Дуже показові і зміни відбулися в групі країн — світових лідерів по сумах залучених інвестицій. На 1-м місці залишаються США, що ще більше збільшили відрив від найближчих переслідувачів: прямі іноземні інвестиції в американську економіку виросли з 109.3 млрд. дол. у 1997 р. до 275.5 млрд. у 1999 р. З 1993 по 1997 р. 2-і місце займав Китай - країна, що сполучить у собі характеристики найбільшої економіки, що розвивається і найбільшої перехідної економіки. Однак після 1998 р., коли в КНР було притягнуто прямих інвестицій на 45.6 млрд. дол., подальшого росту інвестицій не спостерігалося. На 2-і місце вийшла Великобританія (63.6 млрд. дол. у 1998 р. і 82.2 млрд. у 1999 р.), а в 1999 р. Китай випередила і ще одна розвинута європейська країна - Швеція (60 млрд. дол.).

Розвинуті країни укріпили свої позиції і як експортерів капіталу (Див. Табл. 2.3). Їхня частка у світовому обсязі наданих прямих інвестицій збільшилася з 85.6% у 1997 р. до 91.6% у 1998 р. і 91.7% у 1999 р. При цьому між країнами Заходу відбулося істотне перегрупування сил. До кінця 90-х років держави Європейського союзу утримували позицію найбільшого джерела прямих інвестицій головним чином завдяки обміну капіталами між собою. До вкладень в інших регіонах світу вони виявляли набагато менший інтерес, чим інвестори зі США.

Таблиця 2.3

Динаміка експорту інвестицій на світовому ринку UNCTAD. World Investment Repot 1999. P. 483-486.

Країни - експортери капіталу |

1986-1991 р. (середньорічний показник) |

1992р. |

1993 р. |

1994 р. |

1995р. |

1996р. |

1997р. |

1998р.

Усього | 180.5 | 208 | 240.9 | 284.3 | 358.6 | 379.9 | 475.1 | 648.9

розвинуті країни |

169.1 |

180.0 |

205.8 |

241.5 |

306.0 |

319.8 |

406.7 |

594.7

у тому числі

Євросоюз |

93.6 |

109.2 |

97.4 |

120.6 |

160.4 |

181.8 |

218.4 |

386.2

США |

25.7 |

39.0 |

74.8 |

73.2 |

92.1 |

74.8 |

110.0 |

146.1

Японія |

33.1 |

17.4 |

13.8 |

18.1 |

22.6 |

23.4 |

26,0 |

24.2

країни, що розвиваються |

11.3 |

20.7 |

34.9 |

42.5 |

52.0 |

58.9 |

65.0 |

52.3

у тому числі

Гонконг (КНР) |

2.4 |

8.2 |

17.7 |

21.4 |

25.0 |

26.5 |

24.7 |

18.8

Південна Корея |

0.9 |

1.2 |

1.3 |

2.5 |

3.6 |

4.7 |

4.4 |

4.8

Малайзія |

0.3 |

0.9 |

1.3 |

1.8 |

3.1 |

4.1 |

3.4 |

1.9

Продовження Таблиці 2.3

Сінгапур |

0.7 |

1.3 |

2.0 |

3.7 |

6.3 |

6.3 |

4.7 |

3.1

Тайвань |

3.2 |

2.0 |

2.6 |

2.6 |

3.0 |

3.8 |

5.2 |

3.8

Таїланд |

0.1 |

0.1 |

0.2 |

0.5 |

0.9 |

0.9 |

0.4 |

0.1

КНР |

0.7 |

4.0 |

4.4 |

2.0 |

2.0 |

2.1 |

2.6 |

1.6

Країни Центральної і Східної Європи |

0 |

0.5 |

1.1 |

3.4 |

1.9

Однак у 1998-2002 р. відзначалося посилення активності європейських інвесторів як усередині ЄС, так і за його межами, насамперед на американському ринку. Багато в чому завдяки масованим інвестиціям національних фірм в американську економіку Великобританія в 1999р. уперше змогла випередити США і вийти на 1-і місце у світі як джерело закордонних прямих капіталовкладень. Закордонні інвестиції британські компанії збільшилися з 119 млрд. дол. у 1998 р. до 199.3 млрд. у 1999 р., тоді як закордонні інвестиції фірм США в 1998 р. складали 146.1 млрд. дол., а в 1999 р.-150.9 млрд.

У десятку ведучих країн-інвесторів у 1999 р., крім США, входила тільки одна неєвропейська країна — Японія. Але закордонні прямі вкладення японських фірм із 24.2 млрд. у 1998 р. зменшилися до 22.7 млрд. дол. У цілому ж вони залишалися на рівні середини 90-х років і набагато поступилися показникам, досягнутим під час японського економічного буму наприкінці 80-х років.

Вивіз прямих інвестицій із країн, що розвиваються, в останні роки був на межі стагнації: він зменшився з 65 млрд. дол. у 1997 р. до 52.3 млрд. у 1998 р., збільшився до 66 млрд. дол. у 1999 р. Причому велика частина інвестицій вкладалася в рамках інтеграційних об'єднань країн, що розвиваються, а вивіз капіталу в розвинуті був дуже незначним. Особливо, якщо не брати до уваги інвестиції, що проходять через розташовані в деяких державах, що розвиваються, офшорні центри. Частка країн, що розвиваються, у світовому обсязі, вивезених за рубіж прямих інвестицій зменшилася з13.7%у 1997р. до 8.1 у 1998 р. і 8% у 1999р., а частка європейських країн з перехідною економікою - з 0.7% у 1997 р. до 0.3% у 1998-2001 р.

Отже, потік іноземних інвестицій проходить в основному між розвинутими країнами. На долю решти країн припадає незначна частка світового обсягу інвестицій. На структурі міжнародних інвестиційних потоків, безсумнівно, позначилися розходження макроекономічної динаміки в окремих групах країн. Від світової фінансової кризи найбільшою мірою постраждали країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою. Більшість з них наприкінці 90-х років пережили господарський спад чи у кращому випадку уповільнення економічного росту. У розвинутих країнах нестабільність міжнародних фінансових ринків менше відбилася на стані реального сектора.

ВИСНОВКИ

Отже, аналізуючи тенденції, що відбуваються у міжнародних економічних відносинах, можна говорити про створення глобальної економічної системи з ринками міжнародної торгівлі, інвестицій, фінансових трудових ресурсів тощо. Однак створення такої міжнародної економічної системи призводить не до вирівнювання рівнів економічного розвитку держав, а, навпаки, до подальшого розриву між багатими країнами і бідними.

Сучасна