Тема: Контрольна робота з організації виробництва.

1. Загальні закони організації.

Розглянемо промислове підприємство як виробничу систему.

Виробнича система – це особливий клас систем, що включає працівників, знаряддя, предмети праці й інші елементи, необхідні для функціонування системи, у процесі якого створюються чи продукція послуги. Виробничою системою є і робоче місце і народне господарство в цілому.

Принципи організації виробництва – це основні правила, що відбивають загальні (універсальні) закони організації і службовці керівництвом у практичній діяльності організації виробничих систем. Незважаючи на те, що принципи формулюються людьми, вони об'єктивні й обов'язкові, їм необхідно випливати незалежно від бажання людей. Саме по собі знання принципів не гарантує успіху, необхідно навчитися застосовувати їх на практиці. Не рідко люди добре знаючі ті чи інші принципи теоретично виявляються нездатними використовувати їх у повсякденній практичній діяльності по організації і керуванню виробництвом.

В міру розвитку й удосконалювання самого виробництва можуть вироблятися нові принципи, уточнюватися формулювання існуючих (у зв'язку з цим принципи виробничих систем не можна розглядати як догми).

Основні принципи організації виробничих систем:

1)

2)

3)

4)

2.Основи організації виробничого процесу в часі і просторі.

Основними елементами процесу виробництва на промислових підприємствах є: засоби праці (машини, агрегати й інше технологічне устаткування); предмети праці (сировина, матеріали); сама праця (доцільна діяльність людини, спрямована на створення продукції). Застосовуючи знаряддя праці, людина впливає ними на предмети праці, видозмінює останні, перетворюючи їх у продукт праці (готову продукцію). Жива праця, що приводить у рух засобу виробництва, є основою виробництва.

Виробничі процеси в об'єднаннях і на підприємствах промисловості підрозділяються на наступні головні види: основні, допоміжні й обслуговуючі. Основні процеси зв'язані з виробництвом основної продукції. Наприклад, на машинобудівному заводі до них відносяться виробництво заготівель (виливків, кувань, штампувань); механічна і термічна обробка по виготовленню деталей; складальні виробничі процеси. Допоміжні й обслуговуючі процеси спрямовані на забезпечення нормального протікання основних процесів. До них звичайно відносять ремонт основних фондів, у тому числі підтримка устаткування в працездатному стані; виготовлення технологічного оснащення, виробництво різних видів енергії; переміщення предметів праці і готової продукції, вантажно-розвантажувальні роботи і т.д.

На ряді підприємств може мати місце виробництво різної тари й упакування, виготовлення продукції ширвжитку з відходів виробництва. Ці процеси відносяться відповідно до підсобним і побічним.

Процес виробництва на промисловому підприємстві підрозділяється на самостійні фази. Такими фазами є, наприклад, на взуттєвих фабриках — штампувальні, закрійні, пошивні; у машинобудуванні — заготівельні, оброблювальні, складальні; у чорній металургії — чавуноплавильні, сталеплавильні, прокатні.

Кожна фаза виробництва складається з часткових процесів. Частковий процес характеризується визначеною закінченістю етапу виробництва продукції (наприклад, у ливарному виробництві — готування землі, формування, плавка металу, заливання й ін.). У свою чергу часткові процеси підрозділяються на технологічні (основні) і допоміжні операції. Технологічна операція — це частина процесу виробництва, під впливом якої в предметі праці відбуваються ті чи інші зміни (наприклад, обдирні, шліфувальні й інші операції). Допоміжні операції спрямовані на створення умов для виконання технологічних операцій (переміщення предмета праці, контроль розмірів оброблюваних деталей і т.д.).

У деяких виробництвах виготовлення продукції відбувається при участі природних процесів (природне сушіння деревини, природне старіння чавунних виливків і т.д.).

Виробничий процес по виготовленню визначеної продукції складається із сукупності технологічних (основних), допоміжних операцій і природних процесів. Важливим показником інтенсифікації виробництва, ефективності організації виробничого процесу є час, затрачуваний на його здійснення. Тривалість виробничого процесу виражається через виробничий цикл.

3. Показники використання виробничої потужності підприємства.

Виробнича потужність підприємства, виробничого об'єднання — це максимально можливий випуск продукції у визначеній номенклатурі і асортименті чи максимально можливий обсяг видобутку, переробки сировини в одиницю часу (звичайно протягом року) при найбільш раціональному використанні наявних знарядь праці з урахуванням застосування прогресивної технології, передових методів організації виробництва і праці, що забезпечують необхідну високу якість виготовленої продукції.

Виробнича потужність виміряється, як правило, готовою продукцією, вираженої в натуральних одиницях (у штуках, тоннах, метрах і т.д.).

Розрахунок виробничої потужності в загальному виді може бути здійснений за допомогою наступної формули:

де М – виробнича потужність підприємства, чи об'єднання їхнього виробничого підрозділу;

О — середньорічна кількість однотипного устаткування (у штуках);

Ф — річний фонд часу роботи одиниці устаткування (у годинник);

В — прогресивна норма продуктивності одиниці устаткування за годину роботи (у натуральних одиницях).

Середньорічна потужність, що вибуває, обчислюється множенням потужності, що вибуває, на число місяців, що залишаються до кінця року (з моменту, коли вибула дана потужність), і розподілом цього добутку на 12. Це може бути виражено такою формулою:

де Мсг — середньорічна виробнича потужність;

Мн— потужність на початок планового року;

Мвв — середньорічна потужність, що вводиться;

Мв — середньорічна потужність, що вибуває.

Баланс виробничої потужності на кінець звітного (планового) періоду розраховується по формулі:

де Мн — виробнича потужність на початок звітного (планового) періоду;

Мт — приріст потужності за рахунок технічного переозброєння діючих підприємств і здійснення інших оргтехзаходів;

Мр — приріст потужностей у результаті реконструкції діючих підприємств;

Мнс — запровадження в дію нових потужностей за рахунок будівництва нових і розширення діючих підприємств;

Мін – збільшення (+) чи зменшення (-) потужності в результаті змін у структурі