Системність, комплексність аналізу виявляються також у необхідності дослідження будь-яких економічних процесів як спільності економічного і політичного, економічного і соціального. Зокрема, відрив політичного аспекту проблем господарської діяльності від економічного не може не призводити до прийняття волюнтаристських, економічно недоцільних рішень: найбільшою мірою це виявляється на макрорівні, але у масштабах підприємств (особливо державних) такі факти можуть мати і мають місце. Досить наочно вони виявляються через неадекватну цінову політику, створення штучних пільгових умов партнерства для “необхідних” юридичних і фізичних осіб, кон'юнктурний підхід до участі підприємства на ринку цінних паперів, ринку позикових капіталів тощо.

Водночас економічна ефективність роботи підприємства як головного об'єкта фінансово-економічного аналізу не може оцінюватися без урахування і визначення соціальної спрямованості діяльності підприємств та досягнутих результатів. Цей аспект проблеми, однак, не можна сприймати лише у межах розвитку на підприємстві об'єктів соціальної сфери — спрямування того чи іншого обсягу фінансових ресурсів на будівництво житла, утримання закладів охорони здоров'я, освіти, культури тощо. Таке розуміння соціального ефекту діяльності підприємств не є повним і вичерпним. Йдеться про такі соціальні “індикатори”, як вплив організації та результатів роботи підприємства на створення в колективах атмосфери творчості, здорового трудового суперництва, стимулювання участі кожного працівника в управлінні, у прийнятті господарських рішень тощо. Якщо при аналізі ці і подібні соціальні явища ігноруються, тобто виносяться за межі фінансово-господарської діяльності, визначення її ефективності набуває однобокого характеру.

2. У чому полягає суть якісних (абстрактно - логічних) та кількісних прийомів економічного аналізу?

Роль показників у комплексному аналізі, характеристика змісту підсистем. Взаємозв'язку між окремими підсистемами. Система показників як елемент методики аналізу.

Всі об'єкти АГД знаходять своє відображення в системі показників плану, обліку, звітності й інших джерел інформації.

Кожне економічне явище, кожен процес частіше визначається не одним, відособленим, а цілим комплексом взаємозалежних показників. Наприклад, ефективність використання основних засобів виробництва характеризують рівень фондовіддачі, фондомісткості, рентабельності, продуктивності праці і т.д. У зв'язку з цим вибір і обґрунтування системи показників для відображення економічних явищ і процесів (об'єктів дослідження) є важливим методологічним питанням в АГД. Від того, наскільки показники повно і точно відбивають сутність досліджуваних явищ, залежать результати аналізу.

Тому що в аналізі використовується велика кількість різноякісних показників, необхідні їхнє угруповання і систематизація. По своєму змісті показники поділяються на кількісні і якісні. До кількісних показників, відносяться, наприклад, обсяг виготовленої продукції, кількість працівників, площа посівів, поголів'я худоби і т.д. Якісні показники показують істотні особливості і властивості досліджуваних об'єктів. Прикладом якісних показників є продуктивність праці, собівартість, рентабельність, врожайність культур і ін.

Зміна кількісних показників обов'язково приводить до зміни якісних, і навпаки. Так, наприклад, ріст обсягу виробництва продукції веде до зниження собівартості. Ріст продуктивності праці забезпечує збільшення обсягу виробництва продукції.

Одні показники використовуються при аналізі діяльності всіх галузей національної економіки, інші — тільки в окремих галузях. За цією ознакою вони поділяються на загальні і специфічні. До загального відносяться показники валової продукції, продуктивності праці, прибутку, собівартості й ін. Прикладом специфічних показників для окремих галузей і підприємств можуть бути калорійність вугілля, вологість торфу, жирність молока, врожайність культур і т.д.

Показники, використовувані в АГД, по ступені синтезу поділяються також на узагальнюючі, приватні і допоміжні (непрямі). Перші з них застосовуються для узагальненої характеристики складних економічних явищ. Приватні показники відбивають окремі сторони, елементи досліджуваних явищ і процесів. Наприклад, що узагальнюють показниками продуктивності праці є середньорічне, середньоденне, годинне вироблення продукції одним працівником. До приватних показників продуктивності праці відносяться витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції визначеного чи виду кількість зробленої продукції за одиницю робочого часу. Допоміжні (непрямі) показники використовуються для більш повної характеристики того чи іншого об'єкта аналізу. Наприклад, кількість робочого часу, витраченого на одиницю виконаних робіт.

Аналітичні показники поділяються на абсолютні і відносні. Абсолютні показники виражаються в грошових, натуральних чи вимірниках через трудомісткість. Відносні показники показують співвідношення яких-небудь двох абсолютних показників. Вони визначаються у відсотках, чи коефіцієнтах індексах.

Абсолютні показники у свою чергу підрозділяються на натуральні, умовно-натуральні і вартісні. Натуральні показники виражають величину явища у фізичних одиницях виміру (маса, довжина, обсяг і т.д.). Умовно-натуральні показники застосовуються для узагальненої характеристики обсягів виробництва і реалізації продукції різноманітного асортименту (наприклад, умовні пари взуття у взуттєвій промисловості, тисячі умовних банок на консервних підприємствах, умовні кормові одиниці в