в дію. Крім того, врахову-ються і ті робочі місця, на яких працівники не задовольняють роботодавця, і тому він шукає їм заміну. Держава повинна економічно заінтересовувати підприємства брати участь у забезпеченні зайнятості менш конкурентоспро-можних верств населення, таких як молодь, інваліди, жінки з ма-лими дітьми. Для цього доцільно встановлювати пільги щодо плати до бюджету за використання робочої сили цих груп насе-лення, дотації для створення спеціалізованих робочих місць, ор-ганізації профнавчання тощо.
Зростання реальної заробітної плати супроводжується збільшенням пропозиції робочої сили. У точці перети-ну цих кривих попит і пропозиція робочої сили збігаються, тобто ви-никає рівновага на ринку праці. Якщо ціна робочої сили вища від рів-новажної, має місце безробіття, якщо нижча—дефіцит працівників.
На практиці загальна і структурна рівновага попиту і пропо-зиції робочої сили практично є недосяжними. Кон'юнктура рин-ку праці безпосередньо впливає на ціну робочої сили.
Зменшенню пропозиції сприяє також: упровадження піль-гового оподаткування й кредитування для тих галузей і регіонів, в яких доцільно збільшити кількість робочих місць; застосування прямих виплат підприємствам за кожного найманого працівника, відшкодування підприємству витрат, пов'язаних із пошуком, на-вчанням та найманням на роботу працівників.
Назвіть можливі заходи щодо скорочення попиту на робочу силу
Для виникнення, формування й функціонування ринку праці необхідні певні умови. Насамперед мають бути забезпечені пра-вові умови функціонування цього ринку, зокрема можливість ві-льного пересування на ньому громадян, вільного вибору роботи, тобто юридична свобода працівника, можливість самостійно роз-поряджатися своєю здатністю працювати. Проте цього недостат-ньо, оскільки з економічного погляду власник робочої сили зму-шений продавати її тоді, коли у нього немає всього необхідного для ведення свого господарства як джерела для одержання засо-бів існування або коли дохід з інших джерел є недостатнім.
Необхідними умовами функціонування ринку праці є також ор-ганізація єдиної, замкненої по території країни й ефективно діючої системи бірж праці; широкомасштабна система професійної орієн-тації, професійного навчання, підвищення кваліфікації і перепідго-товки; наявність у територіальних органів виконавчої влади необ-хідних фінансових і матеріальних коштів, достатніх для організації ефективної роботи системи працевлаштування, організації громад-ських робіт, стимулювання зайнятості; соціальна підтримка грома-дян, включаючи безробітних і членів сімей, які перебувають на їхньому утриманні, та ін.
Особливу увагу привертає питання про те, як чисельність працівни-ків (або кількість витрачених людино-годин праці), на працю яких існує попит, змінюється, коли змінюється рівень оплати їхньої праці. Припусти-мо, що він зростає, але постійною залишаються технологія та обладнання, умови припливу капіталу і співвідношення між ціною продукції та попи-том на неї.
По-перше, вища заробітна плата підвищує собівартість продукції та ціну на неї. Це тягне за собою зниження попиту на цю продукцію, змушує роботодавців скорочувати її виробництво і, відповідно, чисельність праців-ників. Таке скорочення зайнятості називається ефектом масштабу (вибір меншої зайнятості за менших масштабів виробництва).
По-друге, роботодавці намагаються скоротити собівартість продукції шляхом застосування капіталомістких технологій замість трудомістких, що також призводить до зниження зайнятості. Подібне явище називають ефе-ктом заміщення (капітал заміщує робочу силу).
Отже, як у першому випадку, так і в другому, наслідком значного пі-двищення зарплати за умови незмінності інших чинників має бути змен-шення зайнятості.
Попит залежить від:
- попиту на продукцію фірм, тому що робоча сила необ-хідна як ресурс для виробництва інших товарів і послуг, тобто попит на робочу силу залежить від попиту на продукт фірм, організацій;
- стану виробництва, зокрема особливостей технологічного процесу, розмірів та ефективності капіталу, який використову-ється, методів організації виробництва й праці тощо;
- якості праці, що визначається рівнем освіти, професійністю, продуктивністю працівника;
- фонду заробітної плати, який роботодавець може запропо-нувати для наймання певної кількості працівників, оскільки чим більший загальний розмір цього фонду, тим більше найманих працівників може найняти роботодавець, і навпаки, чим вища за-робітна плата кожного працівника, тим менша кількість їх за до-помогою фонду зарплати буде найнята.
Регулювання попиту на робочу силу потребує аналізу факто-рів, які впливають на нього. Збільшення попиту можна досягти з допомогою його стимулювання через створення нових постійних або тимчасових робочих місць, розвиток нестандартних форм за-йнятості, прямих інвестиції у створення і реконструкцію робо-чих місць. Зменшення попиту сприяє також: упровадження навантаженого оподаткування й збільшення ставок кредитування для тих галузей і регіонів, в яких доцільно зменшити кількість робочих місць; звільнення від прямих виплат підприємствам за кожного найманого працівника, покласти на підприємства витрати, пов'язаних із пошуком, на-вчанням та найманням на роботу працівників.
Водночас мають бути установлені певні юридичні обмеження щодо зростання зайнятості, зокрема через надання можливості індивідуального регулювання робочого часу, зняття обмежень щодо скорочення кількості працівників, можливості звільнення їх у разі зменшення обсягу робіт. У разі скорочення попиту на робочу силу доцільна жорсткіша кредитна політика, установлення додаткового податку за викори-стання праці трудівників, зменшення інвестицій тощо.
Формування попиту на робочу силу здійснюється під впливом таких факторів: приросту величини трудових ресурсів, співвід-ношення зайнятого і незайнятого населення, використання малоконкурентних груп населення, особливостей пенсійного законо-давства, а також кадрової політики на кожному підприємстві. У міру зниження рівня реальної заробітної плати (ціни робочої сили) попит на робочу силу з боку роботодавців і, відповідно, зайнятість зростають.
Для чого необхідні розрахунки масштабів пропозиції робочої сили
Розрахунки масштабів пропозиції робочої сили необхідні для попередження великого рівня безробіття у майбутньому, для планування робочих місць з метою формування нових, якщо очікується великий рівень пропозиції робочої сили. Така політика