З 1 липня 2003 року мінімальна зарплата у Франції була підвищєна на 5,72 відсотка. Тепер мінімальна погодинна оплата праці складе у Франції 7,19 євро, а розмір мінімальної місячної зарплати зросте до 1090 євро з обліком 35-годинного робочого тижня.

Системи оплати праці державних службовців

Майже у всіх закордонних країнах система оплати праці державних службовців, що знаходяться, як правило, в особливих правових відносинах до держави, відрізняється від системи оплати праці працівників, що знаходяться до держави в приватно-правових відносинах (недержавних службовців). Така диференціація в оплаті праці зв'язана з вимогами, пропонованими до державних службовців, видом їхньої діяльності, а також зі значимістю покладених на них державних функцій. Звичайно ж, не можна сказати, що оплата праці на державній службі у Франції перевищує рівень оплати праці на аналогічних посадах в приватному секторі економіки.

Разом з тим, у Франції зі зразковою системою державної служби, держава прагне забезпечити фінансову і соціальну незалежність і відповідний соціальний статус державний гідний рівень життя службовців.

Система оплати праці в позиційній системі державної служби

Така система оплати праці є більш гнучкою. В позиційній системі оплати праці розміри посадових окладів встановлюються, виходячи з можливостей виділених державному органові бюджетних засобів, у більшій мері, визначаються самими відомствами на основі колективних договорів, що полягають при участі профспілок, як представників державних службовців і представниками відповідного державного органа.

Заробітні плати урядових працівників і інші умови праці поступово прирівнюються до ринкових умов оплати праці. Тепер органи розглядають оплату праці як засіб досягнення бажаних організаційних результатів, ніж як інструмент соціальної політики або розподіл доходів.

Система політики оплати праці, спрямована на збільшення гнучкості системи і її реформування, приймається Францією і має наступні цілі:*

платити краще, якщо робота виконана краще;*

платити відповідно до виконаної роботи, а не відповідно до рівня посади;

* платити відповідно до рівня зарплати в частому секторі на аналогічних посадах;*

платити шляхом гнучкого визначення факторів оцінки оплати праці, а не за рахунок автоматичного щорічного приросту в зарплаті;*

децентралізувати систему оплати за допомогою дозволу агентствам або міністерствам уводити власні системи градації й оплати.

Таким чином, оплата праці стає усе більш ключовим інструментом менеджменту і розвитку персоналу.

Слід зазначити, що поряд з використанням гнучких методів в оплаті праці на державній службі в позиційній системі, розвивається тенденція впроваджувати систему оплати по праці й у кар'єрних країнах.

В Франції існують різні надбавки до основної зарплати. Якщо обговорено контрактом існують сімейні надбавки, святкові і/або різдвяні виплати. Завжди виплачується надбавка, якщо робота виконується в екстраординарних умовах, наприклад закордоном або з ризиком для здоров'я. У Франції державні службовці одержують щорічний приріст у зарплаті; сума визначається різними положеннями різних міністерств і агентств. Додаткові посібники розрізняються відповідно до географічного положення державного службовця, сімейним статусом, індивідуальним досвідом, продуктивністю роботи і т.п. Розмір посібників досягає 50 % від загальної зарплати. 10 %, що залишилися, приходяться на виплати в зв'язку з особливими умовами роботи або особою спеціальністю.

Використана література:

1. Семенов А. Фактори продуктивності праці.// Економіст. – М., 1998. - №4.

2. Колосніцина М.Г. Економіка праці. - М., 1998.

3. Праця за рубежем. – М., 1991. - №4 .

4. Вайсбурд В.А. Організація оплати праці в країнах з розвинутою економікою. – М., 1998.

5. Семенов А. Продуктивність праці і перспективи економічного росту.// Економіст. – М., 1995. - №2.

6. Рональд Дж. Еренберг. Сучасна економіка праці. - М. 1998.

7. Економіка. – 25 липня. – М., 2003

8.