у витратах при різних видах касових операцій.
Умови, необхідні для цінової дискримінації.
Для того, щоб фірма монополіст змогла здійснювати цінову дискримінацію, ринок повинний відповідати двом умовам. По-перше, покупці в силу чи неможливості незручностей не можуть перепродувати куплену продукцію. По-друге, продавець повинний могти розділяти покупців на групи, виходячи з обліку еластичності попиту на товари. Після цього тем покупцям, попит яких має високу нееластичність, буде запропонована висока ціна, а тим, чий попит еластичний — більш низька.
Обговорення проблеми умов дискримінації проводиться звичайно в контексті теорії монополії, однак це — не єдина ринкова структура, у якій зустрічається таке явище. Будь-яка фірма, здатна призначити ціну на свою продукцію, якщо вона в стані розділити потенційних покупців у залежності від еластичності пропонованого ними попиту, а ці останні в принципі позбавлені можливості перепродувати свою продукцію, чи рано пізно зіштовхуються зі спокусою скористатися стратегією цінової дискримінації. Електростанція, що призначає різні ціни для населення і для промислових підприємств, являє собою монополію, що здійснює цінову дискримінацію. Авіаційна компанія, що бере з туристів і з бізнесменів різну плату за квитки, робить те ж саме. Нарешті, ресторан, що обслуговує окремих клієнтів за цінами зі знижкою, надходить аналогічно.
Умови для цінової дискримінації присутні, зрозуміло, далеко не на всіх ринках, але вони тим часом, не настільки вуж і рідкі. Досить типовим прикладом є система платного вищого утворення в США, де діє загальна система плати за навчання і цілу групу різного роду знижок і стипендій для тих, хто не може, дозволити собі вносити звичайну плату. Система враховує доход родини абітурієнтів і цілий ряд інших стосовних до справи факторів.
Модель цінової дискримінації
Фірма продає свою продукцію на двох різних ринках. Це можуть бути дві різні місцевості, дві вікові групи, звичайні споживачі і клієнти-комерсанти і т.д. Передбачається, що перепродаж продукції неможливий.
Обсяг продажів на першому ринку відбиваєте на горизонтальній осі як звичайно, ліворуч праворуч. Продажу не другому ринку відбиваються праворуч ліворуч.
Для простоти зроблене припущення, що граничні витрати фірми монополіста постійні. Тому крива граничних витрат являє собою горизонтальну пряму, що перетинає графіки обох ринків. На кожнім з ринків монополіст домагається прибутку, установлюючи граничні витрати на рівні, рівному граничному доходу. Ціна, призначувана на кожнім з ринків, задається висотою відповідної кривої попиту в крапці, де випуск продукції забезпечує максимум прибутку. На першому ринку, де попит більш еластичний в околиці рівноважного рівня випуску. На другому ринку, де крива попиту вказує на значно меншу еластичність в околиці крапки рівноваги, цін, що забезпечує одержання максимуму прибутку, буде вище. Це лише одна з можливих моделей цінової дискримінації. Більш складні моделі розглядають більша кількість ринків, що падають чи ростуть граничні витрати і т.д. Однак представлена тут модель має важливу загальну рису усіма більш складними. У ситуації рівноваги фірма-монополіст, максимізуючи прибуток і проводячи стратегію цінової дискримінації, установлює більш високу ціну в тих умовах, коли троє на її продукцію менш еластичний.
Справедливість і цінова дискримінація.
Цінову дискримінацію часто вважають несправедливістю. Багато людей випробують роздратування, довідавшись, наприклад, що людина, що сидить пере ними а літаку, заплатила за квиток менше, ніж вони.
Закони, що забороняють деякі види цінової дискримінації, були прийняті на самих різних законодавчих рівнях — від державного до місцевих. Найбільш відомий з них закон Робінсона-Патмена.
На прикладі університетських студентських стипендій можна проте переконатися, що цінова дискримінація в деяких випадках приносить не тільки шкоду, але і користь. Так, багато студентів з числа тих, хто не може платити за навчання, усе-таки відвідують коледж. Цінова дискримінація дозволяє студентам купувати квиток на літак, якщо ці квитки не були придбані бізнесменами, небажаючими їхати по справах у чи суботу неділю.
Усі ці приклади показують, що цінова дискримінація має і позитивні сторони, що нерідко і вона сприяє досягненню більшої справедливості. У силу цих причин економісти відносяться я цінової дискримінації бек леї терпима, ніж інша публіка, для якої згадана дискримінація завжди буде об'єктом критики.
Задача 1.
У таблиці, що показана нижче, наведені дані про витрати фірми.
1.Обсяг випуску, шт. 2.Сукупні витрати, гр.од. 3.Постійні витрати, гр.од. 4.Змінні витрати, гр.од. 5.Граничні витрати. гр.од. 6.Середні-сукупні витрати, гр.од. 7.Середні змінні витрати, гр. од. 8.Середні , постійні витрати - гр. од.
Гр.1 | Гр.2 | Гр.3 | Гр.4 | Гр.5 | Гр.6 | Гр.7 | Гр.8
0
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10 | 200
380
580
680
800
940
1100
1280
1500
1760
2060 | 200
200
200
200
200
200
200
200
200
200
200 | 0
180
340
480
600
740
900
1080
1300
1560
1860 | 0
180
100
33,3
30
28
26,7
25,7
27,5
28,9
30 | 0
380
290
266,7
200
188
183,3
182,8
187,5
195,6
206 | 0
180
170
160
150
148
150
154,3
162,5
173,3
186 | 0
200
100
66,7
50
40
33,3
28,6
25
22,2
20
1. Заповніть таблицю.
2. Визначте, в якому періоді (довгостроковому .або короткостроковому) функціонує фірма. Відповідь обґрунтуйте.
Підприємство функціонує в короткостроковому періоді, тому що його витрати поділяються на постійні і змінні.
3. Побудуйте “сімейство” сукупних і “сімейство” середніх витрат фірми. Визначте фази виробництва, прокоментуйте поведінку підприємця на кожній фазі.
4. Який обсяг виробництва варто вибрати фірмі, щоб мінімізувати витрати на одиницю продукції?
Фірмі треба обрати обсяг виробництва 7 шт., тому що при цьому випуску підприємство несе найменші середні-сукупні витрати = 182,8 гр. од.