Проблеми інвестиційних проектів

Особливістю інвестиційних проектів, пов’язаних з науково-дослідними роботами є те, їх ефективність часто не можна оцінити, використовуючи загальноприйняті критерії оцінки інвестиційних проектів. Проте такі проекти мають найвищий пріоритет для багатьох компаній, так як пов’язані з виживанням.

«Найвищий пріоритет має виживання, і витрати на НДДКР, пов'язані з виживанням, можуть бути виправданими лише на цій підставі, незалежно від їх фінансової віддачі» Твис Б. С. Управление научно-техническими нововведениями. – М.: Экономика, 1989. –С.20..

Б. Твісс вказує на принципові труднощі застосування методів дисконтування для таких проектів «...Проблема пов'язана із застосуванням методів дисконтування при оцінці проектів, що узагальнюють віддачу у віддаленому майбутньому. За умови ви-сокої норми дисконту стає майже неможливим обгрунтування будь-яких витрат, віддача від яких очікується через десять і біль-ше років (наприклад, нинішня оцінка 1 ф. ст. у десятирічній перспективі за норми дисконту у 20 % складає лише 16,2 пенса). За таких умов стає неможливим тривале фінансування програм прикладних галузевих досліджень з великим періодом визріван-ня. Проте, якщо компанія пропонує продовжити працювати у цій галузі, вона повинна інвестувати й надалі у відповідну тех-нологію. Тому деякі науково-технічні керівники відмовляються від застосування методів дисконтування» Там же. – С.190..

Через це традиційні джерела фінансування проектів відмовляються надавити кошти на реалізацію проектів, пов’язаних з науково-дослідними роботами. Відмова, звичайно, пов'язана з довгостроковістю проекту.

Через це виникла специфічна форма інститутів кредитування, що займається фінансуванням такого роду розробок – венчурні фонди, а саме фінансування – венчурним фінасуванням.

Проте не лише довготривалість інвестиційної фази інноваційних проектів є особливістю венчурного фінансування. Як відмічає Катасонов В.Ю. , венчурне фінансування здійснюється з фондів венчурного бізнесу, що спеціально створюються для фінансування проектів з високими і дуже високими ризиками. Як правило, це проекти, зв'язані з розробкою нових технологій і нових продуктів. Відповідно у венчурному фінансуванні переважають ризики науково-технічного характеру і комерційні (ринкові) ризики. Катасонов В.Ю, Мороз Д.С., Петров М.В. Под общей редакцией Катасонова В.Ю.) Пректное финансирование: мировой опыт и перспективы для России. - М.: “Анкил”, 2001. – С.13.

Він же відмічає і головну особливість, яка відрізняє фонди венчурного фінансування від інших кредитних інститутів, які займаються фінансуванням інвестиційних проектів. При венчурному фінансуванні закладаються припустимі норми збитків, що для учасників скажімо проектрого фінансування є неприйнятними, самогубними. Не є чимось надзвичайним для венчурних фондів, коли в збитки через провали в реалізації проектів списується 50 і більш відсотків капіталу. На засновниках венчурних фондів такі збитки не відбиваються скільки-небудь серйозно Там же. – С.-14..

Існує і третя особливість інноваційного процесу, яка робить його непривабливим для традиційного довгострокового банківського кредитування. На цю особливість вказується в роботі деяких фахівців Радзієвська Л.Ф. Венчурний капітал в Україні: фактори стабільного розвитку // Науково-технічна інформація. – 2002. - №2. – С.22.; Поручник А.М., Антонюк Л.Л. Венчурний капітал: зарубіжний досвід та проблеми становлення в Україні. – К.: КНЕУ, 2000. – С. 40.. Мова йдеться про те, що головним об’єктом інвестування венчурного капіталу є малі інноваційні підприємства. Світовий досвід свідчить, що в цілому дрібні інноваційні фірми створюють в 4 рази більше ново-введень у розрахунку на одного зайнятого, ніж ве-ликі підприємства, а витрати на одного зайнятого — вдвічі менші Радзієвська Л.Ф. Венчурний капітал в Україні: фактори стабільного розвитку // Науково-технічна інформація. – 2002. - №2. – С.22.; . Дослідження, проведені в США показали, що ще в 70-80 х роках кожне четверте велике нововведення було розроблено і впроваджено у фірмах з чисельністю працюючих до 100 чоловік. Причому “батьками” більш як 60% нововведень є венчурні фірми. Поручник А.М., Антонюк Л.Л. Венчурний капітал: зарубіжний досвід та проблеми становлення в Україні. – К.: КНЕУ, 2000. – С. 40.

Третя проблема фінансування інноваційних проектів у рамках малих підприємств полягає в тому, що останні, як правило, не мають до-статнього власного капіталу або залогового майна для здійснення базових інновацій.

Протиріччя між виключним значенням малих інноваційних фірм для прискорення науково-технологічного прогресу та неадекватністю тра-диційних джерел фінансових ресурсів їх потре-бам найбільш ефективно вирішується через інститути венчурного фінансування Радзієвська Л.Ф. Венчурний капітал в Україні: фактори стабільного розвитку // Науково-технічна інформація. – 2002. - №2. – С.22.

Існує думка, що за саме рахунок формування венчурних фондів, які акумулюють кошти банків, великих фірм, страхових компаній, центральних та місце-вих бюджетів, пенсійних фондів, приватних інве-сторів та неурядових організацій, може відбутися створення в Україні спеціалізо-ваного сегменту високотехнологічного ринку Радзієвська Л.Ф. Венчурний капітал в Україні: фактори стабільного розвитку // Науково-технічна інформація. – 2002. - №2. – С.22.

За початок розвитку венчурного бізнесу вважають 1992 р. Коли було підписано угоду про створення фонду “Україна” Земляникин А.Е. Проблемы развития инновационной деятельности в регионе // Економіка промисловості. – 2001. №4 (14). – С88..

З того часу венчурний капітал так і не зайняв скільки-небудь помітної ролі у фінансуванні інноваційної діяльності.

Загальним недоліком наявних на Україні венчурних фондів можна вважати незначний капітал, яким вони оперують (в межах від 150 до 20 $ млн. Радзієвська Л.Ф. Венчурний капітал в Україні: фактори стабільного розвитку // Науково-технічна інформація. – 2002. - №2. – С.22

У 2002 році з існуючих у державі при-близно 7 фондів реально, за оцінками реально здійснювало діяльність не більш, як чо-тири