Розмір засобів, вкладених у незавершене виробництво, багато в чому залежить від тривалості виробничого циклу, що визначається технологією виробництва продукції, її техніко-економічними характеристиками і споживчими властивостями.

Визначення величини оборотних засобів, необхідних для утворення запасів готової продукції на складі, тісно пов'язано з прогнозуванням обсягів реалізації продукції, що випускається. При досить глибокому проробленні питань збуту товарів нагромадження готової продукції на складі може бути мінімальним. Однак у будь-якому випадку необхідні прогнози продажів на найближчі роки. У протилежному випадку випущена продукція осяде на складі і значна частина засобів буде відвернена з обороту, що може вплинути на стійкість фінансового стану підприємства і привести до банкрутства.

Організована система збуту продукції за умови її якості, випуск товарів по замовленнях споживачів, заздалегідь визначений порядок відвантаження дозволяють не накопичувати готову продукцію і розмір оборотних засобів по цій статті розраховувати виходячи з конкретної ситуації, з огляду на характер відвантаження, необхідність комплектації й ін.

На нормально працюючому підприємстві найбільшу питому вагу займають оборотні засоби, що обслуговують процес виробництва і початок реалізації. Тому при плануванні увага приділяється в основному виробничим запасам, незавершеному виробництву і готовій продукції на складі. Ця частина матеріальних оборотних засобів повинна бути об'єктом постійного контролю з боку фінансових служб підприємства.

Інша частина оборотних засобів має досить різнорідний характер і має потребу в неоднозначному підході.

Недоцільно обмежувати чи мінімізувати розмір відвантажених товарів, тому що вони є результатом виробничо-господарської діяльності підприємства. Чим більше відвантаженої продукції за умови її своєчасної оплати, тим більше виручки надійде на розрахунковий рахунок. Однак на певний час засоби виключаються з виробничого процесу. У такому випадку їх варто поповнювати кредитом у розмірі виробничої собівартості товарів відвантажених, термін оплати яких не наступив.

Відволікання оборотних засобів у товари відвантажені і здані роботи, не оплачені замовниками, товари на відповідальному збереженні в покупців є вкрай небажаним, але на практиці має місце. Наявність таких статей, так само як і основна частина дебіторської заборгованості, пов'язано з порушенням взаємних зобов'язань підприємств, а для підприємства-постачальника означає скорочення виручки від реалізації продукції. Передбачити заздалегідь точний розмір цієї частини оборотних засобів досить складно, але його можна скоротити, якщо підприємства, що реалізують продукцію, дотримують договірні умови в повному обсязі.

Таким чином, при плануванні оптимальної потреби в оборотних засобах до уваги приймаються засоби, що авансуються для створення виробничих запасів, заділів незавершеного виробництва і нагромадження готової продукції на складі. Для цього можна використовувати три методи: аналітичний, коефіцієнтний і метод прямого рахунку. Підприємство може застосувати кожний з них, орієнтуючись на свій досвід роботи і приймаючи до уваги розміри підприємства, обсяг виробничої програми, характер господарських зв'язків, постановку обліку і кваліфікацію економістів.

Аналітичний і коефіцієнтний методи застосовні на тих підприємствах, що функціонують більше року, в основному сформували виробничу програму й організували виробничий процес, мають статистичні дані за минулі періоди про зміну величини планованої частини оборотних засобів і не мають у своєму розпорядженні достатню кількість кваліфікованих економістів для більш детальної роботи в області планування оборотних засобів.

Аналітичний метод припускає визначення потреби в оборотних засобах у розмірі їх середньофактичних залишків з урахуванням росту обсягу виробництва. Щоб не фіксувати недоліки минулих періодів в організації оборотних засобів, варто проаналізувати фактичні залишки виробничих запасів з метою виявлення непотрібних, зайвих, неліквідних, а також усі стадії незавершеного виробництва для виявлення резервів скорочення тривалості виробничого циклу, вивчити причини нагромадження готової продукції на складі і визначити дійсну потребу в оборотних засобах. При цьому необхідно врахувати конкретні умови роботи підприємства в майбутньому році (наприклад, зміна цін). Даний метод застосовується на тих підприємствах, де засоби, вкладені в матеріальні цінності і витрати, займають велику питому вагу в загальній сумі оборотних засобів.

При коефіцієнтному методі запаси і витрати поділяються на залежні безпосередньо від зміни обсягів виробництва (сировина, матеріали, витрати на незавершене виробництво, готова продукція на складі) і не залежні від нього (запасні частини, малоцінні та швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів). По першій групі потреба в оборотних засобах визначається виходячи з їхнього розміру в базисному році і темпів зростання виробництва продукції в майбутньому році. Якщо на підприємстві аналізується оборотність оборотних засобів і вишукуються можливості її прискорення, то реальне прискорення оборотності в планованому році необхідно врахувати при визначенні потреби в оборотних засобах. По другій групі оборотних засобів, що не має пропорційної залежності від росту обсягу виробництва, потреба планується на рівні їх середньофактичних залишків за ряд років.

При необхідності можна використовувати аналітичний і коефіцієнтний методи у поєднанні. Спочатку аналітичним методом визначається потреба в оборотних засобах, що залежать від обсягу виробництва, а потім за допомогою коефіцієнтного методу врахувати зміну обсягу виробництва.

Метод прямого рахунку передбачає обґрунтований розрахунок запасів по кожному елементу оборотних засобів з урахуванням всіх змін у рівні організаційно-технічного розвитку підприємства, транспортуванню товарно-матеріальних цінностей, практиці розрахунків між підприємствами. Цей метод, будучи дуже трудомістким, вимагає високої кваліфікації економістів, залучення до нормування працівників багатьох служб підприємства (постачання, юридичної, збуту продукції, виробничого відділу, бухгалтерії й ін.). Але це дозволяє найбільш точно розрахувати потребу підприємства в оборотних засобах.

Метод прямого рахунка використовується при організації нового підприємства і періодичному уточненні потреби в оборотних засобах діючих підприємств. Головною умовою його використання є ретельне пророблення питань постачання і виробничого плану підприємства. Важливе значення має стабільність господарських зв'язків, тому що періодичність і гарантованість постачання лежать в основі розрахунку норм