показників, що характеризують головним чином їхня технологічність, тобто легкість і ефективність чи обробки переробки. Велика частина цих показників, що характеризують фізико-механічні властивості, хімічний склад, структуру, визначається за допомогою об'єктивних засобів виміру. Рівень якості деяких предметів праці також оцінюється різними сортами.
Найбільш складної є система показників якості засобів праці. Поряд зі специфічними показниками, що властиві даному виду виробу, якість засобів праці характеризується і загальними показниками.
Під надійністю розуміється властивість виробу безвідмовно зберігати свою працездатність у відповідних умовах експлуатації протягом визначеного часу. Надійність виробу залежить від надійності всіх елементів, з яких воно складається, і від їхньої кількості.
Поряд з надійністю однієї з найважливіших характеристик якості засобів праці є довговічність, тобто властивість виробу довгостроково (з перервами на ремонт і технічне обслуговування) зберігати свою працездатність у відповідних умовах експлуатації. ;
Поряд з надійністю і довговічністю якість техніки характеризує її ремонтопригодність. Ремонтопригодність — пристосованість техніки до виявлення, усунення причин несправності і відновленню її працездатності.
Особливе місце серед показників якості засобів праці займають естетичні та ергономічні показники. Перші характеризують виріб з художньо-конструкторської сторони (архітектурна форма, зовнішній вигляд, обробка, колір), а другі — з погляду відповідності його конструкції вимогам психофізіології і гігієни праці обслуговуючого персоналу.
Узагальнюючими показниками якості, що відбивають співвідношення між повним ефектом і витратами суспільної праці на виробництво і споживання продукції, є інтегральні показники. Один з них, зокрема, виражає відношення ефекту від поліпшення якості до повних витрат на виробництво і споживання продукції.
8. Організація робочого місця та його обслуговування.
Основним елементом системи керування персоналом є робоче місце. Можна виділити двох груп задач, у яких потрібно визначення цього поняття. Першу складають технологічні, організаційні і ергонометрічні задачі, зв'язані з проектуванням технологічних і трудових процесів, удосконалюванням умов праці, оперативним регулюванням виробництва. Другу — задачі планування чисельності персоналу, аналізу ринку праці і забезпечення зайнятості.
В організаційно-технічному і ергономічному аспектах робоче місце — це частина виробничого простору чи цеху відділу, оснащена засобами праці (устаткуванням, інструментами, пристосуваннями) для виконання щодо відособленої частини виробничого процесу одним чи групою співробітників. Таке визначення припускає раціоналізацію вибору і розміщення технічних засобів, що забезпечують безпечну й ефективну діяльність людей у відповідній частині підрозділу підприємства.
В аспекті забезпечення зайнятості робоче місце — це сфера діяльності одного чи працівника сукупність функцій, що він повинний виконувати. Цей аспект орієнтований на забезпечення підприємства персоналом, а населення — роботою.
Важливо враховувати, що по кількості робочі місця, що відповідають двом зазначеним аспектам, не завжди збігаються. Це обумовлено тим, що в першому випадку робоче місце може бути індивідуальним чи колективної, а в другому — завжди призначено для однієї людини. Наприклад, якщо для обслуговування верстата (агрегату) потрібно участь двох робітників, то в технологічному і ергонометрічному аспектах дана система буде розглядатися як одне колективне робоче місце, а в аспекті зайнятості — як два робітники місця в кожну зміну.
