велику роботу по концентрації дрібних допоміжних, ремонтних і транспортних робіт, що раніше виконувалися для десятків “своїх” московських відомств. У ході пошуку нових форм керування з'явилися й одержали широке поширення об'єднання родинних підприємств у виробничі фірми. У них дуже вдало зважувалася проблема дрібних підприємств у рамках територіальної системи керування.
Поряд з достоїнствами в територіальній системі малися і наступні серйозні недоліки:
деякі народні господарства під видом спеціалізації прагнули звільнитися від виробництва “невигідної” продукції;
виявилися спроби створення замкнутого господарства усередині економічного району;
подекуди стали будувати нові підприємства і розвивати сировинну базу виходячи з місцевих інтересів;
міжгосподарські постачання виконувалися насамперед для “своїх” підприємств без врахування інтересів “чужих”.
Тенденція до автономії серйозно стримувала використання переваг територіальної системи керування.
Принципові зміни вніс Хрущов і в систему керування аграрно-промисловим сектором. У доповіді на сесії Верховної Ради СРСР у лютому 1958 р. у противагу сталінському положенню про згортання колгоспної власності він висунув іншу точку зору: “Кооперативна власність не суперечить теоретичними положеннями нашої партії про шляхи побудови комуністичного суспільства, тому що шлях до комунізму лежить через розвиток як загальнонародної, так і кооперативної власності. Партія й уряд ніколи не дивилися на колгоспи як на чужорідне тіло в соціалістичному організмі, а завжди розглядали їхній як складену і життєво важливу частину соціалістичної системи господарства”.
У прийнятому на сесії Законі “Про подальший розвиток колгоспного ладу і реорганізації машинно-тракторних станцій” записано: “З огляду на досягнутий у даний час рівень економічного й організаційного розвитку колгоспів, визнати необхідним реорганізувати машинно-тракторні станції в ремонтно-технічні станції. Трактори, комбайни й інші сільськогосподарські машини, що належать машинно-тракторним станціям, продавати колгоспам, що виявили бажання придбати цю техніку. Колгоспам, що не мають можливості відразу оплатити куплені ними трактори і машини, надавати на виплат у залежності від їхнього економічного стану. Продавати починаючи з 1958 року колгоспам і радгоспам нові трактори, комбайни й інші сільськогосподарські машини”. Не можна не відзначити і зміни, зроблені Хрущовим у політику будівництва житла. В даний час багато пишуть про “хрущобах” у негативному плані, що зовсім невиправдано. Будівництво житла в сталінський час знаходилося у вкрай жалюгідному стані. Біля нових сучасних підприємств для людей будувалися, як правило, бараки по “проектах” довоєнних, а часом і дореволюційних часів. У той же час у Москві будувалися десятки зразково-показових будинків (висотні, а також удома з колонами і висотою стель у 3,5—4 м). Хрущов покритикував будівництво таких будинків, де 1 м корисної площі коштував у десятки разів дорожче, ніж у звичайних. Був обраний найбільш дешевий швидкісний варіант будівництва житла, розрахованого на 30—40 років, з перспективної будівництва більш комфортабельних будинків в умовах розвитий економіки.
Реалізація нової політики в житловому будівництві сприяла різкому збільшенню житла. У 1946—1950 р. середньорічне введення житла складав 23,4, а в 1956—1958 р. — 58,3 млн. кв. м, чи в 2,5 рази більше. ДО 60-м рр. щорічне введення житла було доведено до 80 млн. кв. м. Десятки мільйонів родин поміняли бараки, підвали і комуналки на окремі квартири з усіма вигодами. (У даний час положення будівництва житла для тих, хто живе на трудові доходи, нижче всякої критики. У 1995 р. житловий фонд Росії в порівнянні з 1990 р. зріс усього лише на 10%.)
У діяльності Хрущова, яка зробила позитивні зміни в системі керування економікою, було чимало і негативних моментів, особливо в останні роки перебування його у влади, коли його культ особистості вже по багатьом параметрам наближався до сталінського. Це особливо яскраво проявилося в шаленій боротьбі Хрущова з травопільною системою землеробства і спробою усюди нав'язувати вирощування кукурудзи.
Негативно позначилися на системі керування ліквідація Хрущовим сільських райкомів партії і роздягнув обкомів партії на промислові і сільські. Деякі інші суб'єктивні рішення Хрущова і проведені реорганізації теж у кінцевому рахунку зводили нанівець успіхи, досягнуті в перші 5 років перебування його у влади.
Висновок
Поняття науки керування у вузькому змісті цього слова в сучасних умовах можна порівняти з менеджментом, тому що ці поняття в основному тотожні. У практичній їхній реалізації вирішальне значення мають такі економічні категорії, як ефективність, рентабельність, прибуток і ін. У цьому напрямку після XX з'їзду партії й у зв'язку з визнанням науки керування була проведена значна робота.
У результаті дискусій наука керування зайняла гідне місце в офіційних партійних і державних документах. Наприклад, у матеріалах XXIV з'їзду КПРС говориться, що вузлове питання економічної політики партії — це удосконалювання системи керування економікою. Мова йде, власне кажучи, про те, як краще організувати діяльність суспільства по прискоренню економічного і соціального розвитку, забезпечити найбільш повне використання наявних можливостей, ще тісніше об'єднати трудящих для досягнення головних цілей. Отже, питання керування торкаються не тільки вузьке коло керівників і фахівців, але і всі організації, підприємства, усі колективи працівників. Це означає, що поліпшення керування – складова частина всієї діяльності по керівництву економікою.
Список використаної літератури.
1.
редісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999. – 556 с.
2.
стория менеджмента: Учеб. пособие / Под ред. Д.В. Валового. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 256 с.
3.
оумэн К. Основы стратегического менеджмента: Пер. с англ. – М.: Банки и биржа: ЮНИТИ, 1997. – 175 с.
4.
энд П. Менеджмент – искусство управлять. Секреты и опыт практического менеджмента: Пер. с анг. – М.: Инфа, 1995. – 143 с.
5.
Наука управляти: з історії менеджменту. Хрестоматія: Навч. посібник.