К/р. ринок нерухомості України

Зміст

Вступ.

На сьогоднішній день в Україні як і в інших країнах колишнього СРСР для всіх суб’єктів господарювання і звичайного населення формується нова економічна середа, багато елементів якої знаходяться в стадії становлення та вивчення. В першу чергу це відноситься до системи знань про нерухомість, с функціонуванням якої так чи інакше пов’язане життя та діяльність людини в будь-якій сфері бізнесу, управління та організації. Саме поняття “нерухомість” в сучасній Україні введено до активного практичного оберту декілька років.

Нерухомість – основа національного багатства України, що має масовий та всенародний характер. Саме цим пояснюється актуальність та необхідність вибраної мною теми.

Мета курсової роботи – вивчення теорії та практики функціонування ринку нерухомості України як важливої сфери та сегменту економіки та господарства нашої країни.

Об’єкт дослідження курсової роботи: ринок нерухомості України.

Предмет дослідження курсової роботи: система економічних, організаційних і правових відносин з приводу нерухомого майна, що засновано на діючих законодавчих і нормативних актах, які регулюють управлінні різними об’єктами нерухомості.

Основні методи дослідження, що використовуються в курсовій роботі – експериментальний, аналітичний, монографічний, статистичний, правового регулювання.

При написанні курсової роботи були використанні публікації та статті журналів, підручники, та матеріали мережі Інтернет.

1.Зміст та загальна класифікація нерухомості.

В Україні всі операції з нерухомістю регулюються Законом України про власність, від 7 червня 1992 року № 2544-ХІІ.

1.1.Поняття й ознаки нерухомості

У повсякденному житті термін «нерухомість» здається цілком зрозумілим . У дійсності зовнішня видимість далеко не збігається з юридичною сутністю нерухомості, що багато в чому визначається особливостями економічного розвитку країни, що склалися історичними традиціями й іншими умовами.

Поняття нерухомості, як і будь-яке інше поняття, складається з трьох необхідних елементів:

1.Найменування — знак (термін), закріплений за об'єктом, у даному випадку — це «нерухомість»;

2.Зміст — сукупність відмітних ознак, ядром яких є сутнісна властивість — нерухомість, непереміщуваність у просторі й ін.;

3.Обсяг — безліч (клас) предметів, відображуваних у даній категорії, — будинку, спорудження і т.п.

Поняття нерухомості не зводиться тільки до дефініції, тобто до короткої вказівки одних істотних ознак, а є синтезом, сумою знань про предмет. В Україні, як і в інших країнах світу, нерухомість визначають в основному через обсяг поняття — перелік предметів (речей) і речових прав, що включаються в нього. Відповідно до Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухомому майну, нерухомості) відносяться наступні матеріальні і нематеріальні об'єкти:

Окремі об’єкти

Складні об”єкти

Підприємства в цілому як комплекс власника включає:

У загальному випадку нерухомість — це земельні ділянки і всі те, що з ними міцно зв'язане, переміщення яких без нерозмірного збитку їхньому призначенню неможливо. У той же час українські закони включають у нерухоме майно і прирівняні до нього цілком спонукувані речі (повітряні і морські судна й ін.) не по родових чи видових ознаках, що було б цілком зрозуміло, а по доцільності поширення на них спеціального правового режиму, установленого для дійсно нерухомих об'єктів.

Визначення сутності нерухомості тільки з матеріально-речовинної сторони має важливе значення в багатьох галузях знань, але явно недостатньо і далеко не вичерпує всієї сукупності ознак, властивих його змісту. У теорії і практиці варто розрізняти поняття нерухомого майна як матеріального (фізичного) об'єкта і як комплексу економіко-правових і соціальних відносин, що забезпечують спеціальний порядок розпорядження їм і особливій стійкості прав (схема 1).

Будь - якмй об'єкт нерухомості в реальній дійсності існує в єдності фізичних, економічних, соціальних і правових властивостей, кожне з який може у відповідних випадках виступати в якості основного (визначального) у залежності від, життєвих ситуацій, цілей і стадій аналізу.

Географічна концепція відбиває фізичні (технічні) характеристики нерухомості: конструкцію і матеріал будівель, розміри, місце розташування, клімат, родючість ґрунтів, поліпшення, навколишнє середовище й інші параметри. Всі об'єкти нерухомості піддаються впливу фізичних, хімічних, біологічних, техногенних і інших процесів. У результаті поступово змінюються їхні споживчі якості і функціональна придатність, стан яких враховується при здійсненні угод, володінні і користуванні майном.

Схема 1

Нерухомість як фізичний, економічний та соціальний комплекс відносин

Економічна концепція розглядає нерухомість як ефективний об'єкт інвестування і надійний інструмент генерування доходу. Основні економічні елементи нерухомого майна — вартість і ціна — первинно виникають з його корисності, здатності задовольняти різні потреби й інтереси людей. За рахунок оподатковування власників нерухомості формуються муніципальні бюджети і реалізуються соціальні програми.

На юридичному рівні нерухомість — сукупність публічних і приватних прав, встановлюваних державою з урахуванням вітчизняних особливостей і міжнародних норм. Приватні права можуть бути неподільними чи частковими (спільне майно) і розділеними на основі фізичного горизонтального і вертикального розмежування майна на підземні ресурси, поверхню земельних ділянок, будівлі на них і повітряний простір. В Україні, як і в інших промислово розвитих країнах світу, законодавчо гарантовано приватним особам право купувати, продавати, здавати в оренду чи передавати майно або права на володіння і користування їм іншим громадянам і підприємствам, тобто вільно розпоряджатися своєю власністю. Однак, коли приватна власність на нерухомість заходить у суперечність із суспільними інтересами, вона перестає відноситися до юрисдикції приватного права. Закон України передбачає вилучення в