Обмежувальна стратегія передбачає, що фінансовий менеджер зводить до мінімуму обсяг оборотних засобів підприємства, здійснюючи жорстку економію на запасах сировини, матеріалів та готової продукції. За даної стратегії стримується зростання поточних активів, їх питома вага в загальних активах підприємства відносно невисока, а термін обертання невелика. В результаті підприємство може досягти високих показників використання засобів. Обмежувальна стратегія може використовуватися на підприємствах, що працюють в умовах стабільності та достатньої визначеності, коли відомі терміни поставки сировини та матеріалів, складений графік відвантаження готової продукції, указані строки надходження грошових коштів та платежів. Обмежувальна стратегія дає безумовний економічний виграш у випадку, якщо у підприємстває гарантія, що всі строки здійснення операцій будуть чітко виконуватися.

При зриві строків поставки сировини та матеріалів, десинхронізації строків надходження та виплат грошових коштів, що особливо характерно для вітчизняних умов господарювання, підприємство потрапляє у важку ситуацію через відсутність резервних запасів. Обмежувальна стратегія, з одного боку, забезпечує високу економічну ефективність використання оборотних засобів, а з іншої – несе значні ризики неплатоспроможності через різноманітного роду збої. Це призводить до додаткових видатків та втрат, які можуть звести нанівець виграш від економії оборотних засобів, оскільки:

знижується обсяг виробництва через відсутність матеріальних запасів;

необхідно сплачувати штрафи за зрив строків постачання готової продукції;

доводиться виплачувати підвищені відсотки за позаплановими кредитами.

Помірна стратегія є немов компромісом між обережною та обмежувальною стратегіями, показники ефективності та ризик технічної неплатоспроможності за даної стратегії знаходяться на середньому рівні. На малюнку 2 відображені розглянуті стратегії інвестування в оборотні засоби підприємства при обсязі реалізації в розмірі 100 млн.грн.

Мал.2 Три стратегії управління оборотними засобами

Як видно із графіку, для випуску продукції в сумі 100 млн.грн. за обмежувальної стратегії необхідним є обсяг оборотних засобів в розмірі 16 млн.грн., за помірної – 22 млн.грн., а при обережній – 30 млн.грн.

Ефект прискорення обертання оборотних засобів виражається у вивільненні, зменшенні потреби в них у зв'язку з поліпшенням їх використання. Розрізняють абсолютне і відносне вивільнення оборотних засобів.

Абсолютне вивільнення відображає пряме зменшення потреби в оборотних засобах. Наприклад, якщо середня величина оборотних засобів дорівнювала

в 2001 р. 100 млн. грн.., а в 2002 р. - 95 млн. грн.., то абсолютне вивільнення складе 5 млн. грн. При цьому, проте, не враховується зміна обсягу реалізованої продукції.

Відносне вивільняється відображає як зміну величини оборотних засобів, так і зміну об'єму реалізованої продукції. Щоб визначити його, потрібно обчислити потребу в оборотних засобах за звітний рік, виходячи з фактичного обороту по реалізації продукції за цей період і оборотності в днях за попередній рік. Різниця дає суму вивільнення засобів.

Наприклад, на підприємстві обсяг реалізованої продукції склав в 2001 р. 360 млн. грн., в 2002 р. - 400 млн. грн.; середній залишок оборотних засобів в 2001 р. - 100 млн. грн., в 2002 р. - 95 млн. грн. Оборотність в днях за 2001 р. складе (100 360)/360 ==100 днів. Потреба в оборотних засобах в 2002 р. при оборотності 2001 р. і об'ємі реалізованої продукції 2001 р. буде рівна (400 -100)/360 = 111 млн. грн. Враховуючи, що середній залишок оборотних засобів за 2002 р. склав 95 млн. грн., відносне вивільнення дорівнює 16 млн. грн. (111 - 95).

Ефективне використання оборотних засобів грає велику роль в забезпеченні нормальної роботи підприємства, в підвищенні рівня рентабельності виробництва. На жаль, власні фінансові ресурси, якими в даний час розпоряджаються підприємства, не можуть повною мірою забезпечити процес не тільки розширеного, але і простого відтворювання.

Відсутність на підприємствах необхідних фінансових ресурсів, низький рівень платіжної дисципліни навели до виникнення взаємних неплатежів.

Взаємна заборгованість підприємств - характерна риса економіки перехідного періоду. Значна частина підприємств не зуміла швидко пристосовуватися до ринкових відносин, що формуються, нераціонально використовує наявні оборотні засоби, не створює фінансові резерви. Важливо і те, що в умовах нестабільності господарського законодавства неплатежі увійшли до сфери комерційних інтересів ряду підприємств, які навмисно затримують розрахунки з постачальниками і тим самим реально зменшують свої платіжні зобов'язання через зниження купівельної вартості гривні.

Прискорення оборотності оборотних засобів є першочерговою задачею підприємств в сучасних умовах і досягається наступними шляхами.

На стадії створення виробничих запасів - впровадження економічно обгрунтованих норм запасу; наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів і ін. до споживачів; широке використання прямих тривалих зв'язків; розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами і устаткуванням; комплексна механізація і автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах.

На стадії незавершеного виробництва - прискорення науково-технічного прогресу (впровадження прогресивної техніки і технології, особливо безвідходною і маловідхідною, роторних ліній, хімізація виробництва); розвиток стандартизації, уніфікації, типізації; вдосконалення форм організації промислового виробництва, застосування більш дешевих конструкційних матеріалів; вдосконалення системи економічного стимулювання економного використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів; збільшення питомої ваги продукції, що користується підвищеним попитом.

На стадії обертання - наближення споживачів продукції до її виробників; вдосконалення системи розрахунків; збільшення об'єму реалізованої продукції унаслідок виконання замовлень по прямих зв'язках, дострокового випуску продукції, виготовлення продукції із заощаджених матеріалів; ретельна і своєчасна