Тема: Ефект заміщення і ефект доходу . Товар Гіф фена. Криві “доход - споживання” і криві Енгеля, їх івикористання. Криві “ціна - споживання” і виведення кривої попиту.

1. Криві "доход—споживання". Криві та закони Енгеля

Якщо ввести в модель споживацького вибору по-ложення про вибір між даним товаром та всіма інши-ми товарами, то це передусім позначиться на уявлен-ні про структуру витрат бюджету. У цьому випадку розширене бюджетне обмеження матиме такий вигляд:

(1)

Дещо інакше за цих умов буде тлумачитися й лінія бюджетних обмежень. Тепер на графіку, з од-ною боку, буде кількість товару X, яку може придбати споживач, виходячи з його доходу, а з іншого — витрати в грошовій формі на придбання всіх інших товарів (рис. 1). Точка перетину бюджетної лінії з віссю Y відповідатиме загальному рівню доходу споживача.

Нахил цієї лінії буде постійним (оскільки вона пряма) і дорівнюватиме тангенсу кута а:

(2)

Можна також побудувати криву байдужості для споживача з урахуванням нових припущень (рис. 2), Звертаємо увагу на те, що у цьому випадку цін-ність усіх інших товарів для споживача набуває гро-шового виразу.

Рис. 1. Лінія розширеного бюджетного обмеження

Рис. 2. Крива байдужості при виборі товару X з усієї маси товарів

Якщо припустити, що гранична корисність гро-шей для споживача залишається незмінною, то гра-нична норма заміщення у кожній точці кривої бай-дужості буде дорівнювати граничній корисності това-ру X, вираженій у грошовій формі (MUх). Тому нахил кривої байдужості збігатиметься з нахилом лінії бю-джетних обмежень у тій точці, де гранична корис-ність товару X, виражена у грошах, збігатиметься з ціною товару X. Інакше кажучи, рівновага споживача досягається за умови рівності цінності товару для нього та витрат на його придбання:

MUX = Рхи.(3)

За менших обсягів закупок гранична корисність товару буде більша, ніж ціна, що спонукає до збільшення кількості товару X. Якщо закупки виявляться більши-ми, ніж рівноважний обсяг, то ціна товару перевищить його корисність, що підштовхуватиме споживача до зменшення закупок. Рівновага буде тоді, коли гранич-на корисність, як максимальна сума грошей, від якої споживач хотів би відмовитися задля отримання до-даткової одиниці товару, зрівняється з його ціною.

Рішення споживача про придбання товару X у пев-них обсягах залежить не тільки від його уподобань та переваг, в й від рівня доходу. Якщо на графіку, де показані точки рівноваги споживача при різних рів-нях його доходу, провести лінію, що проходить через ці точки, то отримаємо праву "доход—споживання" (рис. 3). Ця крива показує, як кількість товару X, що споживається за певний час, змінюватиметься за-лежно від зміни доходу і тільки доходу.

Характер кривої "доход—споживання" буде зале-жати від оцінки товару споживачем. Нормальні то-вари — це такі товари, які людина споживає у біль-шій кількості, коли зростає її доход. Неякісні това-ри - це такі товари, споживання яких зменшується за умови зростання доходу споживача. Слід зазначи-ти, що належність товару до групи нормальних чи не-якісних залежить не стільки від його специфічних вла-стивостей, скільки від сприйняття цього товару спожи-вачем. Те, що для одного споживача буде нормальним товаром, інший оцінюватиме його як неякісний.

Крім того, оцінка товару змінюється залежно від доходів споживача. Так, при певному рівні доходу поїзд-ка до іншого міста на власному автомобілі буде сприй-матися як нормальний товар, і кількість таких поїздок збільшуватиметься із збільшенням доходів споживача. Проте, коли доходи зростуть до певного рівня, спожи-вач сприйматиме кількагодинну поїздку як неякісну, віддаватиме перевагу перельоту літаком, а тому поїздка на власному автомобілі перетвориться у неякісний товар.

Qx

Рис..3. Крива "доход—споживання"

Таким чином, для нормальних товарів крива "доход—споживання" матиме зростаючий характер, для неякісних — спадний.

Разом з тим, є група товарів, яка не належить ні до нормальних, ні до неякісних. Обсяги їх споживання не залежать від рівня доходу споживача. Це порівняно дешеві товари, які не мають ефективних субститутів. Малоймовірно, що хтось у разі зростання доходу збіль-шить чи зменшить споживання, наприклад, солі. Отже, крива "доход—споживання" для цієї групи товарів ма-тиме вигляд вертикальної прямої лінії (рис. 4).

Від кривої "доход—споживання" легко перейти до так званих кривих Енгеля. Ернст Енгель (1821 — 1896) — англійський економіст, який вивчав, як у XIX ст. характер споживання товарів і послуг змінювався залежно від доходу сім'ї. Крива Енгеля показує співвідношення між доходом і обсягом споживання певного товару при незмінності інших факторів, що впливають на попит (рис. 5).

Для більшості нормальних товарів крива Енгеля має зростаючий характер із затуханням, тобто певний при-ріст доходу спричинює менший приріст споживання товару X. Це насамперед пояснюється дією закону спадної граничної корисності. Однак для певної групи товарів крива Енгеля може зростати з прискоренням. До цієї групи належать предмети розкоші, споживання

Рис..4. Криві "доход—споживаний" для різних категорій

товарів: а — нормальний; б — неякісний; в — нейтральний

Рис. 5. Крива Енгеля

яких зростає швидше, ніж зростає доход споживача. Ці залежності були помічені й сформульовані Енгелем і ввійшли в економічну теорію як закони Енгеля:

1. При незмінних цінах на всі блага частка сімей-ного бюджету, що витрачається на продукти спожи-вання, має тенденцію до зменшення за умови зрос-тання доходів сім'ї.

2. Споживання освітніх, юридичних, медичних послуг і послуг, пов'язаних з відпочинком, має тен-денцію зростати швидше, ніж зростають доходи.

І хоча ці закономірності виявлені понад 100 років тому, в їхній справедливості легко переконатися, спо-стерігаючи наше сьогодення.

2. Криві "ціна—споживання" та виведення кривих попиту

Досліджуючи