Граничний розмір дефіциту Державного бюджету України на 2003 рік встановлено у сумі 2.034.925,2 тис. гривень, у тому числі граничний розмір дефіциту загального фонду Державного бюджету України - у сумі 910.000 тис. гривень та граничний розмір дефіциту спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 1.124.925,2 тис. гривень, згідно з додатком N 2 до Закону.

За січень-липень 2003-го року доходна частина загального фонду державного бюджету становила 22619,4 млн. гривень, видатки загального фонду державного бюджету профінансовано у сумі 23210,8 млн. гривень, при цьому касові видатки загального фонду державного бюджету становили 21684,2 млн. грн. Про це повідомляється на офіційному сайті Міністерства фінансів. [20]

Загальна сума доходів держбюджету за січень-липень становила 29075,9 млн. грн., що на 3386,2 млн. грн., або на 20,2% перевищує відповідний показник минулого року. Видатки державного бюджету за січень-липень поточного року становили 27204,2 млн. грн., що на 4468,6 млн. грн. або на 19,7% більше відповідного показника минулого року.

Загальна сума доходів місцевих бюджетів за січень-липень становила 18065,1 млн. грн., що на 2301,9 млн. грн., або на 14,6% перевищує відповідний показник минулого року.

Загальна сума доходів зведеного бюджету України за січень-липень становила 38777,6 млн. грн., що на 5548 млн. грн., або на 16,7% більше відповідного показника минулого року.

За січень-липень поточного року мав місце профіцит загального фонду державного бюджету у сумі 935,2 млн. грн. проти запланованого дефіциту у сумі 1716,6 млн. гривень. [20]

Наріжним каменем бюджетного процесу кожного року є визначення державою основних напрямів бюджетної політики на цей період. Головне завдання цього етапу бюджетного процесу полягає в тому, щоб встановити та узгодити загальні засади та пріоритети розвитку системи державних фінансів країни у середньостроковій перспективі і, у відповідності до них, визначити основні принципи для складання Державного бюджету на наступний рік.

Ступінь ефективності та врівноваженості бюджетного процесу великою мірою залежить від двох факторів: по-перше, від того, наскільки стратегічними і спрямованими на реалістичність та довготермінову перспективу будуть прийняті бюджетні рішення та дії, а по-друге - від того, наскільки вони будуть узгоджені між законодавчою та виконавчою гілками влади. Парламентські слухання основних напрямів бюджетної політики є одним із ключових елементів бюджетного процесу, що дозволяють започаткувати новий бюджетний процес з урахуванням цих двох факторів. Урядовий проект Основних напрямів бюджетної політики, з одного боку, і парламентська реакція на цей документ, з іншого, повинні визначити позиції виконавчої та законодавчої влади стосовно майбутнього закону про бюджет, і дати своєчасний старт його розробці.

Підхід до організації щорічної дискусії з приводу напрямів бюджетної політики, закладений у діючому Бюджетному кодексі, був запроваджений в Україні зовсім недавно. Хоча необхідність нормативно-правового документу, який визначав би ці напрямки, було визнано давно, до 2001 року в Україні діяв дещо інший і досить нестандартний принцип побудови цієї дискусії. Згідно з Законом України "Про бюджетну систему України", був запроваджений інститут бюджетної резолюції, і на основі цього документу в 1995 році було створено першу бюджетну резолюцію України.

Головною особливістю підходу, що існував до 2001 року, було те, що відповідальність за створення та затвердження Бюджетної резолюції була закріплена не за урядом, а за Верховною Радою України, тобто перебувала цілком у "руках" законодавчої гілки влади. Такий принцип є досить нетиповим у порівнянні з бюджетними системами багатьох інших країн. Фактично, єдиною державою, де за створення Бюджетної резолюції відповідає парламент, а не уряд, є Сполучені Штати Америки.

Основні причини, з яких у більшості країн відповідальність за розробку напрямів Бюджетної політики на наступний фіскальний період покладено на уряд і з яких цю саму практику було вирішено втілити в Україні, такі:

У разі, якщо Бюджетну резолюцію приймає Парламент, а розроблювати та виконувати Бюджет доводиться уряду, результатом нерідко є відсутність можливості чітко визначити, яка з гілок влади несе відповідальність за відповідність між Бюджетною резолюцією та фактично складеним бюджетом. Багаторічний досвід пошуку оптимального вирішення цієї проблеми в інших країн зводиться до спільного висновку, що відповідати за розробку обох цих документів повинна одна гілка влади (хоч і у діалозі з іншою), причому у переважній більшості випадків вважається, що найбільший успіх приносить надання провідної ролі в цьому процесі Міністерству фінансів.

Надзвичайно важливу роль у розподілі обов'язків по створенню ключових бюджетних документів відіграє наявність у відповідної владної структури аналітичної, статистичної та технологічної бази та можливостей для створення документу такого масштабу. Складання основного фінансового документу року і пропозицій стосовно можливостей бюджетної політики на наступні періоди висуває значні технічні вимоги до розробників. Очевидно, що хоч і парламент, і Уряд, прагнуть розвинути якомога сильніші технічні та аналітичні можливості, за означенням саме на Кабінет Міністрів покладено відповідальність за технічну складову бюджетного процесу, в той час як ключовою функцією Парламенту є прийняття політичних рішень. Враховуючи наявність у уряду відносно більших технічних можливостей, видається більш доцільним доручати задачу створення проектів основних напрямів бюджетної політики, як і проекту бюджету, саме урядові.

25 травня поточного року на засіданні Кабінету Міністрів України були схвалені Основні напрями бюджетної політики на 2003 рік. Відповідно до положень Бюджетного кодексу, проект Основних напрямів бюджетної політики сформовано, виходячи з економічної і