З моменту закінчення Громадянської війни Сполучені Штати стали переживати найбільший бум ділової активності і підприємництва, що став невід'ємною частиною всього життя США. Усе це привело до того, що до кінця XIX століття США перетворилися в найрозвиненішу індустріальну країну світу.

2. Теорія й практика меркантилізму.

Яке він мав значення для різних країн в період формування буржуазних виробничих відносин? Наведіть приклади й дайте порівняльну характеристику за різними країнами.

Меркантилізм (від італійського слова “мерканте” – купець) став першою школою економічної науки. Він був розповсюджений в економічній думці багатьох країн до кінця ХVЙЙ ст.

Меркантилісти представляли інтереси торгівельного капіталу. Його представники практично вирішували проблеми первісного накопичування.

Однією з найголовніших рис меркантилізму було ототожнення багатства з золотом і сріблом. Меркантилісти вважали, що золото і срібло за своєю природою є грошима. Це невірно, оскільки природа не створює грошей, так само як банкірів і вексельного курсу.

Джерелом багатства меркантилісти вважали зовнішню торгівлю. Таке тлумачення не було випадковим. Воно було важливою ланкою усій концепції меркантилістів.

Оскільки меркантилісти бачили джерело національного багатства в зовнішній торгівлі і прибутку від відчуження, вони піклувалися про активний зовнішньоторговий баланс. Його здійснення, як і в цілому накопичення грошових коштів, пов’язувалося з активною діяльністю держави, система адміністративних заходів і економічної політики якої повинна була сприяти притоку до країни золота і срібла. Для здійснення цієї задачі меркантилісти висунули цілу систему заходів, рекомендованих королівській владі, котра повинна була втручатися в економічне життя, сприяти активній зовнішній торгівлі.

В своєму розвитку меркантилізм пройшов дві стадії. Перша – ранній меркантилізм (ХVЙ ст.), пов’язаний з утвердженням монетарної системи (монетаризм). Друга – розвинений меркантилізм, що отримав назву мануфактурної системи (ХVЙЙ ст.).

Для монетарної системи притаманна концепція грошового балансу. Її визначним представником був Уїльям Стаффорд (Англія). Згідно з цією концепцією задача накопичення грошових коштів в країні розв’язувалась, головним чином адміністративними заходами, забезпечуючи жорстку регламентацію грошового обігу, зовнішньої торгівлі. Монетаристи, розглядаючи золото як абсолютну форму багатства, шукали шляхи притоку його з-за кордону і утримування всередині країни.

Перехід до мануфактурної системи не призвів до зміни основних догм меркантилістської концепції, однак призвів до істотних змін в засобах накопичення. Зрілий меркантилізм представляв більш розвинену економіку, що і відбилося на економічній доктрині. Найбільш відомим її виразником був англійський економіст Томас Мен. У Франції розвинений меркантилізм був представлений кольберизмом. В Італії концепцію торгового балансу пропагував Антоніо Серра.

Як і монетаристи, представники мануфактурної системи ототожнювали багатство націй з золотом і єдиним його джерелом вважали зовнішню торгівлю. Вони були переконані у всемогутності грошей. За словами Колумба, золото – дивна річ! Хто має його, той володар всього, чого забажає. Золото може навіть душам відкривати дорогу до раю.

Представники розвиненого меркантилізму в значній мірі подолали ілюзії монетаристів. Їхня економічна теорія більш обґрунтована. Замість адміністративних методів накопичення, значення яких впало, на перший план висуваються економічні методи. Меркантилісти відмовились від заборони вивозу золота за кордон, від жорсткої регламентації грошового обігу. Вони визначають заходи для стимулювання зовнішньої торгівлі, котра повинна була забезпечувати постійний приток золота в країну. Основним правилом зовнішньої торгівлі вважалося перевищення вивезення над ввезенням. Щоб забезпечити його реалізацію, меркантилісти піклувалися про розвиток мануфактурного виробництва, внутрішньої торгівлі, зростанні не лише експорту, але й імпорту товарів, закупівлю сировини за кордоном, раціональне використання грошей. Зростання мануфактурного виробництва і активізація економічних методів накопичення не виключали адміністративного впливу з боку держави, хоча характер такої взаємодії змінювався. У відповідності з концепцією торгового балансу проводилася економічна політика протекціонізму в інтересах власних мануфактуристів і купецтва. Підтримувалась заборона на вивезення сировини, обмежувалося ввезення ряду товарів, встановлювалися високі ввізні мита і т.д. Меркантилісти вимагали, щоб королівська влада заохочувала розвиток національної промисловості і торгівлі, виробництво товарів на експорт, підтримувала високі мита, будувала і укріплювала флот, розширювала зовнішню експансію.

Меркантилізм в окремих країнах мав свої особливості. Його розвиток був пов’язаний з рівнем зрілості капіталістичних виробничих відносин, що визначало і практичні результати національних меркантилістських теорій.

Найбільшого розвитку меркантилізм досяг в Англії. Ранню його стадію представляв Уїльям Стаффорд, автор книги “Критичний виклад деяких скарг наших співвітчизників” (1581). Розвиваючи концепцію монетаризму, Стаффорд висловив занепокоєння з приводу відпливу грошей за кордон. Задачу накопичення грошових багатств він пропонував вирішувати в основному адміністративними засобами, вимагаючи від держави заборони вивозу монет та обмеження імпорту. Стаффорд висловився за розширення переробки англійської вовни, виробництва тканин.

Прикладом практичного застосування ідей меркантилізму в Англії можуть слугувати прийняті у ХV-ХVI ст. ст. так звані “закони про витрачання”, які зобов'язували іноземних купців витрачати виручку за свої товари на купівлю англійських. На протязі двох сторіч (1651-1849) меркантилізм був офіційною політикою держави (діяв “Навігаційний акт” Кромвеля).

Зрілий меркантилізм представлений в Англії працями Томаса Мена (1571-1641). Класичний представник