для того, щоб фірма могла продовжувати свою діяльність.
2. Зниження витрат. Ця категорія проектів включає витрати на заміщення діючого, але застарілого устаткування, удосконалювання діючих технологій. Ціль таких проектів складається в зниженні витрат праці, матеріалів, електроенергії й інших факторів виробництва.
3. Розширення виробництва існуючої продукції чи ринків. Сюди включаються витрати на те, щоб збільшити випуск існуючої продукції чи розширити виходи її на ринки. Такі проекти більш комплексні, оскільки вони вимагають точної оцінки майбутнього попиту на ринках продукції фірми. Помилки тут більш ймовірні, тому потрібний ще більш детальний аналіз, а остаточне рішення приймається на найвищому рівні усередині фірми.
4. Розширення за рахунок випуску нової продукції чи завоювання нових ринків. Існують витрати, необхідні для виробництва нової продукції чи для поширення продукції фірми в неохоплені ще географічні зони. Такі проекти включають стратегічні рішення, що можуть змінити фундаментальну природу самого цього бізнесу, вони звичайно вимагають великих витрат протягом тривалих періодів і дуже докладного аналізу. Остаточне рішення про нову продукцію чи ринки звичайно приймається радою директорів як частина стратегічного плану. Злиття і придбання часто аналізуються як частина аналізу ефективності намічуваних капіталовкладень і використовуються для виконання стратегічного плану.
5. Проекти безпеки та захисту навколишнього середовища. У цю категорію попадають витрати на виконання урядових указівок, трудових угод чи умов страхової політики. Такі витрати часто називаються примусовими (обов'язковими).
6. Інші.
Ступінь відповідальності за прийняття інвестиційного проекту в рамках того чи іншого напрямку різна. Вимагаються відносно прості розрахунки і кілька підтверджуючих документів для рішень про заміщення, особливо для підприємств, що приносять прибуток. Більш докладний аналіз потрібний для проектів заміщення зі зниженням витрат, для розширення існуючих продуктових ліній і особливо для інвестицій у нову продукцію чи регіони. Крім того, у межах кожної категорії проекти розбиваються по величині витрат: чим більші інвестиції, тим більш докладнішим повинен бути аналіз і тем вищий рівень посадових осіб, що санкціонують ці витрати.
Нерідко рішення повинні прийматися в умовах, коли мається ряд альтернативних чи взаємно незалежних проектів. У цьому випадку необхідно зробити вибір одного чи декількох проектів, ґрунтуючись на якихось критеріях. При оцінці представлених керівництву інвестиційних варіантів важливо розуміти можливий взаємозв'язок між окремими парами інвестиційних пропозицій. Будь-яка окремо взята інвестиційна пропозиція може економічно залежати від іншої інвестиційної пропозиції. - Дедіков О.І. Інвестиції та їх роль у формуванні економічних пропорцій: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.02.01 / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 1996, - С.11
Інвестиційна пропозиція вважається економічно незалежною (economically independent) від іншої інвестиційної пропозиції, якщо грошові потоки (чи, у більш загальному випадку, витрати і доходи), очікувані від першого проекту, не зміняться незалежно від того, чи буде здійснений другий проект.
Якщо рішення про прийняття чи відхиленні іншого проекту впливає на грошові потоки від першого проекту, то говорять, що перший проект економічно залежний від другого. Очевидно, що, якщо перший проект залежить від другого, то варто серйозно подумати, чи приймати рішення по першому проекту окремо від рішення по другому проекту.
Класифікацію відношення залежності можна поглибити. Якщо рішення здійснити другий проект збільшить очікувані доходи від першого (чи зменшить витрати на здійснення першого без зміни доходів), то говорять, що другий проект є доповнюючим (complement) стосовно першого.
Якщо рішення почати другий інвестиційний проект зменшить очікувані доходи від першого (чи збільшить витрати на здійснення першого без зміни доходів), то говорять, що другий проект є замінюючим для першого, чи субститутом (substitute) першого інвестиційного проекту.
Якщо потенційні прибутки від першого інвестиційного проекту цілком зійдуть на ні, якщо буде прийнятий другий проект, чи технічно неможливо здійснити перший проект за умови прийняття другого, два цих інвестиційних проекти називаються взаємовиключними (mutually exclusive).
2.2. Процес аналізу ефективності капіталовкладень
Аналіз ефективності намічуваних капіталовкладень — це процес аналізу потенційних витрат на фінансування активів і рішень, чи потрібно фірмі робити такі капіталовкладення.
Процес аналізу ефективності намічуваних капіталовкладень вимагає, щоб фірма:
визначила витрати проекту;
оцінила очікувані потоки коштів від проекту і ризиковість цих потоків коштів;
визначила відповідну вартість капіталу, по якій дисконтуються потоки коштів;
визначила дисконтовану вартість очікуваних потоків коштів і цього проекту.
При цьому використовуються наступні критерії прийняття інвестиційних рішень - Забелин П.В., Моисеева Н.К. Основы стратегического управления. Учебное пособие. М. 1997. – С. 84:
критерії, що дозволяють оцінити реальність проекту:
нормативні критерії (правові) тобто норми національного, міжнародного права, вимоги стандартів, конвенцій, патентоспроможності й ін.;
ресурсні критерії (науково-технічні, технологічні, виробничі критерії, обсяг і джерела фінансових ресурсів).
кількісні критерії, що дозволяють оцінити доцільність реалізації проекту:
відповідність мети проекту на тривалу перспективу цілям розвитку ділового середовища;
ризики і фінансові наслідки ( чи ведуть вони до збільшення інвестиційних витрат чи зниженню очікуваного обсягу виробництва, або ціни продажу);
ступінь стійкості проекту;
імовірність проектування сценарію і стан ділового середовища.
фінансово-економічні критерії, що дозволяють вибрати ті проекти, реалізація яких доцільна (критерії прийнятності).
вартість проекту;
чиста поточна вартість;
прибуток;
рентабельність;
внутрішня норма прибутку;
період окупності;
чутливість прибутку до терміну планування, до змін у ділового середовища, до помилки в оцінці даних.
Прийняття інвестиційного рішення вимагає спільної роботи багатьох людей з різною кваліфікацією і різними поглядами на інвестиції.
Правила прийняття інвестиційних рішень:
інвестувати кошти в виробництво чи цінні папери має сенс тільки, якщо можна дістати чистий прибуток вище, ніж від збереження грошей у банку;
інвестувати кошти має сенс, тільки якщо рентабельність інвестиції перевищує темпи росту інфляції;
інвестувати має сенс тільки в найбільш рентабельні з врахуванням дисконтування проекти.
Таким чином, рішення про інвестування проекту приймається, якщо він задовольняє наступні критерії:
дешевина проекту;
мінімізація