Оборотні засоби - це сукупність коштів, авансованих для створення і використання оборотних виробничих фондів для забезпечення беззупинного процесу виробництва і реалізації продукції. Загальна схема структури оборот-них засобів зображена в додатку 1.

Функція оборотних засобів полягає у платіжно-розрахунковому обслуговуванні кругообігу матеріальних цінностей на стадіях придбання, виробництва і реалізації. У цьому випадку рух оборотних виробничих фондів у кожен момент часу відбиває оборот матеріальних факторів відтворення, а рух оборотних коштів - оборот грошей, платежів.

Організація оборотних коштів на підприємстві включає визначення потреби в оборотних коштах, їхнього складу, структури, джерел формування і їхнє регулювання, керування використанням оборотних коштів.

У залежності від місця в процесі кругообігу оборотні кошти поділяються на оборотні виробничі фонди і фонди обігу, від джерел формування - на власні і позикові.

При визначенні статутного фонду підприємство самостійно встановлює плановий розмір оборотних коштів, необхідний для його виробничої діяльності, у вигляді нормативу. За рахунок власних джерел оборотні кошти формуються в розмірі постійних запасів, що незнижуються, і витрат, за рахунок позикових при підвищеній потребі в оборотних коштах. Потреба в останніх коливається протягом року внаслідок сезонності виробництва, нерівномірності постачань, несвоєчасності надходження грошей за відвантажену продукцію.

2. Кругообіг оборотних засобів

Оборотні засоби знаходяться в постійному русі. Протягом одного виробничого циклу вони роблять кругообіг, що складається з трьох стадій (змінюючи свою форму).

На першій стадії підприємства витрачають засоби на оплату рахунків за предмети праці, що поставляються, (оборотні фонди). На цій стадії оборотні засоби з грошової форми переходять у товарну, а засоби - зі сфери обігу в сферу виробництва.

На другій стадії придбані оборотні фонди переходять безпосередньо в процес виробництва і перетворюються спочатку у виробничі запаси і напівфабрикати, а після завершення виробничого процесу - у готову продукцію (товарна форма).

На третій стадії готова продукція реалізується, у результаті чого оборотні фонди зі сфери виробництва переходять у сферу обігу і знову приймають грошову форму. Ці засоби направляються на придбання нових предметів праці і вступають у новий кругообіг і т.д. Але це не означає, що оборотні засоби послідовно переходять з однієї стадії кругообігу в іншу. Навпаки, вони одночасно знаходяться у всіх трьох стадіях кругообігу. Щось у кожен момент купується, виробляється, продається і знову купується. Саме це і забезпечує безперервність і безперебійність виробництва і реалізації продукції.

При цьому варто мати на увазі, що на кожній стадії час перебування оборотних засобів неоднаково. Воно залежить від споживчих і технологічних властивостей продукції, особливостей її виробництва і реалізації. Це можна проілюструвати на прикладі підприємств харчової промисловості. Так, наприклад, сезонність, характерна для таких галузей, як цукрова, олійно-жирова викликає затримку засобів на першій (грошовій) стадії кругообігу. Тривалість виробничого циклу та відносно великий обсяг незавершеного виробництва в таких галузях, як виноробна, пивоварна, коньячне виробництво, затримують засоби на другій стадії кругообігу – виробничої. Нерівномірність реалізації продукції в такій галузі, як плодоовочева, позначається на відволіканні засобів у третій стадії кругообігу - товарній. Таким чином, з викладеного випливає, що загальна тривалість кругообігу оборотних засобів є функція часу перебування цих засобів на кожній стадії кругообігу. На практиці це означає, що збільшення тривалості кругообігу оборотних засобів приводить не тільки до відволікання власних засобів, але і до необхідності залучення додаткових засобів для того, щоб не порушувати безперервність виробництва.

В умовах ринкових відносин це приводить до зниження конкурентноздатності підприємства в цілому, погіршенню його економіки. Тому в умовах ринкової системи господарювання раціональне забезпечення підприємства оборотними засобами в розвитку його економіки має надзвичайно важливе значення й обумовлює необхідність відповідної організації і господарювання цими засобами.

Для характеристики оборотності оборотних засобів застосовується ряд показників. Найпростішим з них є коефіцієнт оборотності оборотних засобів. Він визначається за формулою:

де Р - вартість реалізованої продукції (виручка від реалізації) за визначений період;

О - середній залишок оборотних засобів за той же період.

Якщо виторг від реалізації, наприклад, береться за рік, то і середній залишок оборотних засобів також береться за рік. При цьому середньорічний залишок оборотних засобів за рік розраховується як середня хронологічна величина з залишків по місяцях.

Так, якщо виторг від реалізації склав за рік 200 млн. грн., а середньорічний залишок оборотних засобів - 40 млн. грн., то коефіцієнт оборотності оборотних засобів складе:

Це означає, що за рік кожна гривня, вкладена в оборотні засоби, зробила 5 оборотів.

Звідси легко визначається і показник середньої тривалості одного обороту в днях. Особливість цього показника в порівнянні з коефіцієнтом оборотності в тому, що він не залежить від тривалості того періоду, за який був обчислений.

Наприклад, 2 оборотам засобів у кожному кварталі року будуть відповідати 8 оборотів у рік при незмінній тривалості одного обороту в днях.

У практиці фінансових розрахунків при обчисленні показників оборотності для деякого їхнього спрощення прийнято вважати тривалість будь-якого місяця, рівним 30 дням, будь-якого кварталу - 90 дням і року - 360 дням. Тривалість же обороту в днях завжди може бути обчислюється за формулою:

де Коб - коефіцієнт оборотності;

Т - тривалість періоду, за який визначаються показники днів (Т = 30; 90; 360).

Після підстановки у формулу відповідних величин одержимо для визначення тривалості обороту в днях (Д) розгорнуте вираження, що