5. Коефіцієнт виплати або покриття дивіденду

Покриття дивіденду відбиває здатність компанії виплачувати визначені дивіденди. Це частина прибутку, що направляється емітентом на виплату дивідендів. Покриття дивіденду визначається як відношення дивіденду на акцію до доходу на акцію.

Коефіцієнт виплати показує, яка частка чистого доходу корпорації розподіляється у вигляді дивідендів.

коефіцієнт виплати = дивіденд х 100% / прибуток на одну акцію

Якщо випущено кілька видів акцій з різними дивідендами по них (наприклад, проста і привілейовані), то величина дивіденду для розрахунку визначається як середньозважена величина.

Збільшення або зменшення цього показника відображає дивідендну політику суспільства, дає можливість оцінити можливості акціонерного товариства регулювати частку прибутку на споживання і на реінвестиції.

6. Показник Тобіна і співвідношення доход- ціна

У західній практиці відомий показник або індекс Q-ТОБІНА, названий так на честь лауреата Нобелівської премії по економіці професора Джеймса Тобіна.

Індекс визначається як відношення ринкової вартості компанії до вартості її чистих активів. Коли Q набагато менше 1, ринкова вартість компанії менше, ніж вартість її активів і найкращий спосіб відкрити власну справу це купити компанію. Тобто акції даної компанії недооцінені. Коли цей показник вище 1, вигідніше створити компанію, щоб потім продати її на біржі. Тобто акції компанії переоцінені.

За період з 1925 по 1995 р. значення цього коефіцієнта для американського ринку розташовувалися в діапазоні від 0,4 до 1,6 із середнім значенням 0,7. Високе значення цього показника іноді може спровокувати інвесторів на продаж акцій. Вважається, що показник Q-Тобіна більше пристосований не для прогнозу ринку, а для оцінки ризику на ньому.

Звичайні акції часто умовно підрозділяються на дві категорій - швидкощростаючі акції і стійкі акції. Хоча немає строгих правил віднесення різних акцій до цим двох категорій, найчастіше використовують два важливих показники – коефіцієнт ціна-прибуток, і співвідношення "балансова вартість / ринкова вартість" (BV / MV).

Варто враховувати, що "акції росту" - це акції, прибутковість яких швидко зростає, тоді як стійкі або "акції вартості" - це акції, ринкова ціна яких при аналізі представляється заниженою в порівнянні з їх цінністю.

Співвідношення "доход-ціна" визначається шляхом розподілу чистого доходу (чистого прибутку) корпорації на одну акцію на ринковий курс акції (при біржовому котируванні ринковий курс приймається за ціну закриття).

Порівняно невелике значення цього показника вказує на те, що акції відносяться до швидкозростаючих, а порівняно високі показники характеризують стійкі акції. Дослідження американського ринку показали, що чим вище співвідношення ціна-прибуток, тим вище ставка прибутковості, тобто середньорічна прибутковість. За період дослідження стійкі акції показали більш високу прибутковість, ніж швидкозростаючі акції.

У міжнародній і вітчизняній практиці використовуються й інші показники, що характеризують емітента і його акції і що дозволяють приймати інвестиційні рішення.

Список використаної літератури

Бердникова Т.Б. Рынок ценных бумаг и биржевое дело. – М., 2002.

Кравченко Ю.Я. Рынок ценных бумаг. – К, 2002.

Мельник В.А. Ринок цінних паперів. – К., 1998.

Оскльськй В. До цивілізованого ринку цінних паперів. – К., 1999.

Сенчагов В. Экономическая безопасность: состояние экономики, фондового рынка и банковской системы // Вопросы экономики. – 1996. - №6. – С.144-153.