Поряд із практичною діяльністю Сталін займався розробкою економічної політики — про це свідчать численні виправлення і доповнення в макети підручників по політичній економії в довоєнний і післявоєнний періоди, з якими автору удалося ознайомитися після смерті Сталіна в його особистому архіві. У листопаду 1951 р. була організована економічна дискусія, на якій обговорювався один з останніх макетів підручника. Складені з урахуванням матеріалів дискусії “Пропозиції по поліпшенню проекту підручника політичної економії”, “Пропозиції по усуненню помилок і неточностей у проекті”, “Довідка про спірні питання” і Схема роздягнула “Соціалістичний спосіб виробництва” були спрямовані Сталіну. Ознайомивши з макетом підручника і з цими документами, він написав “Зауваження по економічних питаннях, зв'язаним з листопадовою дискусією 1951 року”, що були розіслані учасникам дискусії. У лютому 1952 р. Сталін зустрівся з групою економістів і відповів на їхні питання, зв'язані з його “Зауваженнями”.

Робота Сталіна “Економічні проблеми соціалізму в СРСР” містить його зауваження по економічних питаннях і його відповіді по найбільш спірних питаннях. Немає необхідності говорити, що в той період ця робота була визнана “вершиною економічної думки”, і XIX з'їзд КПРС, напередодні якого вона була видана, рекомендував її до неухильного використання в теоретичній і практичній діяльності партійних і радянських органів. Як її варто оцінювати тепер, майже через піввіку й у нових суспільних умовах?

Вихід цієї роботи И. Сталіна в той період мав важливе не тільки теоретичне, але і практичне значення. Її достоїнствами можна визнати:

а) повну реабілітацію політичної економії як фундаментальної теоретичної економічної науки;

б) визнання дій загальних і специфічних об'єктивних економічних законів і в умовах соціалізму;

в) принципове визнання, хоча і з застереженнями, товарного виробництва і чинності закону вартості при соціалізмі.

Що ж стосується серйозних недоліків цієї роботи, те найбільш великі з них зв'язані з висновками І. Сталіна про перспективи розвитку радянської економіки.

Принципові зміни, зроблені М.С. Хрущовим у системі керування економікою.

Перша істотна зміна була зроблена М.С. Хрущовим в області аграрної економічної політики. Після смерті Сталіна найбільш слабкою ланкою в радянській економіці було сільське господарство. У 1949—1953 р. середньорічний збір зерна склав 4942 млн. пудів проти 4380 млн. пудів у 1913 р. Кількість великої рогатої худоби в 1913 і 1953 р. складало відповідно 58,4 і 56,6, у тому числі корів - і 28,8 і 24,3; поголів'я свиней — 23,0 і 28,5; овець і кози — 96,3 і 109,9 млн. голів.

Населення країни в 1953 р. у порівнянні з 1913 р. зросло майже на 20%, а міське населення — у 2,8 рази. Якщо врахувати, що імпорт продовольства в ті роки був відсутній, то зниження основних видів продовольства на душу населення було значним.

Серед мір, запропонованих Хрущовим з метою різкого підйому сільського господарства, центральне місце займало різке підвищення матеріальної зацікавленості трудівників села в збільшенні сільськогосподарської продукції. Більшість колгоспників, що не одержували ні копійки за свою працю, жили тільки за рахунок підсобного господарства. Теоретичною основою неефективності колгоспного виробництва було положення, відповідно до якого такі економічні категорії, як госпрозрахунок, собівартість, рентабельність, для колгоспів вважалися неприйнятними. Калькуляція собівартості колгоспної продукції не складалася, і реальні витрати на ту чи іншу продукцію не були відомі — ціни на неї встановлювалися дуже довільно. Обов'язкові постачання продукції державі встановлювалися по конкретних видах продукції в натуральному вираженні по дуже низьких цінах. При визначенні надалі собівартості колгоспної продукції з'ясувалося, що по багатьом видам її витрати не покривали і десятої частки виробничих витрат. Ціни на картоплю, наприклад, не покривали навіть витрат по його доставці від господарства до заготівельних пунктів. Уся продукція тваринництва була збитковою. З'ясувався і такий парадоксальний факт: більшість продукції і господарств, представлених на Сільськогосподарській виставці як зразки передового виробничого досвіду, також були збитковими.

У лютому 1957 р., виступаючи на урочистих зборах передовиків сільського господарства Московської області, присвячених врученню області ордена Леніна, Хрущов говорив: “Слухав сьогодні радіопередачу на Московську область. Послухав-послухав і з досади виключив радіо. Передають усе старе, крутять усі те саме, немов життя коштує на місці, нічого в ній не змінилося, умови залишилися ті ж. Пропагують індивідуальний відхід за коровою, розповідають, скільки разів її доїти треба. Докладно передають, як зробити масаж вимені і т.д. і т.п. Знову виходить, що за однією коровою повинні ходити десять няньок. Скільки ж тоді буде коштувати літр молока? Яка буде вироблення на кожного тваринника і скільки людей необхідно мати в сільському господарстві? Треба, товариші, навчитися вважати, навчитися визначати, що вигідно і що невигідно. Американські фермери говорять: “Якби ми так працювали, як ви, ми б у трубу вилетіли”. Це правильно. Ми погано вважаємо витрати праці, не враховуємо, скільки коштує літр молока, кілограм картоплі, у скількох обходяться овочі, зерно. Так не можна. В умовах соціалістичного господарства є всі можливості забезпечити найвищу продуктивність праці, і ми повинні цього домогтися. Треба рішуче повернутися обличчям до економіки... Усім нам має бути