Екстенсивне зростання виробництва – найпростіший і історично первісний шлях розширеного відтворення. Він має свої достоїнства. Це – найбільш легкий шлях підвищення темпів господарського розвитку. З його допомогою відбувається швидке освоєння природних ресурсів, а також удається порівняно швидко чи скоротити ліквідувати безробіття, забезпечити велику зайнятість робочої сили.

Такий шлях збільшення виробництва має і серйозні недоліки. Йому властиві технічний застій, при якому кількісне збільшення випуску продукції не супроводжується техніко-економічним прогресом.

Оскільки випуск продукції підвищується в тій же мірі, у якій зростають величини використовуваних основних фондів, матеріальних ресурсів і чисельність працівників, то на незмінному рівні залишаються кількісні значення таких економічних показників, як фондовіддача, матеріалоємність і продуктивність праці.

Екстенсивне розширення виробництва припускає наявність у країні достатньої кількості трудових ресурсів і природних ресурсів, за рахунок яких можуть збільшуватися масштаби економіки. Однак при цьому неминуче погіршуються умови відтворення. Так, все більше старіє устаткування на діючих підприємствах. Через наростаюче виснаження невідтворених природних ресурсів приходиться витрачати усе більше праці і засобів виробництва для видобутку кожної тонни сировини і палива. У результаті економічний ріст в усе зростаючій мірі носить витратний характер.

Довгострокова орієнтація на переважно екстенсивний шлях росту випуску продукції призводить до тупикових ситуацій.

Наприклад, у 80-х роках у СРСР ускладнилася демографічна ситуація: низька народжуваність при порівняно високій смертності, майже наполовину знизився приріст трудових ресурсів. Країна стала перед проблемою: як збільшувати випуск продукції без усякого приросту трудових ресурсів?

Перераховані проблеми наочно показують, що екстенсивний шлях економічного росту давно вичерпав себе. Він неминуче вів до загального упадку виробництва. Виходом з такої ситуації є інтенсифікація відтворення.

Перебороти витратний характер розвитку заважає відставання країни від середнього у світовій практиці рівня використання сировинних ресурсів. До цьому потрібно додати велику відсталість технологій, зношеність виробничого устаткування, недостатню кваліфікацію багатьох працівників. За 1986-1990 р. знос виробничих основних фондів зріс з 38 % до 41 %. Фактично терміни служби промислового устаткування вдвічі перевищують нормативні.

2.2 Інтенсивний тип економічного росту

Більш складний тип економічного росту – інтенсивний (фр. Intensif – напруга). Цей тип економічного росту характеризується збільшенням масштабів випуску продукції, що ґрунтується на широкому використанні більш ефективних і якісно зроблених факторів виробництва. Ріст масштабів виробництва, як правило, забезпечується за рахунок застосування техніки, передових технологій, досягнень науки, економних ресурсів, підвищення кваліфікації працівників. За рахунок цих факторів досягається підвищення якості продукції, ріст продуктивності праці, ресурсозбереження і так далі.

Головна відмітна ознака цього типу економічного росту – підвищення ефективності виробничих факторів на базі технічного прогресу.

При даному типі розширеного відтворення з'являється новий фактор економічного росту – підвищення ефективності всіх традиційних факторів. У силу цього виробнича функція має таке вираження:

Y=AF(K,L,N)

Де А – це сукупна продуктивність факторів.

З формули видно: якщо величина витрат виробничих факторів не міняється, а їхня сукупна продуктивність А збільшується на 1 %, те обсяг виробництва зростає також на 1 %.

Інтенсивно розширене виробництво має ряд особливостей. Воно більш прогресивне, оскільки вирішальну роль у підйомі ефективності речовинних умов виробництва починає грати новий «двигун» – досягнення науки і техніки. У зв'язку з цим у масштабі суспільства розвивається виробництво науково-технічної інформації, що, у кінцевому рахунку, втілюється в ефективніші засоби виробництва. Одночасно підвищується культурно-технічний рівень працівників.

При інтенсивному збільшенні виробництва краще вирішуються перешкоди економічного росту, породжені відомою обмеженістю природних ресурсів. Найбільш вигідним фактором розширення виробництва стає ресурсозбереження. Наприклад, щоб зберегти 1т умовного палива шляхом застосування нової технології, потрібно в 3 –4 рази менше витрат у порівнянні з витратами на видобуток такого ж обсягу палива.

Тим часом інтенсифікація пов'язана з глибокою прогресивною перебудовою структури народного господарства, широкою підготовкою кадрів ініціативних і високопрофесійних працівників. Особливості інтенсивного типу розширеного відтворення полягають у тому, що при ньому неможливі дуже високі темпи економічного росту. Разом з тим науково-технічний прогрес може викликати безробіття, що підсилюється в регіонах країни з надлишком робочої сили.

У залежності від тих чи інших напрямків економії виробничих ресурсів розрізняють кілька видів інтенсифікації: працезберігаюча, капіталозберігаюча, глобальна.

Працезберігаючий вид інтенсифікації припускає, що нова техніка витісняє з виробництва робочу силу. У цьому випадку швидкість росту випуску продукції випереджає темпи зміни чисельності працівників. Такий процес у широких масштабах відбувався в результаті першої промислової революції, на індустріальній стадії виробництва.

Капіталозберігаючий вид інтенсифікації: завдяки застосуванню більш ефективних машин і устаткування, сировини і матеріалів досягається ощадлива витрата засобів виробництва. Ці зміни в найбільшій мері стали виявлятися на початковому етапі НТР, коли широко освоювалися високопродуктивне автоматичне устаткування, яке здешевлювало продукцію, а також досягнення хімії полімерів і інші високоефективні речовинні фактори виробництва.

Нарешті, всебічна (глобальна) інтенсифікація – це такий напрямок економічного прогресу, при якому використовуються всі зазначені форми ресурсозбереження. Тоді заощаджуються і трудові, і речовинні умови виробництва. Даний вид інтенсифікації практично впроваджується в умовах сучасного етапу НТР і високих технологій.

Всебічна інтенсифікація веде до якісного відновлення всього процесу розширеного виробництва.

В індустріально розвитих країнах не можна знайти в чистому виді перший чи другий тип економічного росту: вони сполучаються в якомусь співвідношенні.

3. Особливості економічного росту в Україні

Як вже було сказано у вступі українська економіка за період пострадянської незалежності пережила широкомасштабний спад, який продовжувався до кінця 1999 року і лише останні три повні роки демонструє неабияке зростання. Не важко підрахувати, що зростання ВВП в Україні у порівняних цінах навіть значними темпами є недостатнім щоб порівнювати рівень життя українського народу на початку незалежності. Це