При вивченні причинно-наслідкових зв'язків показники поділяються на факторні і результативні.

Якщо той чи інший показник розглядається як результат впливу однієї чи декількох причин і виступає як об'єкт дослідження, то при вивченні взаємозв'язків він називається результативним.

Показники, що визначають поводження результативного показника і виступають як причини зміни його величини, називаються факторними.

По способу формирования различают показатели нормативные (нормы расхода сырья, материалов, топлива, энергии, нормы амортизации, цены и др.); плановые (данные планов экономического и социального развития предприятия, плановые задания внутрихозяйственным подразделениям); учетные (данные бухгалтерского, статистического, оперативного учета); отчетные (данные бухгалтерской, статистической и оперативной отчетности); аналитические (оценочные), которые исчисляются в ходе самого анализа для оценки результатов и эффективности работы предприятия.

Все показатели, которые используются в анализе, взаимосвязаны и взаимообусловлены. Это вытекает из реально существующих связей между экономическими явлениями, которые они описывают.

Комплексное изучение экономики предприятий предусматривает систематизацию показателей, потому что совокупность показателей, какой бы исчерпывающей она не была, без учета их взаимосвязи, соподчиненности не может дать настоящего представления об эффективности хозяйственной деятельности. Необходимо, чтобы конкретные данные о разных видах деятельности были органически увязаны между собой в единой комплексной системе.

Все показатели в зависимости от объекта анализа группируются в следующие подсистемы.

Система показателей комплексного АХД

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

Показатели, которые образуют подсистемы, можно разбить на входящие и выходящие, общие и частные. С помощью входящих и выходящих показателей осуществляется взаимосвязь подсистем. Выходящий показатель одной подсистемы является входящим для других подсистем.

Показатели исходных условий деятельности предприятия характеризуют:

а) наличие необходимых материальных и финансовых ресурсов для нормального функционирования предприятия и выполнения его производственной программы;

б) организационно-технический уровень предприятия, т.е. производственную структуру предприятия, структуру управления, уровень концентрации и специализации производства, продолжительность производственного цикла, техническую и энергетическую вооруженность труда, степень механизации и автоматизации, прогрессивность технологических процессов и т.д.;

в) уровень маркетинговой деятельности по изучению спроса на продукцию, ее конкурентоспособности, рынков сбыта, организации торговли, рекламы и т.д.

Показатели приведенной подсистемы оказывают влияние на все остальные показатели хозяйствования и в первую очередь на объем производства и реализацию продукции, ее качество, на степень использования производственных ресурсов (производительность труда, фондоотдачу, материалоотдачу), а также на другие показатели экономической эффективности: себестоимость, прибыль, рентабельность и т.д. Поэтому анализ хозяйственной деятельности рекомендуется начинать с изучения этой подсистемы.

Основными показателями подсистемы 2 являются фон-дорентабельность, фондоотдача, фондоемкость, среднегодовая стоимость основных средств производства, амортизация. Наряду с этими показателями большое значение имеют и другие, например выработка продукции за один машино-час, коэффициент использования наличного оборудования и т.д. От них зависит уровень фондоотдачи и фондорентабельности.

В подсистеме 3 основными показателями являются материалоемкость, материалоотдача, стоимость использованных предметов труда за анализируемый отрезок времени. Они тесно связаны с показателями подсистем 5, 6, 7, 8. От экономноПідсистема 4 містить у собі показники забезпеченості підприємства трудовими ресурсами, повноту використання фонду робочого часу, фонду заробітної плати, показники продуктивності праці, прибутку на один працівника і на карбованець заробітної плати й ін.

У п'ятий блок входять показники виробництва і реалізації продукції: обсяг валової, товарної і реалізованої продукції у вартісному, натуральному й умовно-натуральному вимірі, структура продукції, її якість, ритмічність виробництва, обсяг відвантаження і реалізації продукції, залишки готової продукції на складах. Вони дуже тісно зв'язані з показниками всіх наступних блоків.

Показники шостого блоку — це загальна сума витрат на виробництво і реалізацію продукції, у тому числі по елементах, статтям витрат, видам продукції, центрам відповідальності, а також витрати на карбованець продукції, собівартість окремих виробів і ін. Від рівня собівартості продукції безпосередньо залежать показники: прибуток підприємства, рівень рентабельності і т.д. (блок 7).

До останньої підсистеми (блок 8) відносяться показники, що характеризують наявність і структуру капіталу підприємства по складу його джерел і формам розміщення, ефективність і інтенсивність використання власних і позикових засобів, обсяг і ефективність інвестиційної діяльності. До цієї підсистеми відносяться також показники, що характеризують платоспроможність, кредитоспроможність і інвестиційну привабливість, ризик банкрутства, зону беззбитковості, фінансову стійкість підприємства й ін. Вони залежать від показників усіх попередніх підсистем і у свою чергу дуже впливають на показники організаційно-технічного рівня підприємства, обсяг виробництва продукції, ефективність використання матеріальних і трудових ресурсів.

Таким чином, усі показники господарської діяльності підприємства знаходяться в тісному зв'язку і залежності, яку необхідно враховувати в комплексному аналізі. Взаємозв'язок основних показників визначає послідовність виконання аналізу — від вивчення первинних показників до узагальнюючих. Така послідовність відповідає об'єктивній основі формування економічних показників.

Наприклад, щоб визначити плановий обсяг виробництва продукції, необхідно провести маркетингові дослідження ринків збуту, вивчити попит на продукцію, сформувати портфель замовлень. Треба знати також умови і можливості виробництва, його забезпеченість необхідними засобами в необхідних пропорціях і досягнутий рівень використання засобів праці, предметів праці і трудових ресурсів. Тільки тоді можна точно обґрунтувати обсяг виробництва продукції. Собівартість одиниці продукції можна розрахувати, знаючи витрати праці, матеріалів, сировини, суму амортизації й інші витрати, а також обсяг виробництва продукції. Фінансовий результат можна визначити після реалізації продукції шляхом