Основні переваги теорії: ця теорія вперше описала баланс сукупного попиту і сукупної пропозиції; ясно довела існування виграшу від торгівлі для всіх країн, що беруть в ній участь. Велике значення цієї теорії в наш час полягає в тому, що вона дозволяє будувати зовнішньоекономічну політику на науковому фундаменті.

Обмеженість цієї теорії полягає в тих допущеннях, на яких вона будується. Так, ця теорія:

· не враховує транспортних витрат;

· ігнорує вплив зовнішньої торговлі на розподіл доходів в середині країни, будь-які коливання цін, зарплатні, інфляцію і міжнародний рух капіталу;

· виходить із існування тільки одного фактора виробництва (праці) і не приймає до уваги інші важливі передумови міжнародної торгівлі;

· виходить із передумови повної зайнятості;

· не дозволяє пояснити торгівлю між приблизно однаковими країнами, жодна з яких не має порівняльної переваги перед іншою.

Однак, завдяки вільній торгівлі, що базується на принципі порівняльних витрат, світова економіка може досягти більш ефективного розміщення ресурсів і більш високого рівня матеріального добробуту. Структура ресурсів і рівень технологічних знань кожної країни різні. Отже, кожна країна повинна робити ті товари, витрати виробництва яких у країні вище щодо інших країн.

Якщо кожна країна буде слідувати таким чином, світ може в повному ступені використовувати переваги географічної спеціалізації.

Побічна вигода від вільної торгівлі укладається в тому, що остання стимулює конкуренцію й обмежує монополію. Зростаюча конкуренція іноземних фірм змушує місцеві фірми переходити до виробничих технологій з найбільш низькими витратами. Це також змушує вітчизняні підприємства вводити нововведення і тримати руку на пульсі технічного прогресу, підвищуючи якість продукції, використовувати наукові розробки, вкладати гроші в наукові і галузеві дослідження, у такий спосіб сприяти економічному і науково-технічному прогресу.

1.3. Державне регулювання міжнародної торгівлі

Розрізняють такі види державного регулювання міжнародної торгівлі:

1) одностороннє;

2) двостороннє;

3) багатостороннє.

Одностороннє регулювання полягає у застосуванні методів впли-ву урядами країн в односторонньому порядку без погодження або консультацій з торговими партнерами. Такі заходи вживають здебіль-шого під час загострення політичних відносин.

Двостороннє регулювання передбачає, що заходи торгової полі-тики попередньо узгоджуються країнами — торговими партнерами. Кожна зі сторін попереджує свого торгового партнера про вживання будь-яких заходів, які, як правило, не вносять суттєвих змін у торгові відносини, а лише сприяють їм.

Багатостороннє регулювання передбачає узгодження і регулю-вання торгової політики багатосторонніми угодами.

Найважливіше значення в регулюванні торгово-економічних від-носин країн світової співдружності має Генеральна угода про тарифи та торгівлю (ГАТТ).

ГАТТ укладена в 1947 р. і її учасниками були більшість держав світу (станом на 1996 р. — близько 130 країн). Це міжнародна органі-зація, яка діяла на базі міжнародної багатосторонньої угоди, що регу-лювала режим взаємної торгівлі й торгову політику країн-членів. Штаб-квартира організації знаходилась в Женеві. ГАТТ була однією з най-більших міжнародних економічних організацій, сфера діяльності якої охоплювала 94 % обсягу світової торгівлі.

З 1996 р. ГАТТ замінила Всесвітня торгова організація (ВТО). ВТО використовує структури ГАТТ та положення про торгівлю між чле-нами угоди. В рамках ГАТТ (ВТО) проводяться переговори з актуаль-них проблем міжнародної торгівлі та зовнішньоторговельної політи-ки. Багатосторонні переговори ведуться у формі "раундів", які охоп-люють, як правило, значний період.

Весною 1994 р. закінчився восьмий раунд багатосторонніх перего-ворів, що почалися восени 1986 р. в уругвайському місті Пунта-дель-Есте.

На перших п'яти раундах переговорів у 1947, 1949, 1951, 1956, 1960— 1962 роках розглядалися проблеми зниження мит; на шостому раунді (Кеннеді, 1964—1967 рр.) — проблеми торгових відносин США з країнами ЄЕС; на сьомому (Токіо, 1973—1979 рр.) основними були питан-ня усунення нетарифних бар'єрів та лібералізації міжнародної торгівлі.

Програма восьмого, уругвайського, раунду стосувалася тарифних і нетарифних бар'єрів, торгівлі окремими видами товарів та природних ресурсів, регулювання міжнародного обміну послугами.

В основу діяльності ГАТТ були покладені такі принципи:*

недискримінація у торгівлі, зрівняння у правах товарів імпорт-ного та вітчизняного виробництва стосовно внутрішніх показників та зборів, а також правил, що регулюють внутрішню торгівлю;*

режим найбільшого сприяння, згідно з яким кожна з країн-парт-нерів зобов'язується надати партнеру такі ж права та пільги, які вона надає або збирається надати будь-якому іншому партнерові;*

використання переважно тарифних методів захисту національ-ного ринку, ліквідація імпортних квот та інших нетарифних обмежень;*

прогресивне зниження митних тарифів, проведення з цією ме-тою багатосторонніх переговорів;*

встановлення преференційного режиму в торгівлі з країнами, що розвиваються;*

розв'язання торгових конфліктів за допомогою переговорів, кон-сультацій і арбітражу.

Розрізняють економічні та неекономічні методи зовнішньоторго-вельної політики. Економічні методи поділяються на тарифні й нетарифні (інші).

Засоби реалізації методів зовнішньоторговельної політики та пе-реважний їх вплив на конкретні форми торгівлі (експорт та імпорт) наведені на рис. 6.

Тарифні методи застосовуються для державного регулювання імпор-ту. Вони є головним інструментом торгової політики держав; базу-ються на митних тарифах. Митні тарифи — це систематизований відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності перелік товарів із зазначенням мит, якими вони обкладаються під час перетину митного кордону держави.

Митні тарифи розробляються на основі товарних класифікаторів. Сьогодні найпоширенішим класифікатором товарів для торгівлі є Гармонізована система описання і кодування товарів (ухвалена в 1983 р. замість Брюссельської митної номенклатури, яка діяла з 1978 р. і є одним з її варіантів). Більшість держав почали застосовувати Гармонізовану систему в 1988—1989 рр., Україна — з 01.01.91. Мит-ний тариф кожної країни складають конкретні ставки мита.

Рис.1. Методи регулювання міжнародної торгівлі.

ї

Мито — це обов'язковий грошовий збір, що отримує держава через мережу митних закладів з товарів під час перетину ними кор-дону країни. Мито виконує декілька функцій:*

захищає