2 | 70000 | 0,91 | 63492

3 | 75000 | 0,86 | 64788

Разом | 161613

F | 1 | 200000 | 150000 | 0,95 | 142857 | 278890

2 | 180000 | 0,91 | 163265

3 | 200000 | 0,86 | 172768

Разом | 478890

G | 1 | 100000 | 70000 | 0,95 | 66667 | 112439

2 | 75000 | 0,91 | 68027

3 | 90000 | 0,86 | 77745

Разом | 212439

Тепер на підставі отриманих даних складемо таблицю:

Просторова оптимізація інвестиційних проектів

Комбінація

проектів | Сумарні інвестиції | Сумарний NPV | Ранжирування проектів

B+C | 150 000 | 201 809 | 1

B+D | 150 000 | 188 192 | 2

C+G | 150 000 | 170 926 | 3

D+G | 150 000 | 157 310 | 4

C+E | 150 000 | 120 100 | 5

D+E | 150 000 | 106 484 | 6

C+D | 100 000 | 103 358 | 7

B+G | 200 000 | 255 761 | 8

B+E | 200 000 | 204 935 | 9

C+F | 250 000 | 337 377 | 10

D+F | 250 000 | 323 761 | 11

B+F | 300 000 | 422 211 | 12

E+F | 300 000 | 340 503 | 13

E+G | 300 000 | 174 052 | 14

F+G | 300 000 | 112 439 | 15

A+C | 350 000 | 326 828 | 16

A+D | 350 000 | 313 211 | 17

A+B | 400 000 | 411 662 | 18

A+G | 400 000 | 380 780 | 19

A+E | 400 000 | 329 954 | 20

A+F | 500 000 | 547 230 | 21

Тепер, за умовами просторової оптимізації вибираємом оптимальний комбінований проект за умови, що сумарна величина інвестицій по цих проектах не повинна перевищувати величину обмежених інвестиційних ресурсів, що в нашому випадку дорівнює 150 000 грн. Але сумарний чистий приведений ефект прагне до максимуму. Таким комбінованим інвестиційним проектом є проект В+С, його сумарні інвестиції складають 150 000 грн., сумарний NPV = 201 809 грн. – максимальний із всіх 6-ти комбінованих проектів, що відповідають умовам просторової оптимізації інвестиційних проектів.

Висновок

Застосування будь-яких, навіть самих витончених, методів не забезпечить повної передбачуваності кінцевого результату, основною метою є зіставлення запропонованих до розгляду інвестиційних проектів на основі уніфікованого підходу з використанням по можливості об'єктивних показників, і таких що переперевіряються, і складання більш ефективного і менш ризикованого інвестиційного портфеля.

Для цього доцільно застосовувати в першу чергу динамічні методи, засновані переважно на дисконтуванні, що утворюються в ході реалізації проекту грошових потоків. Застосування дисконтування дозволяє відбити основний принцип "завтрашні гроші дешевше сьогоднішніх" і врахувати тим самим можливість альтернативних вкладень по ставці дисконту. Загальна схема всіх динамічних методів оцінки ефективності в принципі однакова і ґрунтується на прогнозуванні позитивних і негативних грошових потоках (грубо говорячи, витрат і доходів, зв'язаних з реалізацією проекту) на плановий період і зіставленні отриманого сальдо грошових потоків, дисконтованого по відповідній ставці, з інвестиційними витратами. А заходи щодо оцінки ризику інвестування і застосування методів обліку невизначеності у фінансових розрахунках, що дозволяють зменшити вплив невірних прогнозів на кінцевий результат і тим самим збільшити імовірність правильного рішення, можуть істотно підвищити обґрунтованість і коректність результатів аналізу.

Аналіз розвитку і поширення динамічних методів визначення ефективності інвестицій доводить необхідність і можливість їхнього застосування для оцінки інвестиційних проектів. У високорозвинених індустріальних країнах ледве більше 30 років тому відношення до цих методів оцінки ефективності було приблизно таким же, як у наш час в Українії: у 1964 р. у США тільки 16% обстежених підприємств застосовували при інвестиційному аналізі динамічні методи розрахунків. До середини 80-х років ця частка піднялася до 86%. У країнах Центральної Європи (ФРН, Австрія, Швейцарія) у 1989 р. більш 88% опитаних підприємств застосовували для оцінки ефективності інвестицій динамічні методи розрахунків. При цьому варто врахувати, що у всіх випадках досліджувалися промислові підприємства, що найчастіше проводять інвестиції внаслідок технічної необхідності. Тим більше важливий динамічний аналіз інвестиційних проектів у діяльності фінансового інституту, орієнтованого на одержання прибутку й альтернативної можливості вкладення коштів.

У реальній ситуації проблема вибору проектів може бути дуже непростою. Не випадково численні дослідження й узагальнення практики прийняття рішень в області інвестиційної політики на Заході показали, що переважна більшість компаній, по-перше, розраховує кілька критеріїв і, по-друге, використовує отримані кількісні оцінки не як керівництво до дії, а як інформацію до міркування. Тому варто підкреслити, що методи кількісних оцінок не повинні бути самоціллю, так само як їхня складність не може бути гарантом безумовної правильності рішень, прийнятих з їх допомогою.

Для даного підприємства можна підвести такий підсумок:

З першої групи проектів економічно найвигіднішим є третій варіант, з другої групи – перший варіант (продаж в роздріб), з третьої групи проектів за наявності обмежених матеріальних ресурсів найкращими є В+С варіант. Однак варто було б зазанчити, що це лише інформація для роздумів, остаточне рішення повинно прийматися, гарно зваживши всі наявні фактори.

Література