Метод прямого рахунка припускає нормування оборотних засобів, вкладених у запаси і витрати, готову продукцію на складі. У загальному вигляді його зміст можна представити в такий спосіб:

- розробка норм запасу по окремих найважливіших видах товарно-матеріальних цінностей всіх елементів нормованих оборотних засобів;

- визначення нормативів у грошовому вираженні для кожного елемента оборотних засобів і сукупної потреби підприємства в оборотних засобах.

Конкретні умови роботи кожного підприємства істотно впливають на розмір норм оборотних засобів. До таких умов можна віднести:

- тривалість виробничого циклу;

- періодичність запуску матеріалів у виробництво;

- час підготовки матеріалів для виробничого споживання;

- віддаленість постачальників від споживачів.

Норма оборотних засобів є не що інше, як кількість днів, протягом яких оборотні засоби відвернені в матеріальні запаси, починаючи з оплати рахунка за матеріали і закінчуючи моментом їхньої передачі у виробництво. Вона містить у собі:

транспортний запас, що визначається як різниця між часом вантажообігу і часом документообігу. (Документообіг - час на висилку розрахункових документів і здачу їх у банк, час на обробку документів у банку, час поштового пробігу документів.) На практиці його величина визначається на основі фактичних даних за попередній рік;

час на розвантаження, приймання і складську обробку матеріалів, що надійшли, визначається по факту;

час на лабораторний аналіз матеріалів береться на основі хронометражу;

час на підготовку матеріалів до виробництва. Це відноситься до тих матеріалам, що не можуть відразу йти у виробництво (деревина - сушіння, зерно - обробка і т.п.);

поточний складський запас. Він потрібний для забезпечення безперервності виробничого процесу між двома суміжними постачаннями матеріалів;

гарантований (страховий) запас, необхідний на випадок непередбачених обставин. Він установлюється, як правило, у розмірі 50% поточного складського запасу.

Норма оборотних засобів по кожнім виду матеріалів виходить додаванням розрахованих вище днів запасу. Але ми маємо тільки кількість днів, на які відволікаються засоби. Тому щоб одержати норматив оборотних засобів у грошах, необхідно помножити отриману норму на середньодобову витрату даного виду матеріалів у гривнях. Потім ці окремі нормативи додаються. Отриманий загальний норматив треба розділити на сумарну середньодобову витрату. У результаті цієї дії визначається середня норма оборотних засобів за матеріалами. Аналогічно нормуються оборотні засоби, вкладені в допоміжні матеріали і паливо.

Норма оборотних засобів по тарі визначається окремо по тарі разовій та оборотній, покупній та власного виробництва. Середня норма встановлюється в гривнях на 1000 грн. товарної продукції в оптових цінах підприємства.

Далі розраховуються норми оборотних засобів, вкладених у запасні частини для ремонту, у малоцінні і швидкозношувані предмети, нормативи за незавершеним виробництвом і по витратах майбутніх періодів (освоєння нової техніки, продукції).

При визначенні норми оборотних засобів на готову продукцію на складі враховується час на добірку і сортування виробів по замовленнях, упакування і маркірування продукції, нагромадження продукції до розміру партії відвантаження, доставку на станцію.

Норматив оборотних засобів обчислюється як добуток норми оборотних засобів у днях на середньодобовий випуск товарної продукції по виробничій собівартості. Визначаються також норма і норматив оборотних засобів по товарам уже відвантаженим, але документи по яким ще не здані в банк.

Після всіх зроблених вище розрахунків обчислюється загальний норматив оборотних засобів по підприємству, що представляє собою суму нормативів по окремим елементам оборотних засобів. По більшості елементів оборотних засобів індивідуальний норматив визначається:

де Н - норматив оборотних засобів за конкретним елементом;

Р - одноденна витрата. Він дорівнює частці від розподілу відповідних квартальних витрат на виробництво на 90 днів;

Д - норма запасу в днях для даного елемента оборотних засобів.

Середня норма оборотних засобів по підприємству визначається розподілом загального нормативу на одноденний випуск товарної продукції по виробничій собівартості.

Розходження в тривалості виробництва продукції і забезпеченні відповідними матеріалами, затримки в оплаті при її продажі визначають нерівномірність у використанні оборотних засобів підприємства в частині їхньої величини. Це висуває особливі вимоги до джерел їхнього формування. Ними є власні і позичені засоби.

Обсяг власних засобів відображається в статутному фонді підприємства. При встановленні їхнього розміру виходять з мінімальної потреби в них для виконання плану виробництва, реалізації продукції і здійснення всіх розрахунків у встановлений термін. Власні засоби, наприклад, у харчовій промисловості складають п'яту частину вартості всіх оборотних засобів. У процесі господарської діяльності підприємств утворяться ще деякі інші постійні джерела. Це перехідна заборгованість по заробітній платі і відрахування на соціальне страхування (унаслідок розриву в термінах нарахування і виплати), майбутні платежі постачальникам матеріальних ресурсів, відрахування з прибутку і т.п.

Залучені засоби - це кошти, що знаходяться в тимчасовому користуванні в даного підприємства. Основну частину цих засобів складають кредити банків, що називаються позиченими засобами. До залучених коштів відноситься також кредиторська заборгованість. До складу інших джерел оборотних засобів входять різні спеціальні фонди, утворені на підприємстві, що до їхньої витрати можуть знаходитися в обороті підприємства і є внутрішніми фінансовими ресурсами.

Оскільки оборотні засоби являють собою значну величину, то раціональне їх ведення є, як і у випадку з основними фондами, важливою вимогою успішного ведення економіки і підприємства. Раціональне ведення оборотних засобів, насамперед, знаходить свій прояв у прискоренні їхньої оборотності: чим скоріше відбувається кругообіг, тим менша сума товарно-матеріальних цінностей і засобів обслуговує процес виробництва.

4. Політика управління оборотними засобами. Ефект прискорення.

В господарській практиці можна виділити три стратегії управління оборотними засобами – обережну, обмежувальну та помірну.

Обережна стратегія передбачає порівняно високий обсяг оборотних засобів підприємства для виконання виробничої програми. Підприємство зберігає значні залишки запасів сировини та матеріалів на складі, має великі залишки вільних грошових коштів, стимулює продаж своєї продукції