Особливість функціонування банків полягає в тому, що більша частина їх збитків покривається поточними доходами. Тому у банків на відміну від підприємств платоспроможність забезпечується тільки частиною власного капіталу. Банк вважається платоспроможним, доки не витрачається акціонерний капітал.

Різниця між доходами і витратами комерційного банку складає його валовий прибуток. Показник валового прибутку (без урахування виплати податків і розподілення залишкового прибутку) дає характеристику ефективності діяльності комерційного банку.

В банківській практиці не існує якогось одного показника, який би характеризував рентабельність роботи банку. В загальноекономічному розумінні поняття рентабельність і прибутковість збігаються. Тому фактично необхідно розраховувати показник рентабельності банку. Цей показник абстрагований від системи оподаткування і може служити для міждержавного порівняння ефективності діяльності комерційних банків.

Для оцінки ефективності діяльності комерційного банку порівняно з другими суб'єктами економіки, доцільно використовувати такий показник, як відношення чистого прибутку до розміру сплаченого статутного фонду. Він дає можливість визначити ефективність і доцільність вкладання коштів в той чи інший банк, ступінь віддачі статутного фонду. Проте, статутний фонд, як багато інших показників, має на протязі року значні коливання. В зв'язку з цим буде більш правильним їх використання не на певну дату, а використання середніх за період значень.

Узагальнення результатів проведеного аналізу дозволить визначити сукупність факторів, що мають позитивний або негативний вплив, підготувати пропозиції щодо прийняття управлінських рішень, спрямованих на усунення збитків і поліпшення фінансового стану банків.

В сучасних умовах важливим напрямом удосконалення діяльності банківської системи, підвищення її стабільності є подальша розробка теорії і практики аналізу фінансового стану комерційних банків.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» з метою забезпечення економічних умов стійкого функціонування банківської системи та захисту інтересів вклад-ників і кредиторів комерційних банків Національний банк України встановлює для всіх комерційних банків 18 обов'язкових еконо-мічних нормативів, які можна відповідно згрупувати (рис. 1.1).

Дію зазначених економічних нормативів регламентує Інструкція № 10 «Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків». Вона побудована на основі вимог Базельського комітету за принципами, що згруповані за такими розділами:

передумови ефективного банківського нагляду;

ліцензування і структурування;

пруденційні вимоги і регулятивні заходи;

методи постійного банківського нагляду;

інформативні вимоги;

повноваження органів банківського нагляду;

міжнародна банківська справа.[11]

Економічні нормативи

Нормативи капіталу | Нормативи ліквідності | Нормативи ризику | Нормативи валютної позиції

Рис. 1.1. Обов'язкові економічні нормативи банківської діяльності

Контроль за дотриманням комерційними банками встановлених економічних нормативів здійснюється щоденно (за щоденними формами звітності) й щомісячно, (на підставі форм звітності за 1-ше число місяця).

Нормативи капіталу

Норматив капіталу банку (Н1)

Норматив капіталу банку (Н1) - це сума капіталу банку, яка складається з основного та додаткового капіталу за мінусом відвернень з урахуванням основних засобів. При розрахунку загальної суми капіталу, невідкоригованої на основні засоби (КІ), розмір додатко-вого капіталу не повинен перевищувати розмір основного капіталу. Сума невідкоригованого капіталу розраховується за формулою:

КІ=ОК+ДК-В,

де ОК – основний капітал

ДК – додатковий капітал

В – відвернення.

Загальний капітал банку розраховується за формулою:

К=КІ- (ОЗ-КІ),

де КІ – невід корегований капітал

ОЗ – основні засоби.

Норматив капіталу встановлюється для діючих і новоство-рюваних банків, зареєстрованих НБУ до 1 січня 1997 р., у сумі еквівалентній 1 млн. євро з поступовим нарощуванням до 5 млн. євро до 1 січня 2005 р.

У разі порушення комерційними банками нормативного розміру капіталу НБУ розглядає питання щодо відкликання таких пунктів ліцензії на виконання банківських операцій, як:

ведення валютних рахунків клієнтів;

здійснення неторговельних операцій банків;

встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками;

робота через кореспондентські рахунки Головного управління

НБУ або через кореспондентські рахунки уповноваженого банку;

здійснення операцій за міжнародними торговельними розрахунками;

операції з торгівлі іноземною валютою на внутрішньому валютному ринку;

відкриття філій на території України та представництв банку за межами України.

Для забезпечення реальної капіталізації банківської системи України залежно від розміру капітал банків поділяється на три категорії.

До першої категорії належать банки, які:

порушують, починаючи з 1 квітня 1998 року, норматив Н1;

порушили протягом кварталу хоча б один із нормативів Н3 або Н4 (за середньозваженою);

не дотримуються порядку і строків формування загального та спеціального резерву на відшкодування можливих втрат відповідно до положення «Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків».

До другої категорії належать банки, які:

не належать до першої категорії;

мають від'ємну різницю між сумою доходів і витрат у поточному кварталі.

До третьої категорії належать усі банки, що не входять до попередніх.

Категорія капіталу банку визначається щоквартально.

Комерційним банкам, відповідно до встановленої їм категорії капіталу, НБУ рекомендує такі обмеження:

1) банкам, капітал яких віднесено до категорії 1, не рекомендується у будь-якій формі проводити виплату дивідендів крім виплати дивідендів власними акціями, та викуповувати власні акції (частки учасників у статутному фонді);

2) банкам, капітал яких віднесено до категорії 2, НБУ рекомендує
обмежити виплату дивідендів, крім виплати дивідендів власними
акціями сумою, що не перевищує 50% нормативного капіталу;

3) банки, капітал яких віднесено до категорії 3, виплату дивідендів можуть проводити без обмежень.

Банкам, капітал яких належить до категорії 2 та 3, рекомен-дується проводити викуп власних акцій (часток учасників у статутному капіталі) тільки в межах зазначеного ліміту і тільки при умові, що такий викуп не призведе до порушення банком нормативу капіталу (Н1), нормативу платоспроможності (Нз) і достатності капіталу