6 млрд. дол. Але в 1998 р. відбулося абсолютне скорочення до 165.9 млрд. дол., а в наступні два роки ситуація залишалася нестабільної (збільшення до 208 млрд. дол. у 1999 р. і знову скорочення до 190 млрд. у 2000 р.). Частка країн, що розвиваються, у світовому обсязі залучених інвестицій, що досягала 37.2% у 1997 р. знизилася до 25.8%