Контрольна робота
з дисципліни: „Макроекономіка”

Зміст

1. Економічне зростання і рівень життя населення

Життя, як затверджували ще мислителі стародавності, є рух. І, подібно живій природі, економічне життя суспільства також знаходиться в постійному русі, що виявляється в безлічі поступових кількісних і якісних змін. Ці зміни стосуються не тільки продуктивних сил і виробничих відносин, але і зростаючої продуктивності праці, здатності її створювати усе більшу кількість благ, корисних суспільству і людині. Економічний ріст і означає поступальний рух економіки, її прогрес і розвиток.

Глибинні причини поступального розвитку економіки криються в складних і суперечливих зв'язках між суспільним виробництвом і кінцевим його призначенням - задовольняти потреби людини, служити споживанню. Самі економічні потреби людини породжуються виробництвом. Створюючи новий продукт і збуджуючи потребу в ньому, виробництво формує умови задоволення цих потреб.

У свою чергу, удоволена потреба і поява нових диктує необхідність повторення виробництва, нарощування й удосконалювання його для насичення нових потреб. Зростаючі потреби суспільства викликають до життя "засоби виробництва", що здатні задовольняти ці потреби. Три найбільших відкриття - уміння добути вогонь, винахід колеса і машини - стали тими передумовами, що усякий раз виводили людство на нові рубежі розвитку, вимірювані як „епоха”.

Потреби суспільства ростуть і змінюються в якісному відношенні. Вони ростуть насамперед тому, що росте чисельність населення. Дійсно, чисельність населення Землі від однієї епохи до іншої збільшується чи ледве не в "геометричній прогресії". Так, якщо в V - XV ст., що відносяться до аграрної епохи, середньорічні темпи приросту населення складали 0,1%, те розвита аграрна епоха (XV - XVII ст.) дає середньорічні темпи приросту населення вже 0,2%, відповідно "торговельний капіталізм" (XVIII в.) і "промисловий капіталізм" (XIX в.) характеризуються показниками у 0,4% і 0,9%.

У наш час, завдяки успіхам медицини й охорони здоров'я, що победили багато тяжких хвороб, у багатьох країнах росте середня тривалість життя і зберігається високий рівень народжуваності (насамперед це характерно для країн Азії й Африки). Унаслідок цього чисельність населення Землі збільшується з кожним роком: тільки за останні 40 років чисельність населення збільшилася в два рази. Тільки за останнє десятиліття щорічний приріст склав близько 75 млн. чоловік. Це дорівнює чисельності жителів Німеччини, що рівнозначно щорічній появі на карті світу нової великої держави.

Одночасно ростуть і стають більш різноманітними потреби людей. Для сучасної людини вже недостатньо тільки їсти, пити, одягатися, мати житло, хоча і самі вимоги до таких благ зростають; сьогодні людина в розвитих країнах має потребу в сучасних засобах пересування, спілкування, послугах по підтримці і зміцненню здоров'я, утворенні і професійній підготовці, у повноцінному і змістовному відпочинку і т.д. Ці об'єктивні процеси, що протікають у житті суспільства, наука поєднує у "закон узвишшя потреб".

Коль незабаром чисельність людей росте, а потреби їх зростають, економіка повинна забезпечувати безперервний приріст благ, необхідних для задоволення цих потреб. Історія свідчить, що життєздатність економічної системи визначається тим, у якому ступені вона може вирішити цю задачу.

Будь-який економічний процес має "власні" характеристики виміру.

Економічний ріст у масштабі всього суспільного виробництва представлений збільшенням річного обсягу виробництва товарів і послуг. Тому показником, за допомогою якого виміряється економічний ріст, звичайно виступає валовий національний продукт (ВНП). Крім того, для цих же цілей використовується динаміка валового внутрішнього продукту (ВВП). При цьому в розрахунок приймаються зміни тільки реального ВНП (або ВВП). Збільшення ВНП за рахунок більш високих цін поточного періоду, тобто зміна номінального (у ціновому вираженні) ВНП, не може розглядатися як економічний ріст. Справді, якщо в даному році ніяких змін у загальному обсязі кінцевої продукції не відбулося, а ціни виросли, наприклад, у 4 рази, то така ситуація не свідчила б про економічне зростання. Економічний ріст прийнято вимірювати як в абсолютних величинах, так і у відносних ( у відсотках до величини попереднього періоду). Наприклад, якщо в даному році реальний ВНП склав 210 млн. руб., а в попередньому - 200, то в абсолютному вираженні він виріс на 10 млн. руб. (або на 5%).

Реальний ВНП може збільшуватися, але може і зменшуватися. Нульове значення порівнюваних величин ВНП означає відсутність змін у русі ВНП, отже, відсутність економічного росту.

За визначений проміжок часу економічний ріст виміряється "річними темпами росту". Для того, щоб визначити річний темп росту ВНП, з величини реального ВНП даного року необхідно відняти величину реального ВНП попереднього року й отриману різницю співвіднести з величиною реального ВНП попереднього (тобто порівнюваного) року, виразивши результат у відсотках. Вибудовуючи показники, що характеризують темпи росту ВНП за ряд років, можна виявити тенденцію, тобто напрямок економічного розвитку. У сполученні з іншими макроекономічними показниками така інформація є основою економічного аналізу, необхідного для вироблення і прийняття рішень на державному рівні, а також для перевірки і контролю ефективності економічної політики уряду.

Очевидно, що результат різних темпів буде залежати від "ваги" кожного відсотка приросту, тобто від обсягу вихідного і порівнюваного рівнів (наприклад, при обсязі реального ВНП у 4 трлн. руб. різниця між темпами росту в 1% виразиться сумою в 40 млрд. руб.) Протягом ряду років навіть невеликі розходження в темпах росту