простим співвідношенням один до одному, як це мається на увазі припущенням, що “більший обсяг виробництва вимагає більшої робочої сили”. Ситуація, що має місце в дійсності, може бути описана відповідно до емпірично встановленого співвідношення: при кожнім збільшенні реального обсягу виробництва на 2% понад свій природний рівень норма безробіття має тенденцію знижуватися на один процентний пункт, а при зниженні реального обсягу виробництва на кожні 2% нижче свого природного рівня виявляється тенденція росту норми безробіття на один процентний пункт. Це співвідношення відоме як закон Оукена, по імені Артура Оукена, що, будучи членом Комітету Економічних Радників при президенті Дж. Ф. Кеннеді, сформулював дане правило.
Припустимо, наприклад, що природний рівень реального обсягу виробництва складає 1 трильйон доларів, що відповідає значенню природної норми безробіття 6%. Тоді зниження реального обсягу виробництва на 4% —до 960 млрд. доларів — викликало би тенденцію росту норми безробіття до 8%. Аналогічно, збільшення реального національного продукту на 2%, з 1 трлн. до 1,02 трлн. доларів, стимулювало б зниження норми безробіття на один процентний пункт нижче її природного значення, тобто до 5%. Чим можна пояснити попереднє співвідношення 2:1 між відхиленнями реального обсягу виробництва від свого' природного рівня і супровідними їхніми коливаннями норми безробіття щодо свого природного значення? Чому, збільшуючи реальний обсяг виробництва на 1 %, ми не доможемося зниження норми безробіття на один процентний пункт? Як нам представляється, існують дві основні причини, що дозволяють прояснити ситуацію.
По-перше, наймання і звільнення працівників є дорогою процедурою. Фірми, що прибігають до наймання додаткової робочої сили, змушені брати на себе витрати, зв'язані з залученням кандидатів, а потім з добором найбільш придатних з них. Крім того, можливо, що знову прийняті працівники будуть нездатні трудитися з повною продуктивністю доти, поки вони не пройдуть період навчання на робочому місці. Фірми, що звільняють робітників, також несуть витрати. Відповідно до вимог стандартних контрактів звільнення працівника повинне супроводжуватися виплатою йому вихідної допомоги. Відповідно до діючого в США законодавству, підприємці, що зробили масові звільнення, зобов'язані виплатити значні суми у федеральні страхові фонди і відповідні фонди штатів. Спосіб скорочення цих витрат простий — у періоди спаду ділової активності фірми виявляють схильність “накопичувати” праця шляхом скорочення тривалості робочого часу, намагаючись всіляко уникати масових звільнень. Більш того, у періоди підйому ділової активності підприємці ясно усвідомлюють, що дешевше не займатися пошуком додаткової робочої сили, а використовувати наявних у їхньому розпорядженні працівників більш інтенсивно, навіть якщо рівень оплати їхньої праці в цьому випадку підвищиться в 1,5 рази.
Але нагромадження праці не є єдиною причиною, що пояснює кількісні співвідношення закону Оукена. Інший аспект розглянутої проблеми — це техніка розрахунку показника норми безробіття. Як ми вже знаємо, норма безробіття являє собою відношення кількості безробітних до загальної чисельності робочої сили, зайнятої в цивільному секторі економіки (без обліку В). У періоди підйому ділової активності і супутньої інтенсифікації процесу створення нових робочих місць, більшість незайнятих знаходять своє місце; поряд з цим цілий ряд облич, що раніше припинила пошуки роботи, поповнюють ряди офіційно зареєстрованих безробітних, сподіваючись використовувати свій шанс. Таким чином, у міру виробництва збільшення кількості зайнятих супроводжується деяким ростом загальної чисельності робочої сили. Цілком імовірно, що ріст кількості робочих місць на 1 % буде зв'язаний зі зниженням норми безробіття менш, ніж на один процентний пункт.
Закон А. Оукена: якщо рівень фактичного безробіття перевищує рівень природного безробіття на 1 %, те відставання фактичного обсягу національного виробництва від потенційного складе в %.
, де
У, У* - обсяг національного виробництва потенційний і фактичний відповідно,
И, И* - фактичний і природний рівень безробіття відповідно,
в – параметр Оукена. Його значення змінюється в межах від 0 до 3.
2. Задача № 2.
Припустимо, що національне виробництво складеться з двох товарів: Х (споживчий товар), У (засіб виробництва). В потовому році було виготовлено 500 одиниць X (ціна за одиницю 4 у.г.о.) та 120 одиниць Y (ціна за одиницю 10 у.г.о.) До кінця року 30 машин (товар Y) повинні бути замінені, новими.
Розрахуйте:
а)ВВП,
б)ЧНП,
в) Обсяг споживання (С);
г) Обсяг валових інвестицій (I);
д) Обсяг чистих інвестицій (Im).
Обсяг споживання:
С = 4*500 = 2000 у.г.о.
Обсяг валових інвестицій:
І = 120*10 + 30*10 = 1500 у.г.о.
Обсяг чистих інвестицій:
Іm = 120*10 = 1200 у.г.о.
ВВП = С+І+G+Xn, де
G – державні закупки товарів та послуг;
Xn – чистий експорт товарів за рубіж.
ВВП = 2000+1500 = 3500 у.г.о.
ЧНП = ВВП – Амортизація = 3500 – 300 = 3200 у.г.о.