Норматив достатності капіталу (Н4) обчислюється за формулою:

Нормативне значення повинно бути не менше 4%. В нашому випадку він становить майже 10 відсотків. Це свідчить про те, що капіталу банку більше, ніж достатньо.

Норматив миттєвої ліквідності (Н5).

Розраховується як відношення суми коштів на кореспондентському рахунку (Ккр) та в касі (Ка) до поточних рахунків (Пр) за формулою:

де Ккр – кошти на кореспондентському рахунку;

Ка – кошти в касі;

Пр – поточні рахунки.

Нормативне значення цього нормативу повинно бути не менше 20%.

Норматив миттєвої ліквідності характеризує спроможність банку щоденно розрахуватися за своїми зобов’язаннями.

Норматив загальної ліквідності (Н6).

Розраховується як співвідношення загальних активів (А) і загальних зобов’язань банку (З) за формулою:

Нормативне значення нормативу Н6 повинно бути не менше 100%.

А в нашому випадку він становить 119%.

Норматив співвідношення високоліквідних активів і робочих активів банку (Н7).

Він характеризує питому вагу високоліквідних активів (Ва) у робочих активах (Ра) і розраховується за формулою:

Нормативне значення повинно бути не менше 20%.

Як бачимо банк не дотримує цього нормативу.

ВИСНОВКИ

В результаті виконання роботи можна зробити ряд висновків.

По-перше, складовими частинами загального грошового обороту країни є безготівково-грошовий обіг (сукупність платежів, що здійснюються готівкою і переважно пов'язані з доходами та витратами населення) та безготівково-грошовий обіг (рух коштів без використання готівкових грошових знаків шляхом перерахування сум за рахунками в банках чи зарахування взаємних вимог). В рамках безготівково-грошового обігу безготівкові розрахунки здійснюються платіжними дорученнями, платіжними вимогами-дорученнями, меморіальними ордерами, розрахунковими чеками, акредитивами тощо.

По-друге, з курсом на європейську інтеграцію та все більшу відкритість української економіки все більшого розмаху набирають міжнародні операції комерційних банків України. Міжнародний бізнес здійснюється в межах міжнародної валютної системи, яка охоплює національні валютні системи, а також їх зв’язки із зовнішніми валютними ринками. Згідно національного законодавства під валютними операціями слід розуміти операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України. До таких операцій відносяться:

операції, пов’язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;

операції, пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

У світовій практиці в даний час активно використовуються такі форми міжнародних розрахунків як банківський переказ, акредитив і інкасо. Найбільше часто використовуваною формою міжнародних розрахунків за рубежем є акредитив, хоча на Україні розповсюджений банківський переказ, використання ж інкасо відійшло на другий план. Це обумовлено тим, що великі фірми, організації, корпорації, маючи багаторічний досвід роботи з закордонними партнерами, довіряють один одному, тому що, кожна велика фірма намагається закріпити репутацію платоспроможності на світовому ринку.

Необхідно зазначити, що в Україні склалася винятково складні умови для кредитної діяльності банків, які зумовлюються специфічними умовами перехідної економіки, недосконалістю та непослідовністю податкової та державної політики. Як наслідок, діяльність позичальника дає важкопрогнозованою не лише в довготривалому а й в короткотривалому періоді. Через це банкам України приходиться застосовувати комплексний підхід при оцінюванні кредитоспроможності позичальника. Національним Банком України встановлені мінімальні вимоги щодо оцінки кредитоспроможності позичальника. Комерційним банкам надано право самостійно встановлювати методику оцінки фінансового стану позичальника.

Проте в багатьох банка внутрішні Положення “Про оцінку кредитоспроможності позичальника” просто копіюють норми встановлені Національним банком. Це, на жаль, стосується і досліджуваного банку “Індекс-Банк”. Методика, застосовувані в банку має свої переваги і недоліки До переваг слід віднести:

можливість автоматизації значної частини роботи;

доступність джерел інформації для оцінки (основна інформація, необхідна для оцінки, міститься в Балансі, та Формі №2 фінансової звітності підприємств;

врахування цілого комплексу економічних показників діяльності позичальника (методика враховує вісім груп показників, які стосуються фінансового стану позичальника).

До головного недоліку слід віднести, те, що застосовувана методика є “абсолютною”, тобто вона не дозволяє диференціювати цілий ряд показників в порівнянні з середнім значенням по регіону де працює банк. До таких показників відносяться всі показники, які оцінюються в динаміці і в меншій мірі всі показники. Через це однакову кількість балів (і відповідно однаковий клас) можуть набрати підприємства, які суттєво відрізняються по темпах економічного розвитку. Але ж банку з усіх позичальників бажано працювати з найбільш надійними серед тих, що оцінюються. В таких випадках бажано додатково порівнювати динаміку показників підприємства з усередненими відповідними показниками по регіону.

Для удосконалення оцінки кредитоспроможності позичальника та зменшення кредитних ризиків комерційного банку можна запропонувати при нарахуванні балів поряд з оцінюванням коефіцієнтів, ввести оцінювання відхилення аналітичних коефіцієнтів і їх динаміки в позитивну чи негативну сторону від усереднених показників по регіону, де працює банк. Це дозволить більш диференціювати оцінку кредитоспроможності підприємств.

Аналіз достатності капіталу та ліквідності досліджуваного банку виявив, що всі нормативи, які встановлені НБУ по капіталу банк виконує. По ліквідності всі нормативи виконуються крім нормативу співвідношення високоліквідних активів і робочих активів банку (Н7), що вказує на малу частку високоліквідних активів у робочих активах банку. Проте в цілому банк можна вважати таким, що має задовільну ліквідність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Аккредитивы. Документарное инкассо. Банковские гаран-тии: 77-й вып. Сер. Изд. Швейцарише Кредит — анштальт «Кредит Свисс», 1989. — 96 с.

Банковское дело/ [Колесников В. И., Кpоливецкая Л.