відкриті акціонерні товариства, на конкурсних засадах стають ті покупці, які запропонували найвищу ціну за найбільшу кількість акцій після реалізації частини їх на пільгових умовах.
Механізм приватизації державної власності з використанням приватизаційних сертифікатів (ваучерів) наводиться у схемі 3.
Схема 3. Принципова схема приватизації
Якщо на перших етапах роздержавлення власності переважали способи, що передбачали передачу об'єктів державної власності трудовим колективам, то сучасний етап (2000-02 pp.) характерний тим, що пріоритет надається продажу державного майна на аукціонах та за конкурсом.
Приватизація— передача державної або муніципальної власності за плату чи безкоштовно у приватну власність. Головна мета приватизації — це створення ефективної системи управління економікою через трансформацію механізму власності. При цьому, приватизація в Україні виконує декілька функцій. По-перше, вона є інструментом залучення інвестицій та підвищення ефективності економіки. По-друге, приватизаційні надходження є вагомим джерелом поповнення Державного бюджету. По-третє, приватизація залишається основним постачальником відкритих акціонерних товариств та фондового ринку України. У травні 2000 p. було прийнято Закон України "Про державну програму приватизації". Станом на 1 листопада 2002 p. рівень надходжень до Держбюджету від приватизації становив 1 млрд. 341 млн. 270 тис. гри., причому найзначніші надходження в розмірі близько 547,2 млн. грн. пов'язані з приватизацією Миколаївського глиноземного заводу.
На сьогодні в Україні існують 2549 відкритих акціонерних товариств, у яких частка державної власності в статутному фонді становить до 100%. Серед них ВАТ з державною часткою до 5% — 648; від 5% до 25% - 468; від 25% до 50% - 1012; від 50% до 75% - 186 і від 75 до 100% - 235.
Роздержавлення власності, яке йде повним ходом у сучасній Україні, закладає фундамент й економічної системи, її економічний базис. Отже, по-перше, тривалість цього процесу визначає час перебування України в перехідному періоді. По-друге, від того, до чиїх рук потрапить власність, залежатиме, з одного боку, чи відбудеться Україна як незалежна держава, а з іншого, на чию користь працюватиме економіка - на народ України чи на мафіозні структури, які зараз гарячкове скуповують державне майно й пнуться до влади.
Висновки
Власність визначає характер функціонування всієї системи виробничих відносин, цілі й мотиви розвитку виробництва.
Будь-які докорінні зміни в економічних відносинах повинні починатися з відповідних перетворень у відносинах власності.
Тобто, можна констатувати, що власність - це ядро системи виробничих відносин, серцевина кожного суспільного способу виробництва, чим визначається її місце в системі виробничих відносин.
Розповсюдження прав власника на широкі верстви осіб найманої праці в сучасних умовах набуває характеру загальноцивілізаційної тенденції. Це безпосередньо пов'язано з об'єктивною необхідністю подолання відчуження безпосереднього виробника від засобів виробництва.
Все більшу роль у суспільному виробництві починає відігравати не індивідуальна приватна, а колективна усуспільнена власність на засоби виробництва, яка формується із заощаджень трудящих.
Іншою важливою зміною в сфері відносин власності на сучасному етапі розвитку ринкової економіки стало різке зростання значення державної власності. Зумовлено це тим, що ринковий механізм не тільки не знімає, а ще більше загострює соціальні та екологічні проблеми, а також проблеми користування колективними товарами та послугами (про що мова піде в наступних темах).
Особливо зростає питома вага держави у виробничій і соціальній інфраструктурах (на відміну від України, де держава в цих сферах здає одну позицію за другою приватному капіталу та сумнівним фондам), де державна власність відіграє, безумовно, провідну роль.
Перехід до колективних форм власності, а також різке зростання обсягу й питомої ваги державної власності мають важливе значення для функціонування всього капіталістичного господарського механізму тому, що в рамках цих процесів капітал як власність і капітал як функція розділилися. Стосовно сучасного капіталістичного господарювання це означає, що процес прийняття господарських рішень переходить від власників капіталу до тих, хто безпосередньо керує підприємством.
Щоб уникнути надмірного одержавлення економіки з усіма її негативними наслідками, Україна повинна провести роздержавлення власності, тобто перейти від переважно державної власності до змішаної економіки (багатоукладної), де рівноправними виступають найрізноманітніші форми власності.
Список використаної літератури
Башнянин Г.І. Політична економія. – К., 2000. – 528 с.
Мочерний С.В. Основи економічних знань. – К., 2001. – 312 с.
Мочерний С.В. Основи підприємницької діяльності. – К., 2001. – 280 с.
Основи економічної теорії: У 2-х книгах. / Зав ред. Ю.В. Ніколенко. – К., 1998. – 272 с.
Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. – К., 2001. – 528 с.
Стонер Джеймс А.Ф., Долан Едвін Г. Вступ у бізнес. – К., 2000. – 752 с.
Чечевицына Л.Н. Микроэкономика. – Ростов н/Д, 2000. – 384 с.
Економіка України: десять років реформ. / За ред. З. Ватаманюка. – Львів., 2001. – 496 с.